WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Дискурс ірраціоналізму в повісті Ольги Кобилянської „Земля” - Реферат

Дискурс ірраціоналізму в повісті Ольги Кобилянської „Земля” - Реферат

Багато в чому подібним до попереднього є образ батька Михайла – Івоніки. Він також чутливий до проявів того невідомого "чогось", повсякчас відчуває його присутність і так само, як і Анна, не може знайти в собі сили змінити хід подій. Івоніка чує синовній біль як свій, який ніби по невидимих дротах передається йому. Селянин, який усе молоде життя працював на те, щоб придбати землю, дбайливий господар, він передчуває наближення лиха, але теж нічого не робить, щоб відвернути його. Патріархальна звичка підкорятися старшому за тебе руйнує і сім'ю, і самого Івоніку.

Досить сильний зв'язок батька й сина письменниця передає через образ сніжного вихору, який розбився об Івоніку, коли той знаходився у бурдеї. Перебуваючи у стані розпачу після того, як один із його синів убив іншого, він не міг інакше пояснити це явище, як містичним способом: це Михайло приходив до нього попрощатись. Саме смерть сина пробудила в Івоніці дух протесту проти обставин, ніби дала прозріння, змусила захищати родину, навіть сина-братовбивцю. У повісті "Земля" Анна і Івоніка є образами, які найточніше і найяскравіше відображають селянську психологію, але при цьому і в дечому з ним різняться від решти селян: під впливом життєвих потрясінь герої все ж змогли досягти змін у собі, у своїх поглядах.

У використанні письменницею образів-символів відчувається вплив творів М.Метерлінка, драм з його „театру смерті". Про спорідненість творчих методів, нахил до містичного говорила і сама О.Кобилянська в листах до професора С.Смаль-Стоцького. Спільним знаменником творів української письменниці і бельгійця є відчуття прихованого жаху, трансформація образів долі і фатуму, сугестивність, спроби уведення читача в транс. Згадаймо „Непрохану" чи "Сліпців" М.Метерлінка у зіставленні із "Землею" О.Кобилянської: той же страх перед невідомим, образ лісу, образ смерті, яка весь час поряд, але яку можуть бачити або відчувати лише деякі люди, чимось відмінні від решти сірої маси. Якщо у творах М.Метерлінка такими "духовно прозрілими" є переважно сліпі люди, то О.Кобилянська наділяє такими можливостями Анну і Івоніку, які були вищими за інших селян у духовному плані.

Наявний у творі української письменниці ще один світовий мотив – мотив покари – як за скоєний злочин, так і за бездіяльність. Зокрема, для Анни і Івоніки смерть Михайла і була карою. Що стосується Сави, то авторка знов повертається до містики, щоб довести його провину. Під час похорону одна із свічок, що стояли в головах покійного впала і підкотилась до ніг вбивці: "Одна свічка, що горіла в головах умерлого, впала, покотилася саме до ніг Сави і тут загасла" [5, 223]. Цього було достатньо, щоб люди розвіяли сумніви стосовно особи вбивці. Не маючи надії на слідчих, вони знов усе передають у руки долі, згадуючи якісь сни та ворожіння.

Образ Михайла постає у повісті як символ безпорадності і слабкості селянина в житті. Цей велетень, перший парубок на селі, бажаний зять у кожній родині, господар і трудівник, постає абсолютно нікчемним у місті, війську. Він не знаходить у ньому місця для себе. У цьому проявляється безвольність Михайла, духовна слабкість. Пізніше ми бачимо це вже у взаєминах з Анною і батьками, адже він боїться піти проти їх волі, боїться бути щасливим. Цей злочин проти самого себе авторка не пробачає героєві, вона карає і змінює його, вдаючись до містики: через досить довгий час після смерті Михайло відгукується на образи Марійкою Анни, з рани, ніби промовляючи до присутніх, потекла свіжа кров. Він захищає свою кохану від нападів матері, уже не належачи до світу людей, тобто певним чином звільнившись.

Ірраціональне й містичне у повісті не обмежується лише розглянутими образами. У творі ще багато ірраціональних дій і вчинків. Зокрема, досить дивним видається наказ слідчих про негайне поховання тіла Михайла, як наслідок цього – поховання вночі з порушенням ритуалу. Крім того, довіра селян ворожінню, віщуванням, снам. Власне, навіть центральна проблема землі, її необхідності для життя селянина також вирішується неоднозначно, бо земля у творі не матінка-годувальниця, а скоріше злий геній села, доля, фатум, те, що підкорило людину і не випускає зі своїх тенет. У міфології багатьох народів світу земля є дійсно годувальницею, центральною частиною триєдності Всесвіту, символом жіночого начала, материнства. Тобто як вища сила вона повинна піклуватися про своїх дітей. Відомо, що у слов'ян існував культ землі. Але в повісті О.Кобилянська трактує цей міфопоетичний образ по-іншому, роблячи акцент на зверхності землі стосовно людей. Т.Гундорова так говорить про це: "Бог землі кровожерний і грізний, він потребує жертв і вибирає собі найкращих, таких, як Михайло. Він також застерігає грішних, нагадуючи про себе символічними знаками, породжує передчуття й забобони, творить містичну зав'язь людського закону, прив'язаного до землі" [1, 59].

Естетично значущим у повісті є міфопоетичний образ лісу. У міфології він не має однозначного трактування. Ліс – це одне з основних місць перебування сил, які ворожі людині, через нього лежить шлях до царства мертвих. Бачимо, що у творі письменниця трактує ліс цілком традиційно для слов'ян, називаючи його осердям усього лихого та таємничого, містичного, цілком ворожого до людини.

Отже, можемо підсумувати, що у повісті О.Кобилянської "Земля" дискурс ірраціоналізму відіграє надзвичайно велику роль, проникаючи в усі компоненти образної структури твору: ірраціональне мотивує сюжетні ходи, стає засобом розкриття психології окремої особистості та свідомості селян загалом; містичні елементи створюють особливу атмосферу таємничого, гнітючого, очікування чогось жахливого. Ірраціональні елементи художньої структури пов'язуються із міфопоетичною образністю, зокрема через традиційні символи землі і лісу. Можна говорити про те, що дискурс ірраціоналізму увиразнює одну з ключових філософських проблем повісті: проблему підвладності людини фатуму, можливості змінити власну долю. Сама залежність селянина від землі трактується не в аспекті соціальному, а скоріше – містичному і частково психологічному.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Гундорова Т. Кобилянська – Довженко: навколо "Землі", або Різниця аналогій // Слово і час. – 1997. – №11-12. – С.57-62.

  2. Гундорова Т.І. Реалізм і неоромантизм в українській літературі початку ХХ століття (теоретико-методологічний аспект) // Проблеми історії та теорії реалізму української літератури ХІХ – ХХ ст. / За ред. М.Т.Яценко. – К.: Наукова думка, 1991. – С.166-191.

  3. Євшан М. Критика; Літературознавство; Естетика. – К.: Основа, 1998. – 658 с.

  4. Кирилюк С. Ольга Кобилянська і світова література. – Чернівці: Рута, 2002. – 172 с.

  5. Кобилянська О. Твори: В 2-х т. – Т.2. – К.: Дніпро, 1983. – 571 с.

  6. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. – К.: Либідь, 1999. – 447 с.

  7. Теорія літератури: Підручник / За ред. О.Галича. – К.: Либідь, 2001. – 488 с.

  8. Томашук Н. Ольга Кобилянська. Життя і творчість. – К., 1969. – 321 с.

  9. Українка Леся. Малорусские писатели на Буковине // Українка Леся. Зібрання творів: У 12 т. – К.: Наукова думка, 1975-1979. – Т.8. Літературно-критичні та публіцистичні статті / За ред. П.Й.Колесника. 1977. – С.62-75.

  10. Филипович П. Літературно-критичні статті. – К.: Дніпро, 1991. – 270 с.

  11. Философский энциклопедический словарь / Редкол.: С.С.Аверинцев, Э.А.Араб-Оглы, Л.Ф.Ильичёв и др. – М.: Советская энциклопедия, 1989. – 815 с.

Loading...

 
 

Цікаве