WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Феміністична спрямованість преси наддніпрянської України перших десятиліть XX століття - Реферат

Феміністична спрямованість преси наддніпрянської України перших десятиліть XX століття - Реферат

Феміністична спрямованість преси наддніпрянської України перших десятиліть XX століття

Про фемінізм взагалі і фемінізм в Україні написано й сказано вже чимало. В. Агеєва, С. Айвазова, М. Богачевська-Хом'як, Т. Гундорова, Н. Зборовська, О. Кісь, С. Павличко, Н. Пушкарьова, Л. Смоляр, Н. Чухим та багато інших дослідниць присвятили свої наукові пошуки і розвідки специфіці розвитку фемінізму як ідеології, як руху за права жінок, відстежили особливості реалізації жінки на рівні культури, літератури, історії, науки.

Боротьба українських жінок за свої права впродовж півтора століть не могла не представлятися в українській пресі, не позначатися на її розвитку, адже саме в ній найяскарівше і найвлучніше відбито по-своєму унікальний досвід розвитку жіночого питання, жіночого руху, фемінізму в Україні, особливо кінця XIX – перших десятиліть XX століття. Процес становлення і розвитку преси для жінок, її історія, жіноча тематика і проблематика, жіноча публіцистика, жіночі питання в масових та спеціалізованих виданнях ставали об'єктами уваги праць вітчизняних журналістикознавців А. Бойко, А. Волобуєвої, Р. Дисак, В. Передерій, Н. Сидоренко. Т. Старченко, О. Сушкової, дослідниць діаспори Л. Волинець, С. Луцької та ін.

Мета статті – довести феміністичну спрямованість преси для жінок Наддніпрянської України перших десятиліть XX століття. Актуальність такого напрямку дослідження обумовлюється відмінностями розвитку жіночого руху і, відповідно, української преси для жінок і жіночої преси на терені Західної України та іншої частини України як складової царської Росії. Об'єкти аналізу – часописи "Женская мысль" (1909-1910) та "Женская газета" (1912). Детально ці видання не вивчалися, проте загальна характеристика та висвітлення окремих питань представлялися в статті А. Волобуєвої "Жіночі видання Києва початку XX століття" (ішлося про "Женскую мысль") [1], у роботах, надрукованих мною, "Тендерний аналіз жіночих маргінальних груп (за матеріалами українських часописів перших десятиліть XX століття)" [7], "Українська жінка перших десятиліть XX ст. (за матеріалами "Женской газеты" і журналу "Женская мысль")" [8].

Учені по-різному визначають і номінують періоди жіночого руху на терені дореволюційної Росії. Так, висловлюються думки про його "не існування до 1905 р..." і про практично одночасне виникнення двох окремих жіночих рухів: феміністського... і соціалістичного, [14, 268]; про не існування фемінізму як організованого жіночого руху в Україні (від 60-х років XIX століття і до сьогодні) [15], про вибудовування ланцюга "жіноче питання – жіночий рух – фемінізм" [6, 277-278] тощо. Для аргументації аналізу матеріалів преси Наддніпрянської України перших десятиліть XX століття ми спиратимемося на думку українського історика Людмили Смоляр [13] про чотириетапність жіночого руху Наддніпрянської України 1860-1917 років: перший, або емансипаційний (50 - поч. 60-х рр. – 90-ті роки XIX ст.) як період становлення жіночого руху; другий (90-ті роки XIX ст. – 1908 р.) –зміна курсу жіночого руху, остаточне розмежування двох течій: ліберально-демократичної та соціал-демократичної; третій (1908-1914 рр.) – утвердження феміністичної тенденції в жіночому русі; четвертий (1914 – лютий 1917 р.) – зростання активності жіночих організацій під впливом першої світової війни.

Вихід "Женской газеты" (Одеса, Херсонська губернія, 1912; видавець-редактор Л.М. Лукашевський, з № 13 М.І. Гейлікман) і журналу "Женская мысль" (Київ, 1909-1910; видавець-редактор М.П. Свободіна) припав на третій етап розвитку жіночого руху в Наддніпрянській Україні, тобто 1908-1914 рр. Найважливіші події цього періоду – Всеросійські з'їзди по боротьбі з торгівлею жінками (1910) та з освіти жінок (1913); поява часописів, розрахованих на жіночу аудиторію; ідейна боротьба між ліберально-демократичною та соціал-демократичною течіями жіночого руху [13, 344]. Згадані нами видання пропагували ліберально-демократичні ідеї і представляли реформаторську течію жіночого руху. Звернімо увагу на те, що обидва видавці-редактори, незважаючи на те, що присвячували свої часописи жіночому життю й акцент у назвах робили на статево маркованому прикметникові, не заявляли тип видання як жіночий журнал або жіноча газета.

"Женская мысль" визначалася як двотижневий художньо-літературний журнал, присвячений рівноправ'ю й покращенню економічного стану жінок. "Женскую газету" її видавці називали першою в Росії щотижневою громадсько-літературною і політичною (а з № 13 замість "політичної" політико-економічною) газетою. Додамо, що назву свого часопису М. Свободіна аргументувала власним віршем "Жіноча думка" [9, 2]:

Женская мысль родилась средь мучений,

Много она претерпела невзгод

Вынесла много насмешек, сомнений –

Все же она продвигалась вперед!

Всюду кишели несметные гады,

Злоба и зависть смущали народ

Женская мысль разрушала преграды,

Смело стремилась все дальше вперед!..

Видавець-редактор "Женской мысли" розуміла, що поява часопису не залишиться не поміченою і, у першу чергу, чоловіками. Вона передбачала і звинувачувала останніх у іронічному сприйнятті журналу, адже більшість чоловіків звикла "ставитися до жінки зверхньо, до її думок, її особистості, її праці з презирством чи то насмішливо" [11, 1]. Водночас, М. Свободіна переконана, що існують й інші "благородні чоловіки, які інакше думають про жінок і здатні підтримати її прагнення, її бажання до прокладання нового шляху в житті, до саморозвитку й самоудосконалення" [11, 1]. Саме на таких чоловіків і покладається жінка-видавець, оскільки розуміє, що "вони досвідченіші за нас у багатьох випадках, а особливо в постановці суто технічної справи..." [11, 1]. М. Свободіна розуміє, що справа розвитку преси для жінок залежатиме не тільки від чоловіків, а й від самих жінок, які, на жаль, не відгукуються на появу жіночого журналу, оскільки лише об'єднані жінки зможуть досягти всього: "Окремо – вони безсилі, а разом – їх не розірвати чоловічій силі!" [11, 2]. "Наша мета, – писала М. Свободіна, – об'єднати... усі самотні розрізнені сили в одне ціле", залучити до боротьби конкурентів, тобто чоловіків, і вибороти права, що "нададуть нам можливість бути громадянками в повному значенні цього слова й покращити наше економічне та соціальна становище..." [11, 2].

Суголосна цій тезі і заява редактора "Женской газетьі", що мала стати "дзеркалом жіночого руху в усіх куточках земної кулі". В основі її діяльності – "якнайповніше ознайомлення своєї аудиторії з усіма важливими подіями, тісно пов'язаними з боротьбою жінки за емансипацію" [5, 1].

Роль і значення в житті суспільства газет і журналів для жінок прекрасно розуміли видавці названих часописів. Усвідомлюючи ідеологічну вагомість свого продукту, вони не могли не зважати і на його конкурентноспроможність. Саме тому читачки мали зрозуміти цінність і перевагу, наприклад, "Женской газеты" як громадсько-літературної і політико-економічної, а не захоплюватися журналом мод. (Зазначимо, що тогочасний ринок жіночої преси Москви, Санкт-Петербурга на відміну від Києва, Харкова, Одеси був наповненим і типологічне неоднорідним; це значно ускладнювало завдання видавців Наддніпрянської України). Усвідомлений вибір курсу, жіночого видання, критика модних та інших жіночих журналів, аудиторія "Женской газеты" були представлені у фейлетоні Амазонки "Дорогу жінці!" (Женская газета, 1912, № 1). Журнали мод у ньому зазнали нищівної критики, бо в них усе для зовнішньої оболонки, усе для тіла і нічого для душі: "Але хіба ці видання можна назвати "жіночими органами"? – обурюється Амазонка і називає читацьку аудиторію таких часописів "найобмеженішим колом паній", які переважно належать до двох категорій: "до так званого "вищого" світу і "напівсвіту" для тих жінок – іграшок, дружин-лялечок, увесь сенс життя яких полягає в жазі якомога частіше й ефектніше змінювати свою зовнішню оболонку, що зветься нарядами..." [2, 3]. Із сумом авторка говорить про неправильний курс "Женского дела", московського журналу, присвяченого жіночим питанням, зазначаючи при цьому, що "йому варто було б змінити свою вивіску і називатися не "Женским", а "Дамским делом" [2, 3] Щодо останнього часопису існує й інша сучасна точка зору: Р. Стайс писав, що "в історії російського фемінізму 1909 рік став роком занепаду. У наступні два роки феміністки поновили свою діяльність, результатом якої стало створення нового журналу і нової організації. Журнал "Женское дело" був дамським ілюстрованим щотижневиком, але він допоміг заповнити лакуну, що виникла після припинення публікації "Союза женщин" [14, 305]. Амазонка переконана, що "Женская газета" буде пам'ятати про "жінок-іграшок", "жінок-лялечок" з однією метою – "вдихнути живий дух, щоб і "жінку-лялечку" обернути на самостійно-розсудливу, дієву живу істоту. Сторінки нашої ж газети ми будемо присвячувати жінці-матері, жінці-господині, жінці-трудівниці, жінці-громадській діячці, взагалі, жінці-людині. У нашому девізі буде тільки два слова: – Дорогу жінці!" [2, 3].

Loading...

 
 

Цікаве