WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Художня версія самотності у прозі Г. Пагутяк: особливості ідеостилю - Реферат

Художня версія самотності у прозі Г. Пагутяк: особливості ідеостилю - Реферат

Самотність як проблема ідеостилю також послідовно зреалізована Галиною Пагутяк. Письменницька манера Галини Пагутяк найбільше тяжіє до біблійної універсалізації стилю, який за самою своєю природою включає два світи: жіночий та чоловічий. Отже, провідною ознакою прози письменниці слід назвати утворення ідеостилю на засадах адаптації семантики Святого Письма, як і принципів його смислотворення.

Характерне й утворення символіки. Культура словотворчості Пагутяк відзначається певним феноменологічним функціоналізмом, як скажімо утворення нової семантики до "минути", з наголошенням сенсу "проминальності", "втрати віджитого" тощо. Звідси народжується вже майже концептуальне поняття "Велика Минута" – космологічний символ "протікання" сущого у прозі Пагутяк. "Будь-яке слово означає надто багато" [7, 93], отже й "називання" осмислене письменницею як акт "персоналізації" письма. Існуючий мовний словник перестає задовольняти її вимогам до тексту, і з'являються символи. Усталені значення цих слів видаються письменниці недостатньо виражальними, вона йде шляхом підсилення химерності. "Мутація слова зробила наші тіла виснаженими" [7, 79], – заявляє Пагутяк. Оживлення слова шляхом утворення символів, – це і воскресіння первісного значення, і вияв "самовитості", і водночас конструювання світу нових ідей, незайманих цивілізаційною порожнечею.

Характерною ознакою стилю Пагутяк є часте утворення афоризмів та тяжіння до афористичності. Для пагутяківських афоризмів характерні такі ознаки: 1) феноменологічна, біблійна, адаптивна вісь завжди відчутна; 2) лаконізм; 3) орієнтація на позачасові категорії людського буття (дух, душа, сон, божевілля); 4) введення містичного компоненту та пов'язана з цим 5) характерна семантична невичерпність, тяглість семантичного ряду. Афоризми Пагутяк тотожні мовному знаку й утворюють додатковий змістовний рівень тексту, часом сприяють семантичному зсуненню. Будучи оперативними елементами мислення, такого роду мовні моделі є суб'єктивними спонтанними утвореннями. Наведемо кілька прикладів афоризмів: "Впізнати себе у комусь і злякатись – зовсім інша річ, ніж упізнати себе в собі" [10, 20], "Ми ростемо до смерті бодай одною гілочкою, доки не всохне все дерево" [10, 23], "Нема нічого гіршого, як увійти в дім, а потім загубити від нього ключі" [10, 24], "Світ не належить мені, але і я йому не належу" [10, 27], "Наші тіла страждають укупі з душею" [10, 28] тощо. Афористичність письменницького стилю Пагутяк сприймається як кодування того істотного в житті, що відкривається героїні й автору. Фактично, це прагнення зазирнути по той бік. Поетика потойбіччя у прозі Пагутяк зреалізована на всіх рівнях художнього тексту, афоризми не стали виключенням, більше того, вони допомагають усвідомити присутність вічності, приреченість кожного на перебування в ній, хоча б тимчасове. Стосовно вивершення концепту самотності афористичність відіграла роль ілюстрації мовної самотності як однієї із форм людського відчуження.

Проблема мовної самотності піднімається також у збірці "Потрапити в сад". "Слова губляться в горлі, наче так важко їх вимовити. Це ж не слова кохання, лише спроба передати відчуття того, що діється з нами, далеко від буденної і святкової суєти. Відчуття такої розкутості, такої волі, аж моторошно. Самотність – ніби море. Ти стоїш на березі і чекаєш, коли тебе поглине хвиля припливу. Ось ми вдвох – німі, глухі, сліпі, але маємо тіло, здатне любити. Це єдине, що нам залишилося, проте й воно вкрите сталевим панциром, який ми відламуємо, ранячи себе" [13, 115]. Деконструктивна за своєю природою концепція мовної самотності Галини Пагутяк має глибоко укорінену філософію віталізму. Зникнення тіла ймови – це наслідки цивілізованості, позбавленої духовності. Тануча тілесність у прозі Пагутяк пов'язана з танучим словом. Мовна самотність – наслідок розірваності духовного первня у світі, наслідок трагедії непорозуміння, адже майже всі сцени у прозі Пагутяк описані таким чином, що мовний потік, потік спілкування, майже відсутній, а коли персонажі все ж наважуються на діалог, то такий діалог завжди містить каузальність неспіввіднесеності світів його мовників. Діалоги не приносять втіхи чи надії на подолання самотності, вони навпаки підсилюють відокремленість людей, демонструють, що ця відокремленість дійшла до того, що мовне спілкування становить низку алогізмів, утаємничених кодів, фантасмагорій плану сприйняття тощо. Люди втратили мову як комунікативну систему, вона існує лише для називання предметності світу та телевізійної балаканини, яка письменницею потрактовується як принципово позбавлена змісту й спрямування на мовника, як химерна потворність. До проблеми мови Пагутяк неодноразово повертається в текстах: "Адже мова символів колись була спільною для всіх, доки люди не перестали розуміти одне одного й навіть себе" [10, 22]. Лейтмотив Вавілонської вежі у цьому контексті означає втрату людської духовної й мовної єдності. Втративши мову символів, зрозумілу для всіх, самотня людина і все самотнє цивілізоване людство береться до мовного експерименту, намагається створити універсальну мову, мову для всіх і кожного, але така мова неможлива, оскільки мову не можна створити силою волі, вона є наслідком духовного спілкування, якого немає. "Нову мову не треба створювати, бо ми втратимо свій єдиний захист" [10, 22]. "Щодо мене самої, то я досить тверезо ставлюся до дару говорити, бо це і гра, і спосіб виживання, і моя влада. Мови треба позбутися, як засобу комунікації. Для цього треба навчитися передавати думки безпосередньо" [10, 32]. Духовна мовчазна, тиха комунікація, втрачена в процесі цивілізаційності, пропонується замість осоружної галасливості мови, надмірно розвиненої, але беззмістовної.

Для Галини Пагутяк властива символістська концептуалізація самотності у ракурсі збільшення сакральних ознак світу жінки, що врешті-решт, і є тими новими властивостями жіночого письма, які стали здобутком автора. Віра Агеєва зазначала, що "жінка в патріархальному суспільстві була позбавлена екзистенційної повноти і свободи вибору, їй відмовлено навіть у прагненні до трансцендентного, бо це б утверджувало її суверенність поряд з іншою статтю" [2, 8]. Заборона жіночої біблійної герменевтики, заборона жіночої теології у світлі української культурної традиції мала більшу тяглість, ніж на Заході. Тож нинішнє звернення Галини Пагутяк до Біблії, висунення нею сакральної мотивації феномена самотності у її прозі є, безперечно, явищем індивідуального письменницького бунту супроти чоловічої ієрархізації світу. Вона виходить за межі психоаналітичного означуваного, але не за межі цінності як такої. Ця цінність вже не пронизує означуване, а фантазматично переслідує його. Для прози Пагутяк характерна заборона самовбивства як виступ з позицій цінності сакрального абсолюту, а також зникнення тіла як сущого, розчинення його у просторі жіночої екзистенції. Тілу, охопленому бажаннями, у Пагутяк протиставлене тіло семіургізоване, структуралізоване за принципами архітектоніки сакрального, як і функціоналізоване сакральним. Фактично, вона подає тілесно прозору картину світу. Міфологізуючи текстовий простір, надаючи йому сакрального значення, Пагутяк йде шляхом універсалізації всього, що в тому просторі опиняється, інтуїтивно повертаючись до уявлення про вищий світ, оновлений, духовний. У цьому світі навіть поділ на статі втрачає сенс, тіло стає прозорим у світлі сакральної міфологізації, неістотним як знак письма. Кричуще розпорошення тілесності в прозі Галини Пагутяк, вочевидь, становить провідну ознаку її жіночого письма. Внутрішній світ жінки-митця усвідомлюється як головний естетичний об'єкт. Пошуки несвідомого у внутрішньому світі відповідають пошукам символістів. "Символісти, – як зазначала М. Моклиця, – несвідоме шукали у сферах духовних, містичних, а не біологічних, як це робили психологи" [4, 87].

У "Записках Білого Пташка", а також в інших творах письменниця наближається до такої форми художнього кодування самотності, яка заснована на медитативно-езотеричній символіці загальнолюдського добра і зла, фемінне начало в інтерпретації такого типу взагалі пригасає. Таке письмо не можна назвати ані жіночим, ані чоловічим, оскільки перебираючи ознак символістської образності, воно універсалізується подібно до біблійних текстів.

Література

  1. Агеєва В. Про книгу Галини Пагутяк "Потрапити в сад" // Слово і час. – № 3. – 1990. – С. 74-76.

  2. Агеєва В. Філософія жіночого існування // Бовуар Сімона де. Друга стать / Перекл. з французької Н. Воробйової, П. Воробйова, Я. Собко: В 2 т. – К.: Основи, 1994. – Т. 1. – C. 5-21.

  3. Габор В. Галина Пагутяк – прозаїк// Приватна колекція: Вибрана українська проза та есеїстикакінця ХХ ст. – Львів: Л.А. "Піраміда", 2002. – С. 462-464.

  4. Моклиця М.В. Модернізм як структура: Філософія. Психологія. Поетика: Монографія. Вид. 2-ге, доповн. і переробл. – Луцьк: Вежа, 2002. – 390 с.

  5. Пагутяк Г. Гірчичне зерно. – К.: Радянський письменник, 1990. – 232 с.

  6. Пагутяк Г. Діти. – К.: Радянський письменник, 1982. – 320 с.

  7. Пагутяк Г. Записки Білого Пташка. – К.: Український письменник, 1999. – 150 с.

  8. Пагутяк Г. Захід сонця в Урожі: Романи, повісті та оповідання. – Львів: ЛА "Піраміда", 2003. – 356 с.

  9. Пагутяк Г. Кіт з потонулого будинку // Кур'єр Кривбасу. – 2002. – № 148. – С. 3-23.

  10. Пагутяк Г. Книга снів і пробуджень // Сучасність.– 1995. – № 10.– С. 11-53.

  11. Пагутяк Г. Писар Східних Воріт Притулку // Сучасність. – 2002. – № 9. – С. 10-54.

  12. Пагутяк Г. Писар Східних Воріт Притулку // Сучасність. – 2002. – № 10. – С. 6-49.

  13. Пагутяк Г. В. Потрапити в сад. – К.: Молодь, 1989. – 222 с

  14. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. – К.: Вид-во "Орій" при УКСП "Кобза", 1992. – 229 с.

  15. Шлемкевич М. Загублена українська людина. – К.: МП "Фенікс", 1992. – 168 с.

  16. Юркевич П.Д. Вибране. Бібліотека часопису "Філософська соціологічна думка", серія "Українські мислителі". – Київ: Абрис, 1993. – 416 с.

Loading...

 
 

Цікаве