WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Ґендерна складова роману “Зрада” Є. Кононенко - Реферат

Ґендерна складова роману “Зрада” Є. Кононенко - Реферат

Образ матері Лариси Стебелько, Майї Гаврилівни, представлений у романі лише епізодичними згадками про неї інших людей. Так, читач дізнається, що це доволі вольова й гонориста жінка, яка більше уваги приділяє роботі, ніж родині, й звикла керувати. Наприклад, Дмитро згадує про те, що Майя Гаврилівна та її донька "завжди накривали стіл вкрай нездарно" [3, 39], тобто до домашнього господарства ставилася доволі недбало. Майя Гаврилівна гидувала своїми сільськими родичами, "ніколи не пускала їх далі передпокою, навіть одного разу не пустила до туалету діда Василя, який привіз мішок картоплі з Дубового, тільки сказала йому, де туалет на Лук'янівському ринку..." [3, 41]. Таке ставлення також передалося дочці, яка ніколи не їздила в село до матері свого чоловіка. А той факт, що теща не дозволила своєму зятеві, Володимиру Стебельку, купувати меблі на подаровані матір'ю гроші ("Майя Гаврилівна... повернула свасі гроші зі словами: "Поставить у нас свої меблі, буде себе вважати хазяїном тут!" [3, 30]), свідчить про те, що щасливого життя молодому подружжю годі сподіватися. Саме Майя Гаврилівна великою мірою спричиняла й подружні зради свого зятя: "Володька підгулював... А ще розповідав: відчував особливу, екстатичну насолоду від того, що зраджував Майю Гаврилівну. Так, її, саме її!" [3, 47].

Подібне психологічне підґрунтя подружньої зради можемо простежити й на прикладі Тетяни Маякіної. Ось як її колишній чоловік, Захар Іванович, пояснював таку поведінку дружини своєму синові, Євгену Мурченку: "І я навіть можу зрозуміти Тетяну. Моя мати й тоді мала дуже важкий характер. Погана свекруха може викликати у жінки бажання зрадити її сина, як і погана теща, відповідно..." [3, 142]. Сам же Захар Іванович практично перетворився на заручника своєї авторитарної матері, особливо коли вона зістарилася і була прикута до ліжка, а на її ліки йшли майже усі гроші з його зарплати.

Подібну долю готувала для свого сина й Тетяна Маякіна, плекаючи в ньому духовний інфантилізм та матеріальну залежність від матері, а також намагаючись надмірною опікою замінити йому всіх сторонніх жінок. Ревнощі до сина спричинили й той тяжкий злочин, до якого вона вдалася, щоб позбутися коханки Євгена.

І навіть така прогресивна жінка, як Лариса Стебелько, не позбавлена рис авторитарності у стосунках зі своїм сином.

Отже, як бачимо, образ вольової, владної, авторитарної, тобто маскулінізованої матері є типовим для цього роману. І не тільки для роману, а й в цілому для українського соціуму. Н. Зборовська, з'ясовуючи подібну проблематику в розвідці "Фемінний характер української чоловічої вдачі", переконливо доводить, що "у межах українського світу ґендерне співвідношення має особливий характер. На "фемінну" чоловічість часто випадає "маскулінізована" жіночість" [2, 86]. Однак, на думку Є. Кононенко, така надмірна маскулінізованість жінок є шкідливою. Письменниця вкладає у вуста Вікторії Стебелько таку думку: "...владна мати, якої боїться дорослий син, − це один із найстрашніших діагнозів українського суспільства! Це, без перебільшень, національна трагедія України!" [3, 156].

Жіночі образи роману можна згрупувати таким чином: 1) жінки найстаршого покоління (Марія Стебелько, Майя Гаврилівна, матір Захара Івановича, баба Зося), 2) жінки середнього покоління (Лариса Стебелько, Вероніка Раєвська-Стебелько, Марина Стебелько, Катерина Рачко, Тетяна Маякіна, Наталя Никонівна), 3) жінки молодшого покоління (Вікторія Стебелько та її подруги). У цілому щодо цих жіночих образів (за винятком хіба що баби Зосі, яка є доволі символічним образом, який, напевне, уособлює тяжку долю жінки) можна сказати, що всі вони доволі колоритні особистості, які намагаються самореалізуватися в патріархальному чоловічому світі, долаючи, кожна у свій спосіб, залежність від чоловіків. Але якщо, наприклад, Марина Стебелько обрала для себе класичну для патріархального світу жіночу самореалізацію через інтимні взаємини з чоловіками, долаючи залежність від одного залежністю від багатьох і перетворившись на "половую тряпку" [3, 58], то Вікторія Стебелько вже є уособленням справжньої феміністки, вороже налаштованої до усіх чоловіків, яка водночас плекає в собі розвиток розумових здібностей, тобто значною мірою "маскулінізується". Однак такі феміністичні крайнощі письменниця не вважає правильними, тому поведінку Вікторії скореговує її тітка Лариса Стебелько, яка є певним зразком для наслідування для Вікторії і яка, розвиваючи "маскулінні" риси в своїй особистості, водночас не руйнує фемінного в собі. Отже, саме такий, андрогінний, тип особистості є найбільш прийнятним для сучасного українського соціуму як згідно з логікою письменниці, так і згідно з положеннями ґендерних студій, у яких відзначається, що андрогінний тип особистості має найширший вибір моделювання поведінки і є найгнучкішим щодо соціального пристосування [6, 116].

Щодо чоловічих образів роману варто відзначити певну однотипність характерів та свідомо закладену негативну настанову автора до зображуваних персонажів. Соціальне дно представлене образом "ґенерала" Раєвського та його друзями, Валерія Стебелька також можна зарахувати до цієї групи, адже він типовий п'яниця; тип звичайних чоловіків-роботяг представлений образами Володимира та Дмитра Стебельків, а також їхнього батька; тип інфантильних фемінізованих чоловіків відтворено в образах Віті Мануліна, Женика Мурченка та частково його батька і Ярослава Стебелька; образ чоловіка-ловеласа та альфонса уособлює Адріян Борич. Найбільші симпатії письменниці на боці головного героя, Дмитра Стебелька, який поступово усвідомлює "неправильність" своїх маскулінних стереотипів і починає розуміти мотиви поведінки своєї дружини та доньки, у такий спосіб дещо фемінізуючись та наближаючись до андрогінного типу особистості.

Таким чином, можемо стверджувати, що у романі "Зрада" Є. Кононенко моделює ґендерні взаємини в українському соціумі, зображуючи найбільш поширені типи ґендерної поведінки, а також критично ставиться до традиційного розподілу ґендерних ролей в українському суспільстві, вважаючи їх згубними (зокрема, ролі маскулінізованої авторитарної матері та фемінізованого безвольного сина), натомість пропонуючи розвивати як найбільш перспективний андрогінний тип особистості.

Література

  1. Бойченко О. Імітація зради: made in Ukraine // http://www.molbuk.cv.ua/archive/ 2002/068/pk_1html

  2. Зборовська Н., Ільницька М. На карнавалі мертвих поцілунків: Феміністичні роздуми. − Львів: Літопис, 1999. − 336 с.

  3. Кононенко Є. Зрада. ZRADA made in Ukraine: Роман. − Львів: Кальварія, 2002. − 160 с.

  4. Кононенко Є. Наш фемінізм пов'язаний з тим, що в Україні ніколи не спалювали відьом //http://imi.org.ua/?read=211:11

  5. Лебідь Н. Я − за злам стереотипів // http://ua.pravda.com.ua/ru/news/2005/2/19/ 1938/htm

  6. Феминизм и гендерные исследования: Хрестоматия / Под ред. В. Успенской. − Тверь: Тверской центр женской истории и гендерных исследований, 1999. − 172 с.

Loading...

 
 

Цікаве