WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Своєрідність детективного сюжету у прозі Є. Кононенко - Реферат

Своєрідність детективного сюжету у прозі Є. Кононенко - Реферат

Для переключення уваги з ситуацій слідства на філософські й психологічні проблеми, Є. Кононенко виносить детективну "затравку" в окремий розділ чи передмову, а потім розгортає історію життя героїв, що мають до злочину лише опосередковане відношення. За такими героями закріплюється роль мотивуючих початок розслідування. Водночас у творах процес розслідування як такий набирає подвійного тлумачення: герої розшукують винуватців смерті, віднаходячи новий підхід до проблеми, який би дозволив укласти в єдину схему визначені протиріччя, і одночасно новий підхід вони змушені шукати й у власному житті. Письменниця послідовно проводить думку про необхідність зламати стереотипи і змінити власну точку зору і звичну логіку сприйняття багатьох явищ у житті героїв. Вони висувають версії відповідно до своїх переконань. Визначення тої чи іншої версії як хибної письменниця інтерпретує як показник банкрутства життєвих орієнтирів героїв. Пошук відповіді на питання "хто винен" веде до розв'язання проблем головних героїв. У романі "Зрада" версія Вікторії, доньки Вероніки, щодо винуватця загибелі матері є результатом власних упереджень. Юна студентка, вихована в умовах, якщо не явної, то прихованої зневаги до батька, вона закріпила і посилила свої упередження у зв'язку з випадком, коли Дмитро вдарив Вероніку. Тому після смерті матері, спираючись лише на той факт, що батько навідував матір напередодні смерті, вона безапеляційно заявляє про його провину. Вікторія вибудовує власну версію, не бажаючи бачити невідповідностей, на які вказує їй Лариса Лавриненко. Тільки поява нових об'єктивних свідчень змушує героїню відмовитись від власних припущень, виявивши необґрунтованість не тільки своєї версії, але й власного сприйняття об'єкту.

Для головного героя роману, Дмитра Стебелька, відповідь на питання, чому загинула його дружина, стає природним і логічним продовженням питання, чому вона пішла від нього. Саме тому перш, ніж взятися власне до розшуків, Дмитро довго рефлексує, поновлюючи у пам'яті усі подробиці їх подружнього життя. Його недовіра до можливостей Вероніки призводить до появи першої хибної версії: причиною загибелі Вероніки Раєвської стало її минуле. Ця версія виникла із шаблону розуміння героєм особистості своєї дружини. В уяві Дмитра Вероніка закріплена в образі жертви. Він пам'ятає, як врятував свою майбутню дружину від власного батька, вивівши її зі світу п'яниць, що втратили людську подобу. Розподіливши у свідомості подружні ролі як "рятівник – жертва", Дмитро діє згідно логіки обраної ним ролі: ризикуючи, він іде в дім, де жила Вероніка, аби забрати її документи, потім дає притулок дівчині, купує їй одяг. З особливою теплотою він згадує вдячність героїні, коли купив їй черевики. Законний шлюб сприймається Дмитром як запорука вічного і надійного захисту дружини він небезпечного світу: вона працює лише кілька днів на тиждень, у гості ходить тільки за руку із чоловіком. Усе, що не вкладалось у цю схему і вибудований героєм образ дружини, сприймалося ним як несуттєве, ігнорувалося. Письменниця показує, як Дмитра здивував той факт, що Вероніка знає математику, напам'ять читає "Титарівну", але ці спогади відсуваються як другорядні, такі, що не мають важливого значення для характеристики дружини. Так само ігнорується Дмитром інтерес дружини до театру. Саме тому єдиною загрозою для героїні він вбачав і вбачає її минуле, таємницю, пов'язану із її батьком, "генералом" Раєвським.

Зустріч з Ларисою Лавриненко і розповідь про професійний успіх Вероніки, а також факт, що його дружина не боялася батька і навіть відвідувала його потай від нього, вказує на хибність Дмитрової версії, і відповідно на хибність його мікросвіту. Герой робить спробу віднайти інший погляд на закріплені у його свідомості поняття, створити нову логічну систему, яка б увібрала новий погляд на життя, зокрема на жіночу особистість, намагаючись зняти невідповідності, що виникли між його уявленням про жінку і реальними фактами. Таким чином письменниця підкреслює, що оскільки версія Дмитра зумовлена його світоглядом, усвідомлення її хибності спричиняє злам ідеалів. Якщо за законами класичного детективу відмова від версії є лише кроком до чергового етапу слідства, то для героїв роману "Зрада" вірогідність іншої причини злочину пов'язана із екзистенційною проблемою. Разом із новою версією злочину Дмитро змушений прийняти іншу оцінку реалій і відповідно нову екзистенцію. Болючість і поступовість такого процесу Є. Кононенко підкреслює в ситуаціях деградування героя, коли він не в змозі віднайти нову світоглядну позицію, а потім у імпліцитному бажанні –підтвердження правильності власних припущень. Саме тому герою здається надзвичайно важливим знайти бабу Зосю – і не стільки тому, що вона була останньою, хто бачив Вероніку живою, скільки через те, що вона була зі світу батька героїні.

Своєрідним є використання письменницею і такої суттєвої ознаки детектива, як наявність пари детектив-злочинець, яка у межах тексту є втіленням відповідно абсолютного добра чи абсолютного зла. Злочинець через порушення ним певних норм одразу викликає негативну реакцію першого, особливо, коли йдеться про вбивство. Аналогічне враження викликає у нього сповідь злочинця в кінці твору, коли він намагатиметься вмотивувати власний вибір. Ставлення до нього може змінитися, але наявність такого упередження не підлягає сумніву. Водночас позиція детектива одразу приймається як позитив. Саме цю особливість детективу використовує Є. Кононенко, зміщуючи акценти твору від проблеми ґендерних відносин із їх традиційною дихотомією "поганий чоловік – нещасна жінка" до проблеми взаємин матері й дитини, що отримує у творі несподіване висвітлення. Вибором злочинця письменниця грає на суспільних переконаннях читача, що звик трактувати материнську любов виключно позитивно, надаючи їй сакрального змісту. У творі ж вона стає вмотивуванням вбивства, має патологічний вияв, що дає можливість письменниці висунути проблему влади матері над власною дитиною. До такої проблеми Є. Кононенко звертається у багатьох своїх творах, але у романі "Зрада" вона висвітлюється найповніше. Позиціювання Тетяни Маякіної як злочинниці долучає її образ до системи негативних персонажів, водночас уникаючи довгих і глибоких психологічних дискурсів. Злочинець "виступає свого роду деміургом детективного універсуму, оскільки задає логіку подій, що відбулися, і приписує їм певний сенс, який сищик має розшифрувати" [4]. У романі "Зрада" автор не обмежується повідомленням про факт злочину. Письменниця показує, як Тетяна Маякіна моделює сприйняття існуючих реалій, стикаючи між собою різних людей та різні світогляди. Поряд із діями, що традиційні для будь-якого літературного злочинця, автор зупиняє погляд на вчинках, до яких вдається героїня, але які не вкладаються у логіку банального злочину. Так, Тетяна Маякіна потурбувалася про те, щоб єдиний свідок її злочину, баба Зося, зникла з лікарні і не змогла б дати свідчення проти неї, що цілком відповідає традиційній логіці злочинця. Вона дзвонить Дмитрові, провокуючи його візит до дружини, що зумовлює першу версію Вікторії. Додає у процес розслідування містичного: вона телефонує до Вікторії від імені її бабусі, Марії Стебелько, яка нещодавно померла. Разом із тим Є. Кононенко змальовує такі вчинки героїні, вмотивувати які вдається тільки завдяки психоаналізу. Скажімо, героїня, знищивши жінку, яку покохав її син, закріплює відчуття перемоги тим, що влаштовує побачення зі своїм коханцем у колишній квартирі Вероніки і кохається на шлюбному ліжку своєї жертви. Прибравши зі свого шляху суперницю, Тетяна переакцентовує увагу сина на власну особу, подавши себе у ролі жертви. Розповіді героїні про злу свекруху, байдужого чоловіка і облиття узваром на постелі справляють сильне враження на Женика. У його уяві образи коханої жінки і матері, що страждає, зливаються в один. Але ці розповіді знімають наліт сакральності, що закріплений за образом матері, відкриваючи перед сином образТетяни-жінки. В його сні образи матері й коханої жінки і пов'язані з ними афекти переплітаються, а в реальному житті Тетяна знов посідає головне місце у житті й свідомості сина.

Loading...

 
 

Цікаве