WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Вплив релігійного фактору на історіософську концепцію трилогії М. Старицького “Богдан Хмельницький” і роману г. Сенкевича “Вогнем і мечем” - Реферат

Вплив релігійного фактору на історіософську концепцію трилогії М. Старицького “Богдан Хмельницький” і роману г. Сенкевича “Вогнем і мечем” - Реферат

Вирішальне значення для розуміння образу Вишневецького має драматична сцена важкої боротьби князя з самим собою перед образом розп'ятого Христа, в якій легітимізується вся його діяльність. Князь не менше за гетьмана гоноровий і ображений наказом влади, котра поставила над ним, польським військом бездарних воєначальників. Його амбіції зачеплені, необхідно зробити вибір: або покоритися безглуздому розпорядженню польської влади і водночас примиритися з думкою про неминучість падіння Речі Посполитої, або, діючи наперекір владі, спробувати врятувати вітчизну. Шляхта з військами сама йшла до нього, наділяючи його фактично владою головнокомандувача. Князь усвідомлював, що тільки він ще може відвернути катастрофу. Але і Хмельницький, на думку Яреми, також прикривався суспільним благом і задля нього руйнує велич Речі Посполитої. Чи не те ж саме й він, Вишневецький, хоче зробити? "Найгірший ворог – не Хмельницький, а внутрішній нелад, а сваволя шляхти, а нечисленність і безкарність війська, бурхливість сеймів, чвари, розлади, безладдя, недоумство, користолюбство й недисциплінованість, недисциплінованість передусім! Дерево гине і трухлявіє зсередини. Минає трохи часу, і перша буря валить його, але злочинець той, хто до цього руку докладе, проклятий той, хто приклад подасть, проклятий він і діти його до десятого коліна!" [7, 2, 523-524]. Усвідомивши це, князь Ярема змирився. Болеслав Прус вказував на доволі дивний вибір князя, претендента на роль рятівника вітчизни, оскільки з двох рішень той вибрав найбезглуздіше. Але Вишневецький – фігура не просто ідеалізована, а ідеальна, створена за зразком шляхетських панегіриків і спеціально протиставлена типу свавільних феодалів. Саме у плані морального протиставлення, а не в порівнянні дійсного історичного значення Хмельницького і Вишневецького розкривається суть їхніх образів.

У Старицького тема національного зрадництва, особливо зрада віри, в трилогії втілюється концентровано не в якомусь одному образі, а "розсіяна" в багатьох образах, та й семантика цієї широкої теми не однакова (Вишневецький, Барабаш, Адам Кисіль, Марилька, Вікторія). У романі Сенкевича мотив зрадництва тісно пов'язаний з козаками, особливо з Хмельницьким, бо вони наважилися виступити проти Речі Посполитої. Найповніше авторська ідея трилогії Сенкевича виступає в заключній частині трилогії (роман "Пан Володийовський"), в розповіді пана Мушальського і в словах гетьмана Собеського, майбутнього польського короля. Мушальський згадує про те, як він і козак Дидюк, живучи по сусідству в Україні, довгі роки ворогували між собою, поки, нарешті, не потрапили в татарський полон і, продані у рабство, сковані одним невільницьким ланцюгом на татарській галері стали братами у Христі й потім, утікши з полону, разом воювали, помщаючись своїм спільним ворогам. Смисл цієї алегоричної розповіді зводиться до проповідування примирення козаків з поляками заради спільної боротьби з зовнішніми ворогами, ворогами не тільки Речі Посполитої, але й християнства. Таку думку автор вкладає потім в уста Собеського, котрий рішуче відхиляє пропозицію Азії створити в Україні татарську колонію для знищення козацтва. У відповідь пану Богушу, чому він, гетьман, не хоче скористатися послугами татар, Собеський відповідає: "Потому что я гетман не только польский, но и христианский; потому что я стою на страже креста! И хотя бы казаки еще свирепее терзали лоно Речи Посполитой, я не стану рубить головы ослепленного, но христианского народа языческим мечом. Ибо, поступая так, я сказал бы нашим отцам и дедам, моим собственным дедам, их праху, крови, слезам, всей старой Речи Посполитой: "ракка!.." Мы – крепость, стены которой Христос освятил своей мукой, а ты мне говоришь, чтобы я, божий ратник, я, комендант ее, первый отворил ворота и впустил язычников, как волков в овчарню, и отдал на избиение Иисусову паству!? Лучше нам терпеть от чамбулов, лучше сносить бунты, лучше навлечь на себя эту страшную войну, лучше пасть в ней мне и тебе, лучше погибнуть всей Речи Посполитой, нежели посрамить имя свое, лишиться славы и изменить службе Божией, сойти с нашего сторожевого поста!" [8, 140]. Якщо порівняти "злодіяння" Хмельницького, котрий використовував татар Тугай-бея проти братів у Христі, з благородним обуренням Собеського, що відхилив послуги сина Тугай-бея, то переконаємося, що Сенкевич на новий лад повторює стару ідею.

В сучасних йому умовах національного гноблення, на думку Сенкевича, є тільки єдиний засіб убезпечити себе від морального падіння і зберегти міцність патріотичних переконань –за прикладом предків покладатися на Бога і в ньому шукати надію і втіху. Тобто Сенкевич у католицтві шукав і бачив єдність поляків заради досягнення патріотичної мети й захисту гуманізму. Він сповідував ідею перемоги духу над грубою матеріальною силою: якими б могутніми не були держави, що пригноблюють Польщу, їхня груба матеріальна сила зазнає поразки, якщо Польща збереже в собі дух вільнолюбства і патріотизму, закладеного у вірі.

Отже, трилогію М. Старицького "Богдан Хмельницький" і роман Г. Сенкевича "Вогнем і мечем" слід розглядати в широкому контексті релігійності, яка набула великої популярності в добу романтизму. Протиставлення віри було принципово важливим для письменників, оскільки рідна віра в цьому контексті виступала і як релігійно-конфесійний, і як національний чинник, збереження якого й боротьба за який була ключовою запорукою національної самототожності кожного з народів. Релігійний фактор звучить у трилогії Старицького набагато сильніше, ніж в інших його творах, натомість у Сенкевича – слабше, у випадку з творенням образів українців ще й завуальовано. Виявляється релігійність по-різному на рівні художньої структури тексту: на рівні стилю, проблематики, характеротворення.

Література

  1. Варенко В. Виховання християнської моралі на творчості українських письменників (ХІХ – початокХХ ст.) // Українська література в загальноосвітній школі. – 2000. – № 2. – С. 21-25.

  2. Горский И. Исторический роман Сенкевича. – М.: Наука, 1966. – 308 с.

  3. Горский И. К вопросу о мировоззрении Г.Сенкевича // Ученые записки института славяноведения. Академия наук СССР. – М., 1960. – Т. ХХІ. – С. 3-52.

  4. Kościołek A. Wybrane fragmenty z korespondencji z przyjaciłmi: o ideowych poszukiwaniach Mikołaja Gogola. – Toruń: UMK, 2004. – 180 s.

  5. Див., наприклад: Сверстюк Є. Українська література і християнська традиція // Сверстюк Є. На святі надії. Вибране. – К., 1999; Сулима В. Біблія і українська література. – К., 1998; Поліщук В. Художня проза Михайла Старицького: Монографія. – Черкаси, Брама, 2003. – 376 с.

  6. Поліщук В. Художня проза Михайла Старицького: Монографія. – Черкаси, Брама, 2003. – 376 с.

  7. Сенкевич Г. Вогнем і мечем: Роман: У 2 т. / Пер. з польс. Є. Литвиненка. – Тернопіль: Богдан, 2006. Надалі, посилаючись на це джерело, будемо вказувати у тексті том і сторінку.

  8. Сенкевич Г. Пан Володийовский. – М.: ЛТД, 1998. – 569с.

  9. Старицький М. Богдан Хмельницький // Старицький М. Зібрання творів: У 8 т. – К.: Дніпро, 1965. Надалі, посилаючись на це джерело, будемо вказувати у тексті том і сторінку.

  10. Хобсбаум Э. Век Революции. Европа 1789-1848 / Пер. с англ. Л.Д. Якуниной. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. – 480 с.

Loading...

 
 

Цікаве