WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Сучасний літературний простір крізь призму жіночої прози - Реферат

Сучасний літературний простір крізь призму жіночої прози - Реферат

Реалізація як митця у процесі професійної діяльності відходить на другий план, проте раптом стає для героїні другим шансом і переломним етапом в особистому житті. Описавши любовну історію у віршах і у такий спосіб оприявнивши її світові, вона позбулася нав'язливої залежності. Це був акт внутрішньої свободи, свідчення власної спроможності, глибоко особистісний: проговорювання – як звільнення від травматичного досвіду: "Мені, звісно, хотілося писати інші листи. Але я знайшла вихід – я натомість писала вірші" [12, 153]. Павліна переборола ще один вияв маргінальності шляхом долучення до чужої мови через переклад віршів. Цей випадок повернув героїню до життя. Вона віднайшла втрачене відчуття: "Відчуття того, що я і далі живу, що кожна мить неповторна, що все можливо" [12, 350].

Для героїні І. Карпи проблема творчої реалізації, як і все в житті, є відносним. Вона заробляє на життя, пишучи статті та придумуючи рекламні ролики – "обійдуться мені сумою гонорару за п'ять статей. Ну нічого, шосту напишу" [9, 204]. Попри підкреслено іронічне ставлення до всього на світі – вона вважає себе "другим сортом", "простою дєвучкою з України, без бабла, роботи і досягнень..." [9, 76], яка "помальовує свої сороміцькі картинки і щось там пише в якісь свої українські журнали" [9, 77]. Виявляється глибинно особистісна драма Катакани, яка потерпає від такої "не-еквівалетності" й намагається довести коханому (кожному з них), що варта його: "Все, що я роблю – все, що збиралася тоді робити і що буду робити надалі – для того, аби хоч трохи піднятися до тебе" [9, 77]. Проте картина "з'ясування стосунків" виписана дещо гротескно, зі значною домінантою мелодраматизму, що й дозволяє читачу скептично ставитись до подібних тверджень героїні.

Попри антифеміністичну тональність тексту, авторки формально дотримуються стилю жіночого письма, зокрема – оповіді від першої особи в межах сповіді. Як зазначає Г. Улюра: "Я" в сучасній жіночій літературі, можливо, найбільш дієва на сьогодні авторська проекція художнього тексту" [14, 69]. Саме принцип першоособової нарації пов'язується з автобіографізмом. Про це, зокрема, йдеться в С. Павличко. Аналізуючи "Польові дослідження з українського сексу" О. Забужко, вона зазначає: "Цей роман став першим твором жіночої прози, у якому автор майже не приховує того факту, що оповідає про події власного життя" [11, 186]. Автобіографічну складову у текстах О. Забужко виокремлювали також В. Агеєва [1], Г. Грабович [4], Н. Зборовська [7], О. Карабльова [8], Т. Тебешевська-Качак [13]. Вона базується на дослідженні психології персонажа, зосередженої на внутрішньому емоційному сприйнятті дійсності. Мова йде про т.зв. "демонстративну автобіографічність".

Дещо інший варіант автобіографізму бачимо в текстах С. Пиркало та І. Карпи. Письменниці відмовляються від власного імені, яке прийнято вважати буквальною ознакою сповідального письма. На перше місце виходить не обігрування внутрішнього світу (дописування, переписування, моделювання, реінтерпретація свого життя з метою позбавитись певних травматичних комплексів), а демонстрація власного способу життя як знакового для сучасної епохи. Цьому підпорядковується вся художня структура романів. Текст наповнюється кодовими виявами сучасного мислення: епатажність, іронія, цинізм, сексуальна свобода, екзистенціалізм. Авторки окреслюють властиві поколінню загальні форми ідентифікації. Твір також будується на принципі "впізнаваності" дійових осіб та сучасних реалій.

У романі "Не думай про червоне" – це війна в Іраку, трагічні факти загибелі шахтарів, афганська війна, захоплення заручників в Москві та ін. У творі згадуються реальні особи: Ю. Андрухович, Террі, О. Кривенко та події з ними пов'язані. Крім того, існують і зовнішнізбіги – авторка, як і її героїня, працює в Лондоні журналісткою.

Аналізуючи твір І. Карпи, Ю. Андрухович зазначає: "Романна дійсність "Супермаркету Самотності" є щойно-прожитою-просто-дійсністю, тобто дійсністю-як-такою" [9, 5]. Та й сама авторка розставляє подібні акценти, взявши за епіграф слова Марли Фріксен: "Який понт придумувати героїв, якщо навколо стільки ублюдків?" [9, 13]. У тексті описуються повсякденні реалії журналістки Катакани Клей, стилем життя якої є подорожі в пошуках самої себе. Також звертається увага на сучасні події, зокрема землетруси на Шрі-Ланці та події Помаранчевої революції.

Цікавою є актуалізація в текстовому просторі діячів культури, яким авторка дає іронічну оцінку, що подекуди не збігається з баченням загалу. Зокрема йдеться про письменників: Ю. Андруховича, Т. Малярчук, Т. Прохаська, С. Андрухович, артистів: Руслану, Ані Лорак, Н. Могилевську, "ВВ", "Океан Ельзи", "Крихітку Цахес", яких тільки для проформи авторка кодує, зокрема гурт "Океан Ельзи" фігурує як "Капітан Пемзи". Один із рецензентів роману (BONDAR) зазначає: "Принаймні я сподівався бодай у цьому романі не потрапити в його герої. Але, видно, вже карма така. Точніше, Карпа така. Не патока – потік" [9].

Молодша генерація моделює провокативний та іронічний текст. У творах І. Карпи та С. Пиркало оприявнюються способи формування нової ідеологічної парадигми, яка проектується на ціле культурне покоління. Насамперед, у них знайшов відображення розвиток ідей постмодерного індивіда: "бездомності", епатажності, прагматизму, іронічності. Письменниці намагаються розставляти принципово нові акценти, зосереджуючи увагу на екзистенційних проблемах. Гендерний аспект розмивається і переноситься в сферу міжособистісних стосунків. Образи інтерпретуються як носії досвіду цілого покоління, а не статі, одночасно відбувається нівелювання національних ознак на тлі ознак індивіда.

Література

  1. Агеєва В. Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму. – К.: Факт, 2003. – 320 с.

  2. Бондар-Терещенко І. Ostмодерн: геопоетика, психологія, влада. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 144 с.

  3. Гундорова Т. Український літературний постмодерн. – К.: Критика, 2005. – 264 с.

  4. Грабович Г. Кохання з відьмами // Грабович Г. Тексти і маски. – К.: Критика, 2005. – С. 277-298.

  5. Денисова Т. Феномен постмодернізму: контури й орієнтири // Слово і Час. – 1995. – № 2. – С. 18-27.

  6. Забужко О. Польові дослідження з українського сексу. – К.: Факт, 2000. – 116 с.

  7. Зборовська Н. Перцепція феміністки у західноєвропейському дискурсі та українському письмі // Слово і Час. – 2005. – № 2. – С. 53-62.

  8. Карабльова О. Сексуальність як вияв самотності у прозі Оксани Забужко // Слово і Час. – 2003. – № 7. –С. 76-83.

  9. Карпа І. Перламутрове порно (Супермаркет самотності). – К.: ПП Дуліби, 2005. – 216 с.

  10. Монахова Н. "Підпорядковане" в українському контексті // Сучасність. – 2003. – № 4. – С. 124-142.

  11. Павличко С. Виклик стереотипам: нові жіночі голоси в сучасній українській літературі // Павличко С.Фемінізм. – К.: Основи, 2002. – С. 181-187.

  12. Пиркало С. Не думай про червоне: Роман не для молодшого шкільного віку. – К.: Факт, 2004. – 360 с.

  13. Тебешевська-Качак Т. Автобіографізм як принцип нарації та характеротворення у прозі О.Забужко // Слово і Час. – 2004. – № 2. – С. 39-47.

  14. Улюра Г. Коронована сила жіночої руки, або про тих, хто "пише іншу прозу" // Слово і Час. – 2005. –№ 3. – С. 65-71.

  15. Улюра Г. Проблема феміністського тексту і письменницького іміджу жінки-авторки в сучасних українській та російських літературах // Сучасність. – 2005. – № 7-8. – С. 115-127.

Loading...

 
 

Цікаве