WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Феміністична спрямованість преси наддніпрянської України перших десятиліть XX століття - Реферат

Феміністична спрямованість преси наддніпрянської України перших десятиліть XX століття - Реферат

Редакторська політика обох видань була спрямована на висвітлення тогочасного життя жінки в соціумі, на захист її громадянських та політичних прав, на відстоювання її економічних інтересів. У часописах не звучать заклики до зміни соціального ладу як запоруки рівності між чоловіками І жінками, що притаманне соціал-демократичному, або радикальному фемінізму. Відсутнє і відстоювання національних інтересів у поєднанні з емансипаційними тенденціями (як у національно-демократичній течії), характерне для західноукраїнських жіночих журналів тієї доби.

Традиційні для жіночих часописів теми і проблеми, зокрема косметичні, кравецькі, кулінарні, господарчі, відсутні (почасти їх представлення здійснювалося лише на рівні рекламних оголошень або порад). Уся увага концентрувалася на кроках жінки до рівноправ'я, самовизначення та самореалізації як на рівні суспільства, так і на рівні родини.

"Женская газета" й "Женская мысль" друкували матеріали про хроніку жіночого життя, про жіночий рух та діяльність жіночих організацій, товариств, клубів (не тільки на терені Наддніпрянської України. Росії взагалі, а й світі); розповідали про жінок письменниць, лікарів, учених, громадських і політичних діячок, авіаторок, художниць, архітекторів, адвокатів; подавали інформацію про законодавчі акти, спрямовані на покращення життя жінки, про можливість здобуття освіти; порушували проблеми існування жіночих маргінальних груп та надання їм допомоги; говорили про насилля над жінкою в сім'ї тощо.

Варто наголосити на відмінностях у жанровій парадигмі видань: на сторінках "Женской мысли" як художньо-літературного часопису домінувала палітра художньо-публіцистичних жанрів, художня проза, лірика; "Женская газета" як громадсько-літературне і політико-економічне видання представляла інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні групи жанрів, серед останньої варто виділити активне функціонування фейлетону.

Обидва часописи заохочували до співпраці як жінок, так і чоловіків-авторів. Саме тому, цікавою є точка зору А. Сеславінського у статті "Про жіноче питання" (Женская мысль, 1909, № 1; № 2), котрий приймав і розумів позицію феміністичне орієнтованих жінок (зауважимо, що ця думка не була типовою для тих часів, а стиль, емоційність, нищівна критика і сміливі висновки дозволяють нам сумніватися в чоловічому авторстві цього матеріалу), критикував реакційні та ліберально-буржуазні погляди на жіноче питання.

"Я інакше не можу охарактеризувати всю ту систему перешкод, що висувають, як польову батарею проти спроб жінок завоювати собі пристойний економічно-правовийстатус..., – коментував автор позицію реакціонерів як прихильників "археологічної древності". – Аргументів, мабуть, не бракує, проте сумніви щодо їх цінності наявні" [12, 3]: руйнування родини; ослаблення сімейних зв'язків; фізична організація жінки не дозволить їй бути громадською діячкою; сфера і місце її життя кухня і дитяча. Автор висловлює незадоволення і чоловіками з ліберально-буржуазними поглядами. Згода на освіту жінки, її роботу в установах помічницею чоловіка – не є шляхом знищення дискримінації. Зазнає критики і теза про непотрібність освіти для робітниць і селянок.

Ключовою в цій статті є думка про необхідність включення жіночого питання в контекст життя соціуму: "Ми маємо розглядати жіноче питання не як щось окреме, приведене до гармонійної стрункості частковими поправками і надбудовами", а в процесі "суспільного розвитку, оскільки воно є однією з ланок суспільних явищ, безпосередньо зв'язаних між собою..." [12, 5]. Авторський висновок-прогноз звучить оптимістично, навіть, провокативно: "Як тільки жінка завоює всі трудові галузі, як перед нею відкриються двері всіх громадських установ; коли нарівно з чоловіком вона буде виробляти матеріальні блага, тільки тоді відбудеться її повна економічна незалежність від чоловіка; самі спадуть ланцюги, що сковували жінку як у громадському, так і в сімейному житті" [12, 5].

Те, що активна жінка була основним тематичним і текстовим ресурсом часописів, підтверджують назви і зміст матеріалів, рубрик часописів: друкувалися багатопланові і різнопроблемні матеріали про життя жінки-емансипантки, жінки-феміністки, жінки, що дискримінується, зазнає насильницьких дій з боку чоловіків. Варто відзначити і частковий міжнародний контекст освітлення крокування фемінізму світом, який дозволяв хоча б мінімально порівняти стан жінки в Росії та в інших країнах (наприклад, "Женская газета" мала рубрики "Хроніка жіночого життя", "Жіночий рух").

Так, матеріал О. Шапір "Перший всеросійський жіночий з'їзд" (Женская мысль, 1909,№ 1; № 2) знайомив читачок з роботою цього органу, надав інформацію про засідання чотирьох його секцій ("Діяльність жінок на різних теренах", "Економічне становище жінки", "Питання етики в родині і школі", "Політичне й громадянське становище жінки в Росії", "Жіноча освіта в Росії"), повідомив про вихід "Праць з'їзду". У тексті статті говорилося про конфлікт, що виник під час роботи з'їзду: "Уперше на з'їзді віч-на-віч зустрілися дві течії жіночого визвольного руху: так звані феміністки, які борються за рівноправ'я жінок у кожному моменті, що переживається, і соціал-демократки, котрі власне заперечують існування жіночого питання і визнають можливість повноправності жінки тільки у межах загального соціалістичного ладу" [17, 8]. Перегукується зі статтею О. Шапір і матеріал Трумессера "Значення Першого Всеросійського жіночого з'їзду" (Женская мысль, 1909, № 3; № 4; № 5). Питання розвитку фемінізму, жіночого руху, жіночих організацій, жіночої освіти в Україні, Росії порушувалося в публікаціях "Про університет св. Ольги (з бесіди з проф. П.Я. Армашевським)" (Женская мысль, 1909, № 1); "Жіноча праця" (Женская мысль, 1909, № 2); "Щодо будівництва будівлі жіночого університету св. Ольги" (Женская мысль, 1909, № 3); "Жіночий медичний інститут", А. Кальманович "І. Зангвіль про жіночий рух" (Женская мысль, 1909, № 4); "Граф Д. Мілютін і жіноча освіта", С. Польова "Трагізм жіночої душі" (Женская газета, 1912, № 1); А.Ш. "Товариство захисту жінок" (Женская газета, 1912, № 3) та ін.

У контексті феміністичної спрямованості часописів виправданою і потрібною була публікація матеріалів, у яких порушувалося питання боротьби з проституцію як явищем. "Обговорення проблеми проституції на шпальтах періодичних видань було прогресивним кроком перших двох десятиліть XX ст. у боротьбі жінок за свої права, проти насильства й домінанти патріархального канону. Жертва чоловіків, жертва суспільного устрою – такою була концепція жінки-повії у часописах "Женская газета" і "Женская мысль" [7, 494], зокрема, відбита вона у вірші Марії Свободіної "Жертва. На захист пропащої жінки" [10, 20]:

Сами себя клеймите, предатели,

Сами вы душу сгубили невинную,

Но, хоть мужчины вы и законодатели,

Сами главу вы склоните повинную...

Loading...

 
 

Цікаве