WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Проблема національного характеру в романах М. Вінграновського "Северин Наливайко" та В. Шукшина "Я пришол дать вам волю". - Реферат

Проблема національного характеру в романах М. Вінграновського "Северин Наливайко" та В. Шукшина "Я пришол дать вам волю". - Реферат

Проблема інонаціонального характеру в романах М.Вінграновського "Северин Наливайко" та В.Шукшина "Я пришел дать вам волю"
Зазначена в заголовку статті тема є актуальною, оскільки вона дає можливість глибше зрозуміти специфіку національного характеру свого народу.
Не зважаючи на численні праці в українському та російському літературознавстві, де висвітлюється проблема інонаціонального характеру [4], вона й досі залишається маловивченою і потребує подальшого дослідження.
У зв'язку з тим, що інонаціональна тематика по-різному вирішується в літературних жанрах, метою цієї розвідки є дослідження підходів та принципів художнього зображення інонаціонального характеру в сучасному українському та російському історичному романі, виявляючи типологічні подібності та відмінності.
Об'єктами літературознавчого аналізу служать романи М.Вінграновського "Северин Наливайко" та В.Шукшина "Я пришел дать вам волю", які розглядаються в певному літературно-історичному контексті.
У М.Вінграновського і В.Шукшина інонаціональний характер є своєрідним "інструментом" для виявлення національної ідентичності власного народу. Говорячи своє нове слово, письменники опираються на великі традиції.
Відображення життя інших народів, а також інонаціонального характеру є давньою і плідною традицією українського та російського красного письменства, про що яскраво свідчить усна народна творчість (думи "Козак Голота", "Невольницький плач", "Повстання проти польських панів", билини "Изгнание Батыя", "Алеша и Тугарин в Киеве" та ін.), а також твори давньої літератури ("Повість минулих літ", "Ходіння за три моря Афанасія Нікітіна", "Повесть о разорении Батыем Рязани" тощо).
У фольклорі, зокрема у тих творах, де йдеться про визвольну боротьбу з іноземними поневолювачами, як правило, дається негативна оцінка інонаціональним персонажам-ворогам: полякам ("ляхам", "католикам"), татарам ("бусурманам", "нечестивцям", "поганцям") та ін.
Інший, більш різнобічний, підхід до національного характеру спостерігаємо в давній літературі: увага тут зосереджена на описі зовнішніх ознак життя різних народів, на екзотичних елементах їхнього побуту і моралі, проте аксеологічний аспект майже відсутній.
Починаючи з XVIII ст., зображення інонаціонального характеру в художній літературі ще більше ускладнюється: здійснюється перехід від поверхневого опису до глибокого і всебічного пізнання. Значний крок у цьому напрямку в російській літературі зробили М.Ломоносов, М.Карамзін, І.Крилов та ін., в українській - насамперед І.Котляревський з його "життєствердною" "Енеїдою", де життя інших народів висвітлене крізь призму національного світобачення і забарвлене українським народним гумором.
До золотого фонду світової літератури увійшли твори російської класики - О.Пушкіна ("Кавказский пленник"), М.Лермонтова ("Кавказский пленник", "Герой нашего времени"), Л.Толстого ("Казаки", "Кавказский пленник"),- де достовірно відтворене життя та характери людей, що живуть на Кавказі; в українській літературі - це, передусім, твори Т.Шевченка, в яких спостерігаємо два підходи до інонаціонального матеріалу: реалістичний ("Гайдамаки", "Відьма") та алегоричний ("Неофіти").
Широким діапазоном образів та мотивів представлена інонаціональна тематика і у творчості Лесі Українки: поезії "Татарочка", "Хамсін", поеми "Роберт Брюс, король шотландський", "Ізольда Білорука", драми "Бояриня", "Кассандра" тощо. Об'єктивне, епічне зображення в цих творах зливається з ліричними переживаннями, які ґрунтуються на особисто побаченому та пережитому поетесою в далеких від рідної домівки місцях.
Правдивість і глибина зображення інонаціонального характеру українськими і російськими авторами досягалася завдяки тому, що вони змальовували його не з позиції стороннього глядача, а ніби "зсередини". Так, М.Коцюбинський яскраво відтворив звичаї та побут кримських татар, замислюючись водночас над насущними проблемами життя цього народу ("На камені", "В путах шайтана", "Під мінаретами"). У російській літературі М.Горький, продовжуючи пушкінську традицію, створив образи людей інших національностей, ґрунтуючись в основному на враженнях від численних своїх подорожей та спираючись на зібраний там фольклорний матеріал. "В людях из народа,- справедливо зазначає Л.Єгорова,- будь то цыган Макар или его дочь Нонка, молдаванка Изергиль, крымский татарин Рагим, он открывал неповторимый духовный мир, близость к природе. Условность романтической действительности - правдивости диалогов, жанровых сцен. Это облегчило переход Горького к реалистическому воссозданию инонационального характера (Мордовка в одноименном рассказе, татарин Шакир в "Жизни Матвея Кожемякина")" [3, 14].
Проблема інонаціонального характеру набуває особливої актуальності в українській та російській літературах у 20-30-ті рр. Вона постає в різних жанрах, в тому числі й історичному романі (І.Ле "Роман міжгір'я", З.Тулуб "Людолови", О.Донченко "Море відступає", Л.Леонов "Саранча", М.Тихонов "Кочовики", А.Платонов "Джан" та ін.) Письменники намагались проникнути у психологію героя, народженого в умовах патріархально-родового устрою та наділеного колективною свідомістю, і який у процесі творчої праці перетворюється в соціально активну людину [5].
Почесне місце в сучасній українській прозі посідає роман О.Ільченка "Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця" (1959). На матеріалі героїчної історії українського козацтва письменник вибудовує текст-міф про життя народу на зламі епох, коли українське православ'я мужньо протистояло католицьким впливам. О.Ільченко йде в руслі народно-поетичної творчості у змалюванні інонаціональних персонажів. Так, у зображенні шляхтичіів, німецьких рейтарів, а також зрадника гетьмана Гордія Пихатого, прозваного Однокрилом, автор використовує бурлескні та химерні форми, чим досягає значного художнього ефекту. У той же час, любовно виписані в романі татарочка Патим?, циганка Мар'яна, француз Сганарель, прозваний Пилипом-з-Конопель, росіяни Шумило Жданов, Корній Шутов, котрим притаманна душевність, співчутливість і глибока зацікавленість долею усього українського народу.
У 60-70-ті рр. інонаціональна тема в літературі набуває
Loading...

 
 

Цікаве