WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Ідеї та естетика просвітництва у прозі Г.Ф.Квітки-Основ’яненка - Реферат

Ідеї та естетика просвітництва у прозі Г.Ф.Квітки-Основ’яненка - Реферат

Г.Квітка-Основ'яненко неодноразово повертався до питання про вплив обставин на життя та поведінку людини. Близький до просвітительської думки, більшістю своїх творів він стверджував, що ідеальний герой сильніший, вищий за обставини життя. Це особливо виразно виявилося в українських повістях ("Маруся", "Сердешна Оксана", "Щира любов", "Козир-дівка"). Проте в романі "Жизнь и похождения . Столбикова" письменник вирішив подивитися, "какими путями и через что человек получает или теряет. И опять человек, теснимый обстоятельствами, до какой низости должен опуститься" [4, 270].

У багатьох листах, а також у "Письме к издателю "Русского вестника", літературно-публіцистичних статтях і замітках, художніх творах Квітка ставить питання про літературного героя в контексті просвітительської естетики. У просвітителів ідеальним героєм є той, що живе за законами природи і не знає вад цивілізації. Таку людину можна знайти, на думку Руссо, тільки серед селян: "Під селянським одягом хлібороба, а не під позолоченою сухозліткою придворного ховається сила та доброчесність душі" [10, 46]. Він протиставляє багатих і бідних на користь останніх, і Юлія, героїня роману "Юлія, або Нова Елоїза", радить коханому "піднятися на горища або спуститися в підвали, де живуть чесні працівники – це клас людей, який треба найбільш поважати" [11, 252]. Руссо стверджував також, що зрозуміти народ не можна в столиці, де під впливом світського товариства всі робляться схожими одне на одного. Щоб пізнати життя народне, треба, на його думку, їхати до провінції, "де у жителів ще сильна схильність, яку дала їм природа" [11, 198]. Він підкреслював, що "чистою радістю може бути тільки загальна радість, а дійсні почуття панують тільки серед народу" [11, 176].

Г.Квітка-Основ'яненко, який також прагнув зрозуміти свій народ і зобразити його у своїх творах правдиво, вважав, що у вищому класі немає ідеального героя, бо там не тільки "утонченность, благоприличия, высокие чувства", а й "единообразие., нет пищи для замечаний, наблюдений, нечего выставлять всем видимое и всем известное" [4, 158-159], бо тут живуть за певними правилами виховання, які не дають людській душі жити за власними почуттями. Через це своїх героїв знайшов Г.Квітка "в простом классе людей, необразованном, где люди действуют не по внушенным им правилам, не по вложенным в них понятиям, а по собственному чувству, уму, рассудку" [4, 159]. Саме тому героями творів Г.Квітки ставали люди звичайні, які, якщо "обратиться направо и налево" [4, 159], впадають у вічі. Письменник, за його зізнанням, "не старался отыскать людей с чинами, отличными (виділеноавтором. – В.М.) достоинствами, а хватался за першого попавшегося" [4, 345].

Для Г.Квітки, знайомого з дитинства із Г.Сковородою особисто, а також із його творами, була близькою ідея "сродної" праці, що була присутньою і у західноєвропейських просвітителів, зокрема у Вольтера, який у філософській повісті "Кандид, або Оптимізм" стверджував: "праця проганяє від нас три великих лиха: нудьгу, порок і нужду", тому треба постійно "обробляти наш сад" [1, 149]. У "Мемуарах Евстратия Мякушкина" (в чернетках, незавершеному варіанті) Г.Квітка наголошує на тому, що батько героя навчив його деяких ремесел, які можуть на крайній випадок дати можливість існувати, а також проводити час"с пользой и удовольствием" [5, 391].Далі письменник підкреслює значення праці, яка відповідає природним здібностям: "Всякий из нас родился для чего-нибудь полезного, не иди же против призвания" [5, 392].

Взагалі "Мемуары Евстратия Мякушкина", як остаточний варіант, так і чернетки незавершених частин, являють собою значний інтерес перш за все як твір, у якому автор висловлює свої літературно-естетичні погляди, причому зв'язок із просвітительською естетикою відбивається не тільки в роздумах про завдання та особливості літератури взагалі та на певний, сучасний для письменника, момент її розвитку, про літературну критику та її завдання, проблеми мови художнього твору, української літератури, а й своєрідністю художньої форми. Ця мало досліджена ще повість написана у характерній для просвітителів формі філософської повісті, з використанням діалогу. Такий запозичений ще від античних філософів засіб розкриття різних поглядів на проблему використовує Г.Квітка-Основ'яненко, коли вводить до твору розмову між Євстратієм Мякушкіним та його дядьком, якого він характеризує як людину старих часів, що не розуміє сучасних порядків та розповідає нібито нікому не потрібні речі. Він такий собі Стародум початку ХІХ століття, устами якого автор висловлює свої погляди на світ. Небіж його прагне слави за будь-яку ціну і літературну працю розуміє як засіб збагачення. Діалог цих героїв у повісті Квітки нагадує бесіди з твору Дідро "Небіж Рамо", у якому дядько – людина високої моралі – висловлює погляди автора-просвітителя та гуманіста, а племінник протиставляє їм свою зухвалу, цинічну філософію людини, для якої існують у світі тільки власні потреби. "Мемуары Евстратия Мякушкина" подібні за деякими формальними ознаками до жанру філософської повісті, створеного просвітителями XVIII століття, причому написаної у традиціях Вольтера, коли філософська концепція виявлялася через комічне, збуджуючи сміх, презирство і знищуючи в такий спосіб своїх супротивників. Через образ Євстратія Мякушкіна, прізвище якого свідчить про особливості його вдачі, Квітка-Основ'яненко представив на загальне посміховисько тих "писак", які, шукаючи нових методів "сочинительства", зовсім забувають про головну мету літературної творчості – писати так, щоб твори було "сладко и поучительно читать", щоб вони збагачували думку, змушували "призадуматься над их рассуждением." [5, 410].

У "Мемуарах Евстратия Мякушкина", як і в листах, літературно-публіцистичних статтях, художніх творах Квітка-Основ'яненко вимагає, щоб будь-яка діяльність, а особливо художня творчість, мала гуманістичну високу мету. Для просвітителів "мистецтво тільки тоді відповідає своєму призначенню, коли ставить моральні завдання, виступає як засіб виховання" [14, 109]. Питання взаємовідношень між мистецтвом та мораллю хвилювало Дідро, Руссо, Лессінга. Останній у "Гамбурзькій драматургії" підкреслював: "Писати та наслідувати, маючи на увазі певну мету, – це діяльність, яка відрізняє генія від маленьких художників. Коли він(геній. – В.М.) створює та змальовує . характери, то він має при цьому на увазі високу мету: навчити нас, що ми маємо і чого не можемо робити, знайомить нас з істинною сутністю добра та зла." [8, 133]. Про таку високу мету постійно нагадує і Г.Квітка-Основ'яненко. Він закликає, читаючи твір та прагнучи аналізувати творчість письменника, перш за все дивитися на те, що той мав за мету свою: "Не смотрите на язык, на изложение, на удачное или неловкое сцепление приключений, но, главное, смотрите на цель и в какой степени она достигнута" [4, 323]. Ціль своєї творчості визначив Г.Квітка в листі до П.Плетньова від 26 квітня 1839 року: ".самое прямое, благородное мое стремление показать, отчего у нас зло" [4, 219]. У своїх творах він не міг стриматися, "чтобы не выставлять, что идет худо или что сделается для нас со временем худо" [4, 180]. При цьому з самого початку своєї творчості письменник розмірковує над тим, що головне завдання літератури – виховання читача через зображення ідеальних героїв: "Помогающего в беде, избавляющего от крайности – тех должно превозносить" [4, 288]. Проте він бачив навкруги себе стільки вад та непорядків, що поставив перед собою завдання виховувати людей через сатиричне зображення їхніх недоліків. Він залишався вірним цій ідеї все життя.

Г.Квітка-Основ'яненко, як і інші просвітителі, вірить у силу слова. У листі до М.Погодіна від 2 червня 1834 року він висловлює своє здивування забороною його роману "Жизнь Пустолобова", тим більше, що, на думку письменника, "скоро все постановление описываемой части от явных беспорядков скоро и скоро изменится и примет другой вид" і для цього і його "глас" (виділено автором. – В.М.) взят в рассуждение" [4, 206].

Loading...

 
 

Цікаве