WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Модифікації поліфункціональності художньої образності в повістях Тараса Шевченка - Реферат

Модифікації поліфункціональності художньої образності в повістях Тараса Шевченка - Реферат

Найпоширеніші прийоми моделювання образів-персонажів, через які досягається їх поліфункціональність – відтворення літературних кліше і псевдо-кліше, тобто оманливого враження повторюваності, а насправді оригінальності героя. Кліше як один з видів літературних канонів Шевченко використовує, створюючи своєрідні амплуа, які у нього стають елементами гри. В результаті їх руйнування з'являються псевдо-кліше, не тільки через деструкцію усталених уявлень, а і варіації допустового плану – що сталося б з героєм(і наратором як героєм), в ситуаціях, запропонованих автором, як розвинулася б його особистість. У взаємодії з образами-персонажами повістей Шевченка функціонують образи-концепти.

Концепт передусім програмує кодифіковану інформацію про зумовлений національною світоглядною та мистецькою спадщиною, індивідуальним життєвим досвідом сенс культури. Враховуючи, що концепт є концентрованим виразом свідомості, тим, у вигляді чого культурастає частиноюментального світу, завдяки сформованій системі концептів Шевченко як творець художніх і моральних цінностей входить до національної духовності, а подекуди і впливає на неї. Багатоаспектність концептів зумовлюється тематичними особливостями творів. Одним з центральних образів-концептів, який, до того ж, має чи не найбільше потрактувань – могила. У повісті "Наймичка" образ-концепт подано через одну з домінантних Шевченківську опозицію свої/чужі. Акцентуючи історичний аспект, наратор вдається до різного спектру прийомів: докладне коментування, іронія (більше людей з Києва до Одеси проїхало, ніж з Ромен до Кременчука, де джерела питомо української історії), відтінююча рецепція чумака ("чиїм-то трупом вас начинено"[14, 8]). Недаремне і те, що на могилі тужить, віддавши дитину, Лукія, яка шукає там прихисток від людей. Героєві повісті "Варнак", споглядаючи могили, робиться чогось страшно, він згадує, "скільки високих прекрасних ідей переливалося в моїй молодій душі", коли він дивився на "німі пам'ятники минулої народної слави ібезсилля" [15, 71]. Тобто, концепт могили є багатоплановим, асоціюючись з минулим і майбутнім, будучи втіленням зруйнованої, зганьбленої національної історії, передаючи особисті і національні перспективи, які вони здатні сугестіювати. Цей концепт безпосередньо пов'язаний з образом шляху, оскільки всі герої повз могили саме проїжджають, сприймаючи його у русі. Концепт шляху як поєднання динаміки руху і новизни представлений в прозі Шевченка досить широко, оскільки й самі його повісті споріднені з жанрової модифікацією подорожніх записок. Постійні подорожі суб'єктивного наратора дають йому матеріал для оповіді та роздуму, шлях для нього – не випробовування, а необхідність і насолода, близька до естетичної. Крім того, концепт має додаткові навантаження. Передусім це вставна новела про Ромоданівський шлях в повісті "Наймичка", де образ виконує композиційну функцію введення в місце подій, натомість в повісті "Музикант" хресний шлях повернення Тараса додому з каторжанами сприймається як буденна трагедія доби кріпацтва. Найбільш чітко, а водночас і з додатковою функцією емоційного відтворення мальовничого українського пейзажу, діє в повістях Шевченка концепт дерева, один із максимально частотних в живописі і поезії, відтворюючи значення захисту, затишку, спорідненості з природою. У повісті "Наймичка" "розпустили зелені коси" [14, 5] верби, берези (конструкція побудовані на фольклорній цитації), дівчата стояли під вербами і під калинами з чорнобривими косарями до нашестя лиха – улан, верба "ніби захищає від недоброго ока благодатний хутір" [14, 8], у повісті "Музикант" згадані історичні дуби в монастирі в Прилуках [14, 187], діброва в маєтку [14, 110], розлогі верби у Антона Карловича [14, 118-119], стара липа – прихисток Мар'яни Акимівни. У повісті "Капітанша" образ-концепт стає носієм національної своєрідності, демонструючи контраст між Великоросією і Україною через наявність та відсутність дерев [14, 206], через асоціативний для наратора погляд на пейзаж. Концепт хати суміжний з властивими ліриці Шевченка поняттями "рідні (свої) люде" та "батьківщина", вказуючи і на влаштованість в особистому житті (згадаймо: "Поставлю хату і кімнату."). У "Наймичці" пустка батьків Лукії нагадує про зруйнованість родини, занедбаний курінь московки символізує її лиху долю, а доглянутий хутір Якима говорить не тільки про заможність, а й про дбайливе ставлення до майбутнього, втіленого у родині. У повісті "Варнак" пустка Кирила нагадує про його сирітство ("що може бути сумнішим за пустку" [14, 63], тому його перший крок до – перетворення хати, деталізація цього процесу напевне навіяна мріями Шевченка про своє – таке неможливе – майбутнє на Україні. Єдина, але від того не менш красномовна згадка "власного гнізда" у повісті "Княгиня" безпосередньо пов'язана з нездійсненою мрією – у майора Ячного "хата як писанка"[14, 94]. У повісті "Музикант" біленький усміхнений будиночок Антона Карловича контрастує з ліричним відступом, навіяним будинком приятеля про холостяцькі домівки, посилюючи функціональне значення "хата"=родина. Рідше концептуального значення набуває художня деталь, що стає наскрізною в одному творі (кайдани у повісті "Варнак" є втіленням ідея каяття). Доцентровий характер носить образ-концепт Батьківщини, України, який не так широко розповсюджений, але виступає через свої означені вище репрезентанти (могила, шлях, хата, дерево). Але й ті прямі звертання до України сповнені ніжності: прекрасна Вітчизна, благословенний край, "моя рідная мати" [14, 147]. Переважно автор використовує у формуванні поліфункціональності образів-концептів контамінацію з власних поезій та інших літератураних, живописних і музичних творів і дифузію як взаємопроникнення образів з різних рівнів.

Loading...

 
 

Цікаве