WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Особливості психологічної мотивації поведінки персонажів у творах М.Костомарова та М.Гоголя - Реферат

Особливості психологічної мотивації поведінки персонажів у творах М.Костомарова та М.Гоголя - Реферат

Ще однією важливою відмінністю Петра від Тараса є та, що Чалий – зовсім не зухвалий чоловік і готовий пожертвувати навіть своїм гетьманством заради сина: "Нащо ж ви мене і гетьманом вибрали, коли останню радість хочете одняти?.. Перший раз простити можна... Коли вже на його не хочете положить ласки, надо мною змилуйтеся!.." [5, 200]. У цьому і виявляється справжня безкорисна любов батька до сина, в якій немає жодної краплини егоїзму. Саме ця домінуюча риса характеру Чалого визначає його як цілком позитивного персонажа, який, незважаючи на свою відданість товариству, не втратив загальнолюдських рис, сповнений чуйності, доброти та розумного поєднання почуттів до близьких людей і обов'язку перед громадою.

Цікавою з психологічної точки зору є поведінка Андрія та Сави, які також фактично вважаються зрадниками своєї батьківщини.

Традиційно Андрія називають антигероєм. Звичайно, ми не ставимо за мету повністю перекреслити це, але хочемо більш об'єктивно підійти до трактування Андрієвого вчинку. Так, з цілковитою впевненістю можна говорити про те, що перехід молодшого Бульби на бік поляків повністю спрямований на задоволення підсвідомих інстинктів ("Лібідо"), зокрема сексуальних фантазій про жінок, які виникли у душі парубка ще у вісімнадцятирічному віці: "...Он, слушая философские диспуты, видел ее поминутно, свежую, черноокую, нежную..." [3, 43]. Навіть перебуваючи поміж козаків, Андрій сконцентровував свої думки не на ході битви, а на своїх прагненнях, які він не міг усвідомити. Доказом цього є його поведінка під час битви, яка була своєрідною розрядкою "Лібідо" і супроводжувалася виявом неабиякої агресії, як результат – заміна прямого задоволення сексуального інстинкту. Звідси і велике завзяття молодого парубка: "...Он, понуждаемый одним только запальчивым увлечением, устремляясь на то, чтобы никогда не отважился хладнокровный и разумный, и одним бешеным натиском своим производил такие чудеса, которым не могли не изумиться старые в боях" [3, 68]. При цьому Андрія не можна було назвати мужньою людиною, на відміну від старшого брата, адже хлопець, як зазначив сам Тарас, був "мазунчиком", мав ніжний і лагідний характер, був улюбленою дитиною матері, а, отже, зовсім не мав потягів до боротьби, хоча й намагався усіма силами розвинути їх у собі, тамуючи підсвідомі прагнення до кохання.

Для повного виявлення підсвідомого у реальному житті необхідний реальний поштовх, який зіграв би вирішальну роль у розкритті таємничих інстинктів. У Андрія цим мотивом став візит татарки, служниці тієї польської паночки, до якої Бульба відчував неабияку пристрасть. Так, після того, як парубок побачив татарку і пригадав своє кохання, підсвідоме поступово почало оволодівати його "Я" і він перестав розуміти, що робить: "Пришедши к возам, он совершенно позабыл, зачем пришел: поднес руку ко лбу и долго тер его, стараясь припомнить, что ему нужно делать" [3, 73]. Коли ж Андрій зустрівся з панночкою, "Воно" повністю і безповоротно витіснило будь-які залишки "Над-я", внаслідок чого Андрій почав говорити мовою своїх інстинктів: "Царица!.. Что тебе нужно?.. Прикажи мне!.. Я сделаю, я погублю себя... для тебя..." [3, 83]. При цьому він повністю забув своє призначення як громадянина України, яке ще з раннього дитинства пильно виховував у ньому Тарас: "...Кто сказал, что моя отчизна Украйна? Кто дал мне ее в отчизны? Отчизна есть то, чего ищет душа наша, что милее для нее Всего. Отчизна моя – ты!" [3, 86]. Можливо, у такий спосіб Андрій виявив свободу особистості, відмовившись від тієї маски, яку пропонує для кожного з нас загальна гра життя в суспільстві. Хоча, водночас нам видається доцільним гармонійне поєднання громадської доброчесності та особистого життя як двох невід'ємних і однаково важливих умов нормального існування будь-якої людини. Андрій же опинився перед складним вибором між почуттями і обов'язком. При цьому надання переваги або першому, або другому неминуче призведе до трагедії, викликаної зовнішніми діями (у разі перемоги почуттів – розплата за зраду) чи внутрішніми переживаннями (вибір на користь обов'язку, що супроводжується страшною духовною трагедією). Отже, для такої досить негармонійної особистості, як Андрій, все вирішено заздалегідь страшна доля, ніби фатум, підкрадається до нього, і її поява неминуча, в чому і полягає драма Андрієвого життя.

На перший погляд Сава Чалий, як і Андрій Бульба, постає зрадником, проте, після детального ознайомлення з текстом, стає зрозумілим, що зрадив він не свою батьківщину (націю, віру), а тільки громаду, тобто порушив козацьку присягу вірності товариству, виявивши у такий спосіб, подібно до Андрія, свободу особистості.

Якщо проаналізувати структуру Савиної психіки, то можна побачити, що його "Над-я" має вигляд розважливого релігійного обов'язку (Сава ладен віддати своє життя за віру), але проти "Супер-его" виступає "Ід" у вигляді особистих прагнень козака, поєднаних з його гордощами. Так, підсвідоме бажання вислужитись і бути лідером серед козацтва бере гору над "Супер-его" і стає пануючою думкою Сави. Саме цим пояснюється його зрада, причиною якої є незадоволення мети – стати гетьманом (підсвідомого прагнення до влади). Так, коли козаки обирають своїм головою Петра, у Сави настає шок (невідповідність бажань і можливостей), який супроводжується подальшими афективними діями Сави, а, отже, свою зраду Чалий просто не усвідомлює, оскільки тверезо оцінити ситуацію йому заважає ображена гордість. У стані повернення до нього категорії "Супер-его" (релігійний обов'язок) він зрозумів, що ніколи не піде проти свого народу і проти своєї віри. Саме цим Сава Чалий і відрізняється від Андрія Бульби, який також спочатку діяв у "поза ситуативному часі", але після повернення до нього свідомості він не тільки не розкаявся у своїх діях, вчинених під впливом несвідомої пристрасті, а, навпаки, вирішив битися проти свого батька і рідного брата, порушуючи у такий спосіб головну Божу заповідь.

Саву споріднює з Андрієм і наявність так званого Едіпового комплексу, тобто певної віддаленості сина від батька, що є наслідком не дуже вдалої їхньої ідентифікації у дитячому віці. Цим і пояснюється вже у дорослого Сави з'ява почуття ревнощів до батька, які проявилися у його прагненні стати вищим за Петра, подолавши нарешті ту дитячу конкуренцію між ним і батьком за материнську любов, що зараз вилилась у прагнення отримати більше пошани від козацької громади. Отже, незгода Сави з обранням у гетьмани Петра є внутрішнім протестом проти лідерства батька, виявом Савиного егоїзму, джерело якого – в Едіповому комплексі.

Як і Андрій, Сава теж постає у творі страдницькою особистістю, щоправда його трагічність має дещо інший характер. Так, в кінці твору, до Сави повністю повертається свідоме керування "Над-я" як опозиція "Ід", яке теж не хоче випускати своє право на лідерство, що в результаті призводить до особистісної трагедії Сави як "зайвої" людини в цьому світі загалом. З одного боку, його вже не приймає козацтво, вважаючи зрадником, а з іншого – він не може залишатися і у таборі Конецпольського, який змушує Саву силоміць насаджувати католицтво на Україні, знищуючи його рідну віру – православ'я. Звичайно, подібна дисгармонія могла б бути знищена, якби Сава попросив вибачення у козаків і повернувся на батьківщину, але він не в змозі цього зробити, адже йому заважає гордість.

Отже, і Андрія, і Саву споріднює дисгармонійний характер структури психіки, хоча у Сави, як і у Петра, "Над-я" розвинуто більше, ніж у Андрія, а гору все-таки бере "Ід", незважаючи на яскраво виражену релігійність першого. Тарас Бульба також втратив контроль над своїм "Я" і віддався інстинктам "Воно". У такий спосіб справжнім позитивним героєм вважається Петро Чалий, який зумів знайти компроміс між двома бінарними категоріями своєї душі.

Так от, за допомогою психоаналітичного тлумачення літературознавчих текстів ми змогли простежити особливості моделювання психології головних героїв, пояснити їх вчинки згідно сучасних методів аналізу літературного твору.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Агеєва В. Сорочинський ярмарок на Невському проспекті. Українська рецепція Гоголя. – К.: Факт, 2003. – 349 с.

  2. Барабаш Ю. "Коли забуду тебе, Єрусалиме..." Гоголь і Шевченко. Порівняльно-типологічні студії. – Харків: Харківська школа, 2001. – 373 с.

  3. Гоголь Н. Собрание починений: В 7 т.Т.2: – М.: Художественная литература, 1976. – 333 с.

  4. Зборовська Н. Психоаналіз і літературознавство. – К.: Академвидав, 2003. – 392 с.

  5. Костомаров М. Твори: У 2 т. Т.1: Поезії, драми, оповідання / Смілянська В. – К.: Дніпро, 1990. – 537 с.

  6. Кучеренко О. Тема України в історичних творах М.В.Гоголя і П.О.Куліша // Історія в школі. – 2000. – №7. – С.7-10.

  7. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. – К.: Либідь, 1999. – 446 с.

  8. Покальчук Ю. Микола Гоголь: Подвійне коло оточення // Слово і час. – 1995. – №9-10. – С.51-54.

  9. Фрейд З. Психология бессознательного / Ярошевский М. – М.: Просвещение, 1990. – 447 с.

Loading...

 
 

Цікаве