WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Жанрова своєрідність роману Джона Фаулза “Деніел Мартін” - Реферат

Жанрова своєрідність роману Джона Фаулза “Деніел Мартін” - Реферат

Після періоду життя, що був більше схожий на оману, ніж на щасливі роки зрілості, Деніел Мартів спокутував свою вину за злочин – втрату себе, своїх мрій та переконань. Достоєвському належать слова: "купляється щастя стражданням. Таким є закон планети. Людина не народилася для щастя, людина заслуговує на щастя і завжди стражданням" [15, 24]. Так і Деніел Мартін заслуговує для себе щастя, взаємне кохання й знаходження гармонії з оточуючим світом непомірними стражданнями й муками. Але він це право здобув, і у читача є надія, що своїм подальшим життям він не втратить цього права.

Головний герой роману Деніел Мартін – особистість дуже своєрідна і з погляду його рис характеру, і його життєвої філософії, і його літературних переконань. Його образ настільки неоднозначний, що дає нам змогу роздивлятися його під різними кутами зору. Герой роману ввібрав у себе і риси романтичного героя, і героя детективного жанру, і характер людини кінця ХХ століття.

Беручи за основу фундаментальні принципи написання детективу у його класичному виду, слід зазначити, що існує деяка типова схожість характерів головних героїв детективу та головним героєм роману Даніелем Мартіном. Як зазначає Ю.В. Ковальов, більшість героїв детективних романів та оповідань об'єднує властива їм схильність до усамітненості, до замкнутого життя, до самоізоляції. У кожного з них в минулому або в теперішньому існує таємниця, що керує життям, таємниця, яку вони ховають від сторонніх очей [9, 212]. Всі вони –люди глибоко освічені, обізнані в науках, у мистецтві, віддані улюбленій справі. Їм властивий глибокий індивідуалізм на грані егоцентризму, зосередженість на собі, на своєму інтелекті та емоціях. Перераховані ознаки, взяті вкупі, дають нам уявлення про героя творів жанру класичного детективу. Але ж, по суті кажучи, мова йде про деякі загальні риси характеру, які в повному обсязі або у різних комбінаціях властиві також героям романтичної літератури взагалі й у специфічному ракурсі властиві героям детективного жанру. Особисть Деніела Мартіна небагатим відрізняється від цього еталону героя. Деніел Мартін – випускник Оксфорду, що досяг популярності як драматург у 50-ті – на початку 60-х років, а потім віддав перевагу писанню кіносценаріїв, причому не на батьківщині, а в Сполучених Штатах. Хоча Деніел живе серед людей та постійно з ними співпрацює, однак його життя більше нагадує плавання самотнього корабля без певного курсу. Він підданий сумнівам і коливанням, задає собі безліч питань, на які намагається знайти відповідь. Фаулз не представляє свого героя ні надзвичайно талановитою, ні яскравою особистістю, хоча йому притаманні такі захоплення як цікавість до ботаніки та орнітології.

Один з важливих аспектів романтичного індивідуалізму саме в тому і полягає, що пізнання світу людиною ставитися в залежність від самопізнання і тому вимагає самітності, тобто відокремлення від суспільства, відмовлення від умовностей, традиційних уявлень, загальноприйнятих ідей, вікових оман, що домінують у соціальній свідомості людства. Пізнаючи світ, людина повинна залишатися наодинці з богом (абсолютним духом, універсальним законом, світовою душею і т.д.), природою і самим собою. Тому Деніел і намагається втекти від свого буденного життя у Єгипет, де й відбувається духовне оновлення героя.

Перед нами людина, яка перетворила своє життя на ланцюг зрад та обманів, але всі вчинки Мартіна, як правило, мають філософський підтекст, й можуть знайти пояснення. Любовна пригода Деніела з Джейн, як узяти до уваги їхнє вікторіанське виховання, – єресь, а коли повернутись до теперішнього часу – перший крок, вступ у ХХ століття. Під час останньої розмови Деніела з Ентоні виявилось, що фатальна пам'ять про той вечір із Джейн довгі роки переслідувала й Ентоні, бо Джейн розповіла йому все. Нерішучість Деніела і Джейн, їхнє небажання круто змінити свою долю зіпсували не тільки їхнє життя, а й життя Ентоні. Ні, та прикра звістка про зраду нареченої не була джерелом ревнощів для Ентоні – вона стала джерелом сумнівів у правильності обраного шляху, прожитого життя. Ентоні так прагнув цієї прощальної розмови з приятелем студентських літ, щоб розповісти йому про свої помилки, про те, що його життя було самооманою, а життя Деніела, відкинутого їхнім бундючним суспільством, – істиною.

Ентоні і Деніел – не просто два протилежні характери, в цих образах Фаулза протиставив два світи – світ мистецтва і світ науки. Але й перший, і другий недосконалі, навіть карикатурні, бо мистецтво Деніела – кітч і комерція, а наука Ентоні – відірвана від життя метафізика. Друзі були антиподами ще замолоду: Ентоні став викладачем філософії й католиком, Деніел – художником і безбожником. Змолоду їх зблизила цікавість до ботаніки. Але якщо Деніел, бувши естетом і поетичною натурою, милувався квітами, то Ентоні намагався знайти новий вид. Це останнє протиставлення вже надто штучне, не без домішку романтичної оцінки. Письменник виходить за рамки вірогідності життя й підносить героїв до рівня літературних символів. Ентоні – втілення університетської, розумної, стриманої, добре вихованої, старомодної і трохи снобістської Англії, а Мартін – бурхливого екстравагантного світу кіно. І для Фаулза, і для Деніела Ентоні – не просто людина, а символ англійського, точніше, оксфордського духу. Цим він і приваблює, і відтручує Деніела.

Головний герой роману іноді нагадує нам героя роману Достоєвського. Родіон Раскольников намагається знайти своє власне місце у житті, потрапляючи під вплив різних теорій та поглядів на життя. Раскольников та його душевні переживання – ось центр цілого роману, навколо якого обертаються всі інші сюжетні лінії. Так само і в романі Фаулза Деніел Мартін є центральною фігурою, його життєві принципи піддаються випробуванню, він намагається знайти своє місце і як літератор, і як філософ, і як людина. Як і Раскольников, Деніел Мартін спочатку і не мріє, що можна переродитися на найкраще, не вірить в силу віри в Бога. Обох героїв дратує марність й безглуздість свого існування, тому вони рішаються піти на злочин. Для Раскольникова – це вбивство людини, для Мартіна – вбивство моралі та чесноти. Тому душевна боротьба героїв становиться більш напруженою й заплутаною, вона йде по безлічі напрямів відразу, і кожен з них заводить героїв в безвихідь.

Найнеприборканіше бажання героя будь-яких детективних романі – розгадати таємницю, воскресити потоптаний моральний закон, гармонізувати життя. Деніел Мартін –герой, що мислить і розуміє: його життя не повинно і не може слугувати прикладом справжнього відчаю та невдоволеності. Якщо поглянути на життя героя з іншого боку, то ми не помітимо нічого трагічного. Робота Деніела Мартіна, незважаючи на свою комерційну сутність, набагато цікавіша від того, що змушена робити більшість людей. І герою-письменнику майбутній роман видається не тільки естетичною, а й світоглядною проблемою. Література відчаю та песимізму здається Деніелу лицемірною та однобічною. Він, навпаки, мріє жити щасливо, і живе мріючи. Можливо тому у зеніті свого життя Деніел Мартін перетворюється з пасивної жертви людських слабкостей, егоїстичних намірів та непередбачених поворотів долі на людину, яка активно бореться за пошуки свого місця в цьому світі, пошуки самого себе, такого, яким він завжди мріяв бути. В цьому сенсі він нагадує образ людини, яка вправі розкрити таємницю життя: у чому ж полягає справжнє щастя та де його шукати. Як герой античної трагедії, Деніел Мартін повстає проти влади фатуму, проти запрограмованого ходу власного життя. В його рішучості переглянути минуле й почати нове життя – значущість цього людського характеру. Деніел робить свій вибір, знаходить відповідь – вона в служінні людині, створенні гуманістичного мистецтва.

У кожної людини на землі була, є чи буде своя таємниця. Як зазначає А. Вуліс, таємниця – це "романтичний дефіцит нашого знання" [2, 254]. Тому багато письменників роблять саме таємницю невід'ємною складовою своїх творів. Таємниця життя Деніела Мартіна мала своє існування, свою природу, свою межу. Вона стосувалася не тільки необачливих вчинків героя, але ж і його характеру. Деніел Мартін – особистість, розкрита автором не до кінця, особистість, наповнена рисами непізнаного, нерозкритого, неосмисленого. "Людина і є таємниця. Її треба розгадати, і якщо будеш її розгадувати все життя, то не кажи, що втратив час", – такої думки про людську сутність Ф.М. Достоєвський [15, 32].

На присутність такого елементу у детективі як "таємниця" також указував С.С. Ван Дайн у "Двадцяти правилах для написання детективних романів" [8, 38]. У Деніела також є своя таємниця, яку він розділив із Джейн – нареченою, а згодом і дружиною, свого кращого друга Ентоні. Подвійна зрада – з сестрою нареченої і нареченою приятеля – мала свій вплив на життя героїв навіть через декілька десятиліть. Саме розкриття цієї таємниці та смерть Ентоні змушує Деніела виправити помилки, які скоїли всі вони.

Таємниця само по собі гармонійна. Гармонійна в тому ж сенсі, як і кожен предмет або процес, що має чітку композицію. Це – загадка та розгадка. Структура таємниці проектується в психологію (бо таємниця являє собою натяк на існування певної істини), в теорію інформації (бо таємниця – нестача сигналів, невірне надходження повідомлень), в поетику (бо набуває серед жанрів ведучу сюжетно-естетичну функцію). Таємниця та її аспекти зазвичай означають в романі так багато, що специфіка таємниця часом прирівнюється до специфіки твору в цілому. Вона формує функцію героїв. Той, кому вона належить, вступає у конфлікт з тим, кого вона стосується або лише цікавить, якщо навіть не стосується. Існує думка, що найліпшим є той твір, який довше всіх зберігає свою таємницю. Але, з іншого боку, відверті, явні таємниці мають свої переваги: вони приковують до себе увагу, розпалюють цікавість. Детективний жанр, єдиний з усіх, стандартизує використовувані таємниці. Таємниця детективного роману повторює його протяжність. Вона дорівнює йому, є синхронною йому, а в кінцевому рахунку –йому тотожна. Хоча роман "Деніел Мартін" навряд можна віднести до одного з видів детективного роману, таємниця в ньому не менш, відіграє важливу роль. Таємниця розпоряджається композицією роману. Таємниця зради, про яку дізнається читач майже з перших сторінок роману, перевішує подальший розвиток подій. Всі події, які відбуваються після цього так чи інакше пов'язані за зрадою. І навіть тоді, коли таємниця морального злочину вже розкрита, і всі герої дізнаються про це, вона все ж таки не вичерпує себе залишає відбиток на самій особистості Деніела, дозволяючи йому змінити те, що не вдалося змінити багато років тому назад.

Loading...

 
 

Цікаве