WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Бароко, рококо і класицизм в історії літературознавчої думки - Реферат

Бароко, рококо і класицизм в історії літературознавчої думки - Реферат

Барокові традиції знайшли подальший розвиток в європейських літературахХІХ – ХХ ст. З'явилася навіть літературна течія необароко, яку пов'язують передусім з авангардною літературою початку ХХ ст. і постмодерною – його кінця. Для Л.Мельникової "необароко – термін, що вживається в межах постмодернізму на позначення стану західного суспільства кінця ХХ ст., у якому всупереч розширення масовізації та утилізації на макрорівні домінують дезінтеграційні процеси при одночасному посиленні інтеграційних тенденцій на рівні макрогруп" [7, 501-502]. Сам термін "необароко" з'явився ще в середині 70-х років минулого століття, хоча досі не набув усталеного значення. Одним із перших, хто спробував його запровадити до наукового обігу був іспанський філософ Хав'єр Роберт де Вентос. Стосовно західноєвропейської моделі мистецтва доби постструктуралізму слушними є характеристики, висловлені італійським ученим Омаром Калабрезе, який домінантними ознаками течії називає організовану варіативність, поліцентризм, упорядковану нерегулярність, шалений ритм, протиставлення класиці, а також хаотичність, фрагментарність, повторюваність, зв'язки з класичним бароко [Див.: 13, 43; 108]. Яскравим прикладом необарокових традицій в українській літературі кінця минулого століття є художня практика літературного угруповання "Бу-Ба-Бу" (Ю.Андрухович, В.Неборак, О.Ірванець), яке через поєднання масової та елітарної культур, звернення до середньовічного ігрового карнавалу, спробувало реалізувати принципи естетики новітнього напряму.

Далеко не всі дослідники виділяють як окремий самостійний напрям мистецтва та літератури кінця ХУІІ – початку ХУІІІ ст. рококо.

Рококо (від фр. roqualle –дрібні камінці, ракушки) – це художній напрям, що домінував у західноєвропейському мистецтві, у тому числі й літературі з кінця ХУІІ ст. Уперше цей термін з'явився в додатковому томі "Академічного словника французької мови", що побачив світ1835 року і означав різновид орнаменту, стилю, малюнка для художньої школи добиЛюдовіка ХV, початку правління Людовіка ХVІ. Окрім того, рококо це ще й застаріле, немодне, зокрема й у літературі.

Дехто з учених (К.Гурлітт, О.Шмаров) стали розглядати рококо як результат занепаду бароко. Першими застосували термін "рококо" до літературних явищ Ф.Нойбект та Е.Хюбнер. Використовуючи метод аналогій, вони в літературі як і в малярському мистецтві та архітектурі відзначали схожі риси, а саме: орнаментальність, вишуканість, елегантність, інтимність і навіть еротику.

У радянську добу рококо досліджував Д.Наливайко; у російській науці про літературу – А.Михайлов, С.Козлов, Н.Пахсарьян. На погляд останнього, "витоки художнього світовідчуття рококо виявляються в тій кризі інтересу до великої Історії, послабленні героїчного пафосу і повороті до приватного, інтимного існування людини, котрими відзначена культурна атмосфера кінця 17 ст." [9, 885].

У художній творчості, яку зараховують до рококо можна помітити потяг героїв до насолоди, терпимість до людських слабостей, спроби аналізу психології та моралі людської цивілізації. Людина постає двоїстою, добро і зло співіснують у ній одночасно вона є недосконалою. Заміст складних метафор бароко до літератури приходять вишукані метонімічні форми, класичні канони порушуються фрагментарністю. Дрібнички різного роду переважають у сюжетах літературних творів.

У Франції данину цьому напряму віддали просвітники Вольте і Дідро, в Англії – А.Поуп і Д.Дефо, в Німеччині – юний Й.В.Гете, Г.-Е.Лессінг, в Росії – А.П.Сумароков, Г.Д.Державін, молодий О.С.Пушкін. Цілком у стилі рококо писали А.Р.Лесаж, П.К.Марево, А.Прево (Франція), У.Конгрів, Філдінг (Англія), Й.В.Глейм, І.П.Уц (Німеччина) та ін.

В українському мистецтві рококо помітне в оформленні семиярусного іконостасу Преображенської церкви в селі Великі Сорочинці, що на Полтавщині, собору Різдва Богородиці в Козельці (архітектор ХУІІІ ст. І.Григорович-Барський), надбрамної дзвіниці Кирилівського монастиря. У національній літературі рококо виявило себе в деяких творах Ф.Прокоповича, І.Максимовича, Г.Сковороди, пізніше, вже на початку ХІХ ст. в поемі П.Білецького-Носенка "Горпинина, чи Вхопленая Прозерпина", його ж вірші "Опізнившийся Лель", поемі П.Кореницького "Вечорниці". "У перші десятиліття ХІХ століття рококо в українській літературі заявило про себе в складному руслі різних за своїми рушійними силами й складниками стильових потоках" [10, 39]. Дослідник І.Лімборський у цьому зв'язку посилається на статті та нариси, що друкувалися в харківських журналах "Украинский вестник" і "Украинский журнал" в перекладах із західноєвропейських мов, у яких пропагувалася "художня словесність, яка здатна приносити задоволення читачам, викликати в них відчуття радості від життя" [5, 39].

Проте рококо не створило завершеної естетичної теорії, оскільки не мало яскраво виражених теоретиків літератури та мистецтва.

Паралельно з бароко та рококо в західноєвропейському літературознавстві існував класицизм. Класицизм ( від лат. classicus – зразковий) як напрям у літературі та мистецтві посів провідне місце на межі середньовіччя та нового часу. Цьому сприяли передусім політичні умови Франції XVII ст., де найбільш яскраво він себе виявив, хоча сама поетика класицизму почала формуватися ще в добу пізнього Відродження в Італії. Зокрема значну роль у становленні нового напряму відіграла "Поетика" італійського вченого Юлія Цезаря Скалігера (1484 – 1558), зорієнтована на активне залучення класичного мистецтва античності як взірцевого, використання поширених у давньогрецькій та римській літературах жанрів (ода, ідилія, епіграма, елегія, діалог, промова, трагедія, комедія тощо).

Зміцнення монархії за часів Людовика XIII і його всесильного канцлера кардинала Рішельє, підпорядкування абсолютистській владі Французької академії як ідеологічного центру, в якому велася значна робота по формуванню єдиної національної мови, позбавленої архаїзмів і діалектизмів, потребували нової теорії мистецтв. Для класицизму характерною є нова формула буття: "Роби не те, що хочеш, а те, що треба королю й державі. Обов'язок вище почуттів та інтересів особистості. Держава вище особистості, особистість підпорядкована державі" [1, 15]. Класицизм мав чимало спільного з раціоналізмом у філософії, який почав утверджуватись у Франції, головним представником якого став Рене Декарт (1596-1653). Декарту належить ідея очищення філософської думки від гуманістичних нашарувань доби Відродження, орієнтація її на чисту об'єктивну природу, позбавлену специфічного людського моменту. Головною рисою його філософії був дуалізм, тобто розрив реальної дійсності на дві замкнені зони, які аж ніяк не можуть співіснувати одна з одною – духовну і матеріальну. Такі ідеї були співзвучні суспільним настроям у Франції, де королівська влада прагнула не лише державу, а й літературу та мистецтво привести до певної відлагодженої системи. Раціоналістичні ідеї Декарта були взяті на озброєння Нікола Буало Депрео (1636-1711), який розробив теоретичні постулати класицизму. Його праця "Мистецтво поетичне" (1674) проникнута духом суворої регламентації, як цього вимагала філософія Декарта. Правда, першою спробою сформулювати естетичні засади класицизму була "Поетика" Ж.Шаплена (1638).

У поетичній творчості Буало вимагав ставити на передній план раціональну розробку теми, виходячи з певних правил, зразком яких служило "Послання до Пізонів" Горація. Перш ніж братися за перо, поет мусить підпорядкувати свій задум розуму:

Обміркувати треба думку і лиш потім писати.

Поки неясно вам, що ви сказати хочете,

Простих і точних слів даремно не шукайте [2, 62].

По суті, Буало вимагав надати перевагу змісту в творчому процесі. Художня правда повинна бути також підпорядкованою розуму й цілком відповідати смакам людей із аристократичних кіл. Розум є вершиною не тільки істини, але й краси. Розумне начало домінує над почуттями й художньою уявою. Підкорятися розуму – значить вище за все ставити зміст:

Loading...

 
 

Цікаве