WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Модифікації поліфункціональності художньої образності в повістях Тараса Шевченка - Реферат

Модифікації поліфункціональності художньої образності в повістях Тараса Шевченка - Реферат

З проблемних опозицій в повістях, окрім тих, що належать до концептуальних, глибоко розроблене протистояння духовних станів: молитва-гріх (причому наявне певне протиставлення народного уявлення і ортодоксального: Марта і Яким у "Наймичці" щиро вірять, що Господь прощає всіх, хто покаявся, а сама Лукія смиренно готова зносити засудження). Проблема спокути є чи не центральною у повісті "Варнак", хоча наратор виправдовує себе, описуючи "чисті молоді почуття ., з яких люди зробили гріх" [14, 61], тому й видається, що за його міркуваннями стоять роздуми Шевченка про причини свого власного заслання. У "Княгине" наратор апелює до притчі про покуту [14, 98]. Але й попри цю проблему, письменник широко вдається до численних посилань на християнські тексти: "Наймичка" пронизана псалмами і молитвами, у повісті "Варнак" центральний персонаж порівнюється з Мойсеєм боговидцем, у повісті "Несчастный" найбільшою бідою сліпого Миколки автор вважає те, що він до 12 років не знав молитви і Бога, в "Прогулянці." підтримку і розуміння наратора знаходить захоплення Трохима православною літературою. Біблійні тексти можна вважати найпоширенішим виявом інтертекстуальності у повістях Шевченка, вони якщо не прямо вплітаються до твори, то на них натякають персонажі, їх асоціативно згадує наратор.

У комплексі проблем, пов'язаних з поліфункціональністю художньої образності, не можна оминути явища, синкретичного по своїй суті. Мова як код виконує інформаційну, образну, тайнописну функції, а російська, не рідна, але добре знайома мова у творах Шевченка набуває особливого значення. Не можемо повністю погодитись з Ю.Барабашем, який стверджує, що в Шевченкових "російськомовних текстах (якщо навіть не чіпати питання про українізми) немає й малої частки тієї вродженої питомості, природної свободи, часом і тієї трохи зухвалої розкутості, котра є приступною і дозволеною лишень тоді, коли ти в цій мові достеменно "свій", немає глибини і багатозначності слова, багатства, його коннотативних сенсів і нюансів, консептивного поєднання різних лексичних та стильових шарів, гри тексту і підтексту"[1, 243-244]. Текстуальний аналіз, окремі спостереження з якого наведені у цій статті, доводять глибоке знання, відчуття і розуміння Шевченком-митцем російської мови. Можливо, Шевченко просто і не хотів, і не міг писати прози українською, його мислення опиралось цьому. Як доказ несприйняття Кобзарем російської, наводять цитату з листа до Варфоломія Шевченка про "черству кацапську мову", та одна справа листування з рідною душею, інша – використання мови в функціональному аспекті для самовираження, творчості. Крім того, за стилістичними характеристиками проза ближча до розмовного мовлення, письменник й справді багато спілкувався російською (на засланні напевне лише нею), і в дорослому віці йому довелось бути в Україні лише трохи більше трьох років. Мова повістей зазнала впливу Гоголя і Квітка, українізми вживаються для відтворення національного колориту та досягнення деталізації життєвих реалій.

Отже, повісті Шевченка – мистецьке відтворення вражень від втраченої батьківщини, враження солодкі і болючі, і це пояснює їх художні риси:описовість, захоплення деталізацією, специфіку образності, яка стає обоюдогострою зброєю – сприяє фіксації трагічного переживання драматичних відвідин рідної України, реалізує властиву Кобзареві майстерність у відтворенні власних переживань і картин світу, і предає основний емоційний стан – втрату надії, що автор повернеться колись. Звідси і конгломеративність наратора, і елементи інтертекстуальності – проникнення інших текстів (від Біблії до власне Шевченкових), сподівання, що читач зрозуміє підтекст творів. Насправді літературні впливи не такі вже й значні, переважають різнотипні органічні взаємодії з текстами Гоголя. Шевченко достатньо добре орієнтується в тогочасному культурному процесі, в лектурі ж віддає перевагу класичному доробку, недаремне на засланні просить надіслати в першу чергу Шекспіра. Загальний масив пересічної літератури, сучасної Шевченкові, не те що невідомий письменникові, він переважно чужий йому за проблематикою і стилістикою. Сам Кобзар в повісті "Близнецы" полемізував з можливістю примусового вплітання своїх творів у тогочасний літературний контекст, жорстко оцінюючи і як читач, і як літератор "французские уродливые повествования" [14, 298]. Вони чужі йому насамперед своєю штучністю, тому твори Шевченка й можуть видатися невідповідними своєму часу.

Перша повість датована днем народження Кобзаря – 25 лютого 1844 р. Чи не навіяла йому думка, що це буде умовний день його народження як прозаїка, початок буття в новій іпостасі? Невипадкове й вказане місце написання – Переяслав (відомо, що Шевченко на той час вже був у Петербурзі). Чи не говорить це не стільки про конспірацію, як про те, що йому, пригніченому засланням, так хотілось, щоб його прозовий первісток був народжений на Україні? Життєвим матеріалом для повістей стали подорожі Шевченка на Україну, де він був вже сформованою особистістю, під час яких зміцніли його переконання. Саме в повістях сфокусувались засади його творчості, реалізувались світоглядні ідеї (проблеми патріотизму, виховання, моральності, цінності національної історії). Певною мірою ці твори адекватні циклу "Три літа" в прозі, але з елементами "інакомовлення", натяковості і збагаченого фактажу. Повісті – не прагматична спроба поновити свій статус література, не вияв самоствердження, адже, за слушною думкою І.Світличного, що, стосується, на наш погляд, не тільки поезії, а й усієї творчості Кобзаря, "Шевченко, певна річ, виливаючи свою думку на папір, найменше думав про те, що й кому імпонує, найменше хотів підроблятися під чужі смаки і догоджати їм. Він писав, що було в нього на серці" [9, 376].

У російськомовній прозі Шевченка повноцінно реалізована майстерність письменника, зокрема, через поліфункціональність художньої образності творів. Її модифікації в повістях Тараса Шевченка в аспектах національної своєрідності і взаємодії рівнів структури тексту доводять, що корпус прозових творів Кобзаря російською мовою є вагомою складовою його творчості. Модифікації об'єднують різні типи образів (персонажів, концептів, тропів та ін.). Завдяки реалізованій художній майстерності, повісті Шевченка ми "цінуємо (.) за те, що в них сказано і як (підкреслення наше – О.Є.) сказано"[2, 224] .

ЛІТЕРАТУРА

  1. Барабаш Ю. "Коли забуду тебе, Єрусалиме." Гоголь і Шевченко: Порівняльно-типологічні студії. – Харків: Акта, 2001. – 373 с.

  2. Білецький О. Російська проза Т. Г. Шевченка / Білецький О. Зібр. праць: У 5-ти т. Т.2. – К.: Наукова думка, 1965. – С.219-242.

  3. Грицюта Н.М.Проза Т.Шевченка в контексті розвитку європейського роману виховання: Автореф.дис.канд.філол.наук: 10.01.02 / АН України; Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка. – К., 1993. –20 с.

  4. Демчук Н.Р.Художній світ прози Т.Шевченка (проблема психологічного аналізу): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.01 / Львівський держ. ун-т ім. Івана Франка. – Львів, 1999. – 19 с.

  5. Енциклопедія українознавства: Словникова частина / Наукове товариство ім. Т.Шевченка у Львові / В.Кубійович (ред.). – Репр. відтворення вид. 1955-1984 років. – Львів. – Т.10.

  6. Жур П. Труди і дні Кобзаря. – К.: Дніпро, 2003. – 520 с.

  7. Зеров М. Російські повісті Шевченка // Зеров М. Твори в 2 т. Т.2. – К.: Дніпро, 1990. – С.174-179.

  8. Кожолянко Г.Тарас Шевченко – етнолог// Час. – 2004. – №10.

Кононенко В. Мова. Культура. Стиль. – К. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – 459 с.

  1. Світличний І. Духовна драма Шевченка // Світличний І. Серце для куль і для рим. – К.: Радянський письменник, 1990. – С.349-377.

  2. Терещенко В.Г.Проблема автора в повістях Т.Г.Шевченка: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.01 / Дніпропетровський держ. ун-т. – Дніпропетровськ, 1997. – 18 с.

  3. Ткачук О.М. Наратологічний словник. – Тернопіль: Астон, 2002. – 173 с.

  4. Шевченківський словник. – К., 1978. – Т.2. – С.113-114, 144-146.

  5. Шевченко Т. Повести. – К.: Радянський письменник, 1952. – 527 с.

Loading...

 
 

Цікаве