WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Жанрова своєрідність роману Джона Фаулза “Деніел Мартін” - Реферат

Жанрова своєрідність роману Джона Фаулза “Деніел Мартін” - Реферат

Для деяких митців використання детективного сюжету або елементів детективу виявилося засобом створення "порядку".

Майже будь-який твір здається читачеві цікавішим, захоплюючим, якщо в ньому він може знайти деякі елементи, властиві детективному жанру. Творчість англійського письменника Джона Фаулза, на наш погляд, пронизана елементами детективного жанру.

Починаючи з "Колекціонера" Джон Фаулза стає главою англійського постмодернізму; саме в цьому романі письменник активно використовує прийоми написання детективних оповідань. Психологічний детектив Фаулза нагадує екзистенцій ну притчу. Елементи умовності в побудові – замкнутість простору, відносна щільність часу, невелика кількість персонажів, виключність ситуації, параболічність конфлікту – обумовлені природою жанру.

Роман "Деніел Мартін" по суті є цікавим та достойним уваги з ряду причин. Насамперед нас він цікавить із точки зору наявності у ньому елементів детективного жанру.

Беручи за основу фундаментальні принципи написання детективу у його класичному виді, слід зазначити, що існує деяка типова схожість характерів головних героїв детективу та головним героєм роману Даніелем Мартіном, про що мова йтиметься пізніше.

На присутність такого елементу у детективі як "таємниця" також указував С.С. Ван Дайн у "Двадцяти правилах для написання детективних романів" [8, 38]. У Деніела також є своя таємниця, яку він розділив із Джейн – нареченою, а згодом і дружиною, свого кращого друга Ентоні.

Тема злочину не оминула роман Джона Фаулза. Головний злочин, скоєний у романі, –зв'язок Деніела із Джейн, який вилився у зраду. В цьому сенсі Деніел Мартін уособлює в собі злочинця, так і детектива – він вистежує й розслідує; збирає всі шматочки втраченого минулого й розбитих ілюзій, які в кінці кінців послужать ключем до розгадки.

При написанні роману у Джона Фаулза було багато прикладів того, який ефект можна досягти, вводячи елементи детективного жанру у твір. Роман "Деніел Мартін" однозначно є неповторним і своєрідним, але в ньому можна помітити риси та відтінки, добре знайомі вітчизняним читачам. Недарма, мабуть, одну з глав роману Фаулза називає "Злочин і кара", звертаючись до творчості визначного російського письменника ХІХ ст. Ф.М. Достоєвського.В центрі кожного великого роману Достоєвського стоїть яка-небудь одна виняткова, загадкова людська особистість, і його герої займаються найважливішою та найголовнішою людською справою – розгадкою таємниці цієї людини; саме цим й визначається композиція всіх романів письменника. В романі "Злочин і кара" Достоєвський уміло передає душевний стан головного героя, зображує нестерпність життя Родіона Раскольникова та тих, хто оточує. Письменник робив це з таким палким співчуттям, що роман став безжалісним вироком суспільству, що ґрунтується на соціальній несправедливості. І хоча в романі Достоєвського звучать інші теми ніж у романі Фаулза, все ж таки обидва твори за допомогою теми злочину розкривають сутність головних героїв та світів, у яких вони живуть.

"Деніел Мартін" – роман не однозначний, а тому вимагає серйозного вивчення й міркувань, над його текстом. Значення сказаного й показаного в цій книзі виходить за рамки якого-небудь одного жанру. Це і соціальний, і психологічний роман, це і роман із підкресленою філософською тенденцією.

Тема злочину червоною стрічкою проходить через увесь роман. З перших строк твору під час описання жнив читач стикається з картиною загибелі кролів: "Тепер кролі, й великі, й маленькі, вистрибують через кожні декілька метрів: одні – збожеволівши від жаху, інші –з холодною рішучістю. Старі кидаються на білі клубочки, б'ють їх палицями, спіткаються, падають; діти поводять себе так само. Гомін, вереск, лайка, тріумфальні вигуки; безжалісна хортиця мовчки носиться, крутиться, клацає зубами. Останній прокіс. Біля невидимих ножей жниварки лунає пронизливий крик – так кричить від болю дитина. Не зупиняючись, Льюіс показує за спину. По стерні повзе кролик з покремсаними задніми лапками. Підліток підбігає й піднімає його: замість задніх лап стирчать окровавлені оцупки... Підліток б'є кроля раз, другий, третій; потім обертається й кидає тушку до купи. Осклянілі очі, застиглі вусики, м'які вуха, білосніжні хвостики" [6, 10]. Неймовірна жорстокість описів змушує читачів сприйняти епізод не інакше, як злочин над природою, тваринами, самим життям. Фаулз не першим вводить у роман образ тваринних страждань для зображення людських, символу смерті того, що "не встигло народитися" [13, 5]. Головний герой "Злочину і кари" Раскольников, гаряче сприйнявши людські страждання, бачить символічний сон, де змальовується звіряче побиття коня, що переростає у картину нестерпних людських мук.

Образ смерті знову постає перед обличчям Деніела декілька років потому, коли під час мирної прогулянки на човні разом із Джейн вони натикаються на труп жінки у очеретах. Як зазначив Ван Дайн: "Без трупу в детективному романі не обійтись, й чим натуралістичніше цей труп, тим краще. Тільки убивство робить роман достатньо цікавим" [8, 38]. Саме це "правило" Фаулза використав достатньо успішно; описи не відрізняються своєю огидністю, натомність викликають у читача почуття жаху та жалю.

Головний злочин, скоєний у романі, як вже зазначалося – зв'язок Деніела із Джейн, який вилився в зраду. Це духовний злочин – порушення соціально установлених канонів, крадіжка того, що тобі по праву не належить, обман дорогих для тебе людей, вбивство мрій та щасливого майбутнього.

На цьому зради Деніела не закінчились. Переїхавши до Америки, до Голівуду, він зраджує Нел знову; цього разу з жінкою, яку він ледве знав. Але за зрадою своїй дружині криється більш глибокий зміст. Ще зі шкільних лав він відчував себе англійцем, не британцем; і хоча це почуття не було глибоким, Деніел відносив себе до "нації обдурених патріотів" [13, 81]. Англієць – не просто аналітик за природою, він захоплюється само попранням, самобичуванням. Ця самозакохана захопленість власним переживанням породжує егоїзм. Для Денієла Мартіна англійське означає і складну власну психологію, риси вдачі, які він постійно аналізує та усвідомлює, і чуття справедливості й любові до свободи.

Переїхавши до Америки, Деніел знову зраджує дружину, і в цьому вбачається навіть зрада своїй країні, словом, він "завів інтрижку із самою Америкою" [13, 83]. Тішення свого егоїзму було насправді злочином проти моральних стандартів та цінностей, але для нього це насамперед було засобом виживання в сучасному хаотичному світі. Фаулз зазначає, що він був краще підготовлений до майбутнього ніж його сучасники саме тому, що "жертвував заради свого егоїзму" [31, 82]. В Америці робота над сценаріями відвертала від минулого, давала змогу не бачити навколишньої дійсності по-справжньому: "...фільм відкидає все, крім того, що відбувається тепер, не дає змоги зазирнути ні в минуле, ні в майбутнє, і тому це найбезпечніша мрія" [14, 77].

Деніел не міг повернути втрачених надій; отже втратив усілякий сенс шукати та будувати нові мрії. Він вирішив замінити їх вбивством моралі, свого сімейного життя, світлих почуттів тих, хто все ще кохали його. Навіщо прагнути чогось, що назавжди втрачено?

Думка про те, що вони з Джейн зрадили Ентоні та Нел, примусила Дена взяти всю провину на себе, оскільки Джейн прийняла католицтво та вийшла заміж (таким чином спокутувала свої провини). Перед своєю смертю Ентоні зізнається другові, що злочин насправді створив не Деніел, а він сам. Деніел просто завжди залишався самим собою, не намагався здаватися кращим, ніж є насправді. Ентоні навіть виправдовує зради Деніела своїй дружині, кажучи, що сам не є кращим за нього, хоча і не зраджував Джейн. Він задає Дену питання: "який же гріх страшніше – зрадити дружині, чи змінити дружину?" [14, 81]. Ентоні відібрав у Джейн найдорожче – її саму, вона вимушена була підпорядкуватись своєму чоловіку, вірити у те, у що він вірив, думати так, як він хотів. Звісно, Джейн мала свободу вибору, але пожертвувала нею заради Ентоні.

Через чверть століття після розриву стосунків із друзями через скандальну п'єсу, в якій у гротескному вигляді Деніел зобразив свій судовий процес про розірвання шлюбу і його причини, ентоні перед смертю заповідає Деніелові виправити помилки, які скоїли всі вони. Тільки це змушує Дена запросити Джейн, що давно стала йому чужою, у двотижневу подорож по Єгипту, здійснювану для роботи над черговим сценарієм. Не важко здогадатися, що минувшина воскресла, і в новій зраді відродилося давнє кохання. Цього разу Деніел зрадив свою американську подругу Дженні, але йому вистачило духу не тільки признатися, а й радикально перебудувати все своє життя – відмовитися від кіно, залишитися в Англії, написати роман і навіть підтримати "соціалістичні" погляди Джейн.

Loading...

 
 

Цікаве