WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Трагедія Кассандри в рецепції Есхіла та Лесі Українки - Реферат

Трагедія Кассандри в рецепції Есхіла та Лесі Українки - Реферат

Трагедія Кассандри в рецепції Есхіла та Лесі Українки

Як відомо, античні трагіки не ставили собі за мету створювати оригінальні сюжети, а брали за основу фабул своїх творів популярні міфічні історії. Образи античної міфології приваблювали митців світового красного письменства протягом усіх наступних епох, і кожен письменник по-своєму розумів та інтерпретував їх, порушуючи проблеми, які були близькі саме йому. Героїня троянського циклу міфів Кассандра є унікальною особистістю. Вона не підкорилася волі бога Аполлона, але разом з тим продовжувала йому служити і у своєму житті дотримувалася споконвічних моральних принципів; вона знала заздалегідь про всі нещастя, але не могла їм запобігти; вона говорила тією ж мовою, що й усі навколо неї, але її ніхто не розумів. Образ Кассандри глибоко трагічний і його використання допомагає митцям аналізувати широкий спектр актуальних для кожної епохи питань. Завдання, які ставили перед собою Есхіл і Леся Українка при написанні своїх творів, відрізняються, проблеми, які порушені у трилогії „Орестея" і драматичній поемі „Кассандра", не співзвучні, але використання одного міфу об'єднує ці твори, і саме тому доцільним є їх співставлення.

Твори античної класики мають багатовікову історію вивчення. Починаючи від античних часів і до сьогоднішніх днів, класична давньогрецька драма аналізувалася багатьма літературознавцями. Багато в цій царині зробив російський учений О.Лосєв, який ґрунтовно досліджував античну міфологію та літературу. У своїй праці „Антична міфологія в її історичному розвитку" він проаналізував як образ Кассандри, так і звернення до нього давньогрецьких та римських митців, зокрема, він наголосив, що „найбільшої виразності досягло зображення Кассандри з її видіннями та смертю у знаменитій трагедії Есхіла „Агамемнон" [6, 384]. В українському літературознавстві вивченням античної класики займаються такі літературознавці, як В.Пащенко, Н.Пащенко, Г.Підлісна та інші.

Творчість Лесі Українки так само має свою історію дослідження. Ще за життя письменниці дорікали тим, що вона у своїх драматичних поемах абстрагувалася від української тематики. Але використання класичних образів світового мистецтва дозволило письменниці порушувати не тільки буденні проблеми тогочасної дійсності, а й роздумувати над філософськими питаннями. М.Євшан зазначав, що образи європейської класики стали органічним елементом душі Лесі Українки, „за ними віднаходить творець міт, якого не може йому дати сучасна література і життя, а без якого творчість всяка й єсть тільки „літературою", а не мистецтвом" [3, 563]. Сучасне літературознавство зробило багато для адекватного прочитання драматичних поем Лесі Українки, зокрема, і „Кассандри". Ґрунтовний аналіз цієї поеми поданий у працях таких дослідників, як: В.Петров („Драматична поема Лесі Українки „Кассандра"); В.Саєнко, І.Пономаренко („Мистецький і творчий метод у „Кассандрі" Лесі Українки"). Окремий розділ своєї монографії „Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації" цьому твору присвятила Віра Агєєва („Проблема комунікативного розриву в драматичній поемі „Кассандра"). Тамара Гундорова аналізувала філософські проблеми творчого доробку Лесі Українки у своїй праці „ПроЯвлення слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація". Але порівняльний аналіз творів Есхіла і Лесі Українки потребує глибшого тлумачення.

Згідно з міфічними переказами, Кассандра була дочкою троянського царя Пріама. Закоханий у неї Аполлон наділив її даром провіщання, але, коли вона зневажила любов бога, він зробив так, що її пророкуванням ніхто не вірив. Троянці не повірили, коли Кассандра провістила, що Паріс принесе їм лихо, що незабаром загине Троя. При розподілі здобичі Кассандра припала Агамемнонові і разом з ним загинула в Мікенах від рук його дружини Клітемнестри та Егіста [7, 120].

Образ Кассандри був цікавим для письменників, бо через його призму можна проаналізувати глибокі філософські проблеми. О.Лосєв зазначав: „Цей образ знаменитий тим своїм напруженим трагізмом, який виникає у людей якраз у переломні епохи, коли особистість є настільки сміливою, щоб порушити абсолютизм старого, але ще не настільки самостійна, щоб не відчувати свого перед ним гріха" [6, 381]. Крім того, образ Кассандри асоціюється ще з однією важливою проблемою, яка хвилювала людство протягом усієї історії розвитку цивілізації: взаємозв'язок слова і дії, вплив невидимого духовного світу на видимий матеріальний.

Есхіл у своїй трилогії „Орестея" зосереджується на розкритті проблем родового прокляття і помсти, злочину і кари, Кассандра ж є дійовою особою першої частини цієї трилогії – „Агамемнон". У цій трагедії розповідається про повернення ватажка грецького війська царя Агамемнона з троянської війни в Аргос (насправді родове обійстя знаходилося в Мікенах, але за часів Есхіла ця провінція втратила свою славу і була в занепаді, тому автор і змінив місце дії). За час відсутності чоловіка Клітемнестра зраджувала його з Егістом і виношувала задум помсти за дочку Іфігенію, яку Агамемнон приніс у жертву богам заради вдалого походу на Трою. Клітемнестра при поверненні чоловіка з бранкою Кассандрою удає покірливу дружину, насправді ж у неї вже визрів план вбивства Агамемнона. Саме в таких обставинах опиняється Кассандра: вона вже не троянська царівна і жриця бога Аполлона, а трофей того, хто спалив її батьківщину і занапастив життя всім рідним. Внутрішні суперечності і переживання зробили її безпорадною і духовно виснаженою, але дар пророкування не відступив від неї. Натомість Леся Українка робить Кассандру головною героїнею своєї драматичної поеми і розглядає її долю ще з часів троянської війни. Це дозволило поетці проаналізувати трагедію Кассандри в контексті філософських проблем, крім того, у поемі чітко виражений феміністичний аспект.

І Есхіл, і Леся Українка яскраво малюють видіння пророчиці, якій відкрите і минуле, і теперішнє, і майбутнє. Кассандра бачить беззаконня, які відбувалися у палаці Агамемнона (його батько Атрей заради збереження влади вбив синів свого брата Тієста і нагодував того м'ясом його дітей; коли Тієст про це довідався, то прокляв увесь рід Атрея). Пророчиця жахається картин минулого:

Боговідступний дім! Лігвище злочинів!

Де не поглянути, – скрізь тут убивства слід.

І кров лилась тут, і злітали голови...

Он і дитя кричить... Ніж окривавлений...

А онде батько їсть ті кусні смажені... [2, 207]

У Лесі Українки Кассандра бачить не лише минулі події, а й думки людей. Вона докоряє Агамемнону, що той заради слави переможця віддав дочку на жертву богам (тим самим ніби готуючи його до помсти Клітемнестри):

Ти забув,

хто мати Іфігенії, хто батько.

Ти тільки пам'ятав, що треба жертви

для того, щоб згубити нашу Трою [4, 95].

Але якщо Кассандрині слова про минуле зрозумілі для оточуючих, то видіння теперішнього і майбутнього вона не в змозі артикулювати зрозумілою мовою. Це чітко простежується і в трагедії Есхіла, і в поемі Лесі Українки. Поетка у своєму листі до Ольги Кобилянської дала характеристику Кассандрі, зокрема, там є такі слова: „... вона тямить лихо і пророкує його, і ніхто їй не вірить, бо хоч вона каже правду, але не так, як треба людям; вона знає, що так їй ніхто не повірить, але інакше казати не вміє; вона знає, що слів її ніхто не прийме, але не може мовчати, бо душа її і слово не дається під ярмо..." [5, 55]. Кассандра, яка знаходиться на сходах палацу, бачить загибель Агамемнона від руки Клітемнестри і сповіщає про це хор, але у відповідь від провідника хору чує:

Не розумію. Що не слово – загадка,

А тут іще й пророцтво, теж затемнене [2, 208].

У поемі Лесі Українки головна героїня єдина, хто в змозі тверезо бачити реальність. На слова Паріса про перемогу троянців (бо греки зникли, залишивши дерев'яного коня) Кассандра відповідає:

Loading...

 
 

Цікаве