WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Жанрова своєрідність п’єси Ю. Яновського “Завойовники” - Реферат

Жанрова своєрідність п’єси Ю. Яновського “Завойовники” - Реферат

У пєсі пропагується питання провідної ролі комуністичної партії, доводиться, що завдяки її діяльності робітники здійснюють месіанську місію, покладену на них новою добою: "партія є авангард робочого класу. Коли вам не давали працювати, ви не мали права не піти до партійного комітету!" [14, 199].

Такий же декларативний характер мають репліки, які стосуються партійних питань: "Комуністична партія вестиме до перемог" [14, 250].

Твір пронизаний пафосом класового єднання робітників усіх країн. Це проявляється у висловлюваннях: "Тебе послав наш клас" [14, 228], "Турка грабувати не можна. Там свій брат – пролетаріат" [14, 249]; у агітаційному виступі одного з головних персонажів: "Бачив і нашого брата – робітника. Народ як кремінь. Свідомий народ. Одно слово – гвоздь-народ! І я вам скажу, що з такими спільниками життя наше покотиться, як яблуко. І квит/.../". Далі автор устами промовця протиставляє особу і колектив: "Гвардія [прізвище персонажа – В.Ш.] –що? Гвардія – одиниця. Гвардія – крапка. А за Гвардією – клас! Робітнича гвардія усього світу. Куди не кинь – скрізь гвардія! Скрізь устають, як ліси, наші бійці з капіталом цілого світу" [14, 251].

Персонажі твору окреслені не національно, не індивідуально, а класово: "А класу? Теж чужого? Бідного класу народ чи багатого?" [14, 198]; "Чужі чи свої люди?" [14, 199].

Зосередженість автора не на одній постаті, а на колективному портреті представників доби викликала фрагментарність побудови твору. П'єсу утворює низка сцен, дія яких відбувається в степу, кімнаті завкому, цеху, кабінеті, залі, їдальні, на лавочці, на заводських воротах. Завершеність кожної з сцен визначають епічний характер твору, який проявляється і в рухомій зміні декорацій, наявності промов оповідачів, масових сцен, хорових епізодів: "Хор, пісню!" [14, 251], поданні плакатних написів: "У землю бракованих деталей не ховай, а сюди їх усі складай і сам на них зверху лягай!" [14, 206]; "Хоч це вже не церква, а шапки на обіді скидайте" [14, 206], висловлювань партійних вождів, директив "техніка в період реконструкції вирішує все", – як сказав товариш Сталін"; "Нагадаю товаришам директиву партії: "Наздогнати в основному, випереджуючи по окремих ділянках" [14, 216]. За словами П. Паві, епічна форма краще відповідає детальному опису подій. У фабулі наголошується не на кризі (момент фабули, який готує розв'язку, сповіщає про її наближення та настання конфлікту), а на процесові та розвитку дії [11, 231].

У художню тканину твору вписані концертні сцени виступу емігрантів у робітничому притулку [своєрідні ревю], аматорські виступи заводського Темафору (театру малих форм) [14, 202-209]. Період 20-х років характеризувався масовістю пролетарського аматорського мистецтва, у якому була гостра суспільна потреба через його зв'язок з революційними подіями та марксистською ідеологією. Жанр агітп'єси, в якому працював Ю. Яновський, визначав те, що "текст є лише засобом активізації політичної свідомості глядача /.../ саме зв'язок агітп'єси з політичною дійсністю переводить її з художньої, естетичної площини в ідеологічну, соціальну" [3, 15].

Отже, монтаж сцен, інформаційні замітки, які складають суть багаточисельних різноманітних сцен твору, виконують пропагандистську функцію. Природа "Завойовників" агітаційна. Вона заявлена вже у промовистих епіграфі та присвяті: "...Десятки тисяч інженерів не мають роботи в нашій старій Німеччині. Мільйони кваліфікованих робітників жебрачать на вулицях. Країна технічного прогресу кричить від голоду";"Луганським більшовикам, Луганському паротягобудівельному заводові імені Жовтневої революції, Луганськоиу братові цього заводу, який стане до лав велетнів першої пятирічки" [14, 192]. У цих рядках – протиставлення політичних, економічних систем.

Згідно з теорією авангарду, мистецтво має здійснювати агітаційну функцію, що дозволить не просто відобразити життя (це було характерно для традиційного мистецтва), а й перебудувати його. Матеріал, яким оперувало агітаційне мистецтво – факти: фото, газетна інформація на актуальні теми. Теоретики і практики авнгарду неспроможні були відрефлектувати їх як ідеологічну операцію частково тому, що захоплені цією ідеологією, поділяли її і самі брали активну участь у цьому препаруванні, сприймаючи факти як засоби розкриття реальності. У 1927-1933 рр. однією з найбільших новобудов Першої п'ятирічки був "Луганбуд". На його будівництво асигновано 150 млн крб., що дозволило ввести в експлуатацію паровозний, новокотельний, ковальсько-пресовий цехи. Листівки "Луганской Правди" від 29.01.34 та 30.01.34 закликали: "ХVІІ съезду ВКП(б) рапортовать паровозами" "Стать в январе 14 Феликсов [паровозів. – В.Ш.]" [експонати Луганського краєзнавчого музею]. У 30-ті роки, коли агітка побувала не так активно, як у попередній період, Ю. Яновський і у "Завойовниках" і у "Потомках" розвивав поетику саме цього жанру. Це дозволило Л. Стеценку зауважити, що автор орієнтувався більше "на поширену в драматургії схему, ніж на живе життя" [12, 6].

Отже, на початку 30-х років ХХ ст., коли жанр агітп'єси, що побутував з 1917 до 1930-х років, почав занепадати, Ю. Яновський, спонуканий, очевидно, критикою його попереднього твору-роману "Чотири шаблі", створив п'єсу агітаційно-пропагандистського змісту. У "Завойовниках" оповідь (розповідь) переважає над показом, композиційно вона утворює дві сюжетні лінії, у розвитку яких вирішуються проблеми суспільного (купівля заводу) і особистого (вибір місця у житті) планів, дві сюжетні лінії утворюються рядом змістовно і формально-цілісних епізодів. Герої драми не індивідуальності. Вони, швидше, носії певних ідей. Саме зіткнення цих ідей не гостре, тому конфлікт у п'єсі простежується мало. Це свідчить про епічний характер твору, який підкреслюється панорамністю зображуваних подій. П'єса Ю. Яновського – пропаганда класової єдності, класового братерства, вміло втілена в адекватну форму.

Популярний у період національного відродження жанр агітп'єси заслуговує на подальше вивчення.

Література

  1. Агеєва В. Жінка в пожовтневій прозі: парад стереотипів // СіЧ. – 1991. – № 5. – С. 23-29.

  2. Андрущенко Е.В. Христианское мировоззрение и мифологема "мы" – "они" в контексте переходной социокультурной реальности в России // Гуманітарний часопис. – 2006. – № 3. – С. 28-33.

  3. Близнюк А. Агітп'єса // Лексикон загального та порівняльного літературознавства. – Чернівці: Золоті литаври, 2001. – С.15.

  4. Гнатюк М. Текстологічні проблеми творчості Юрія Яновського: теоретичний аспект. – Автореферет на ... докт. філол. наук. – К., 2006. – 37 с.

  5. Кандинська В. Естетичні та ідеологічні параметри української соцреалістичної прози та драматургії30-х – 50-х років // Молода нація. – 2005. – № 2. – С. 61-90.

  6. Кузякіна Н. Нариси української радянської драматургії. – Ч. 2 (1935-1960). – К.: Рад. письм, 1963. – 262 с.

  7. Листи Юрія Яновського до Аркадія Любченка // Голубі диліжанси. Листування ваплітян. – Нью-Йорк: Об'єднання українських письменників "Слово", 1955. – С. 17-20.

  8. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром'як, Ю.І. Ковалів та ін. – К.: ВЦ "Академія", 1997. – 752 с.

  9. Моисеев Н.Н. Мир ХХІ века и христианская традиция // Вопросы философии. – 1993. – № 8. – С. 3-22.

  10. Наєнко М. Юрій Яновський // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. – Кн. 1.: Перша половина ХХ ст.: Підручник / За ред. В.Г. Дончика. – К.: Либідь, 1998. – С. 318-328.

  11. Паві П. Словник театру. – Львів: Вид-во ЛНУ ім. І.Франка, 2006.

  12. Стеценко Л. Думи про безсмертних // Ю.Яновський. Думи про Британику. – К.: Дніпро, 1967. – С. 5-16.

  13. Чирков А.С. Эпическая драма (проблемы теории и поэтика). – К.: В-во КНУ им. Т.Шевченко, 1988.

  14. Яновський Ю. Завойовники // Яновський Ю. Твори: В 5 т. – Т. 3. / Упоряд. К. Волинський, М. Острик. – К.:Дніпро, 1983. – С. 192-251.

  15. Яновський Ю. Новый завод // Яновський Ю. Твори: В 5 т. – Т. 5. – К.: Дніпро, 1983. – С. 73-74.

  16. Яновський Ю. Із записних книжок (1927-1953) // Яновський Ю. Твори: В 5 т. – Т. 5. – К.: Дніпро, 1983. – С. 257-259.

Loading...

 
 

Цікаве