WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Світ зла в інтерпретації В.Дрозда у романі “Злий дух із житієм” - Реферат

Світ зла в інтерпретації В.Дрозда у романі “Злий дух із житієм” - Реферат

В. Дрозд у деяких епізодах намагається наблизити "Новий" і "старий" світи один до одного, показати їх взаємодію. Хоча герої, які є представниками того чи іншого світів, усвідомлюють для себе неможливість існування в чужому просторі. Роман Гаркуша запрошує Марійку на cвяткування вхідчин до нового будинку як свідка минулого, "як люстерко, у якому побачить себе, молодого" [3, 46]. Автор зауважує, що Марійка, потрапивши у "новий" світ Гаркуші, відчуває, що "вона чужа на цьому святі, вона лише жебрачка в багатому дворі" [3, 103]. Але не тільки вона є чужою серед "піни учорашнього суспільства" [3, 92]. Єва, яка мала стати " новою героїнею нової вистави" [3, 46], грати роль господині біля Романа і уособлювати його сучасне, теж чужа на цьому святі. "Але чужа – інакше. Ще чужа" [3, 93], –відзначено Марійкою. Щоправда "своєю" у "Новому" світі Гаркуші Єва так і не стала. Відчувши перемагаючу силу зла в герої, вона залишає чек на домовлену суму і вчасно втікає від нього.

Всупереч прагненню хоч на мить повернути минуле Гаркуша, з усім притаманним йому самолюбством, констатує, що "учора він був злидень коло порога, через який йому не дозволялося навіть зазирати, сьогодні він ПАН!" (виділено в тексті. – Н.Д.) [3, 6]. Тобто "Я" Гаркуші іноді опиняється на перехресті двох світів – "старого" і "Нового". Тільки "старий" світ тепер уже сприймається героєм як несправжній, а "новий" – є для нього об'єктивною реальністю, яка характеризується найвищим ступенем особистісної свободи і самовиявлення. Життєвий світ Романа Гаркуші, який безпосередньо пов'язаний із злотворенням, є концептуальною моделлю багатовимірної реальності, в якій зафіксовано об'єктивну дійсність.

Інші персонажі твору, які належать до оточення Гаркуші, теж протиставляють двасвіти – вчорашній і сьогоднішній, "старий" і "Новий". В уявленні Платаша "старого" світу "уже нема. І ніколи не буде" [3, 12]. Він згадує його як світ, який майже нічого не дав ні йому, ні його родині, хіба що тільки "двокімнатну на чотирьох хрущобку після дванадцяти років поневіряння по чужих кутках", "шмат хліба і шмат дешевої паперової ковбаси, аби не помирали з голоду" [3, 12]. Платаш і дітей своїх прилучив до "Нового" світу ("дочку зробив проституткою, а сина бандитом" [3, 11]), вважаючи абсолютно правильним, що вони відмовилися жити у "старому" світі, бо "в Новому світі заможно житимуть лише обрані" [3, 12]. Насправді "Новий" світ постає як наскрізь фальшивий і примарний, а всі сподівання Гаркуші, Платаша на майбутнє виявляються лише ілюзіями: їхнім планам не судилося здійснитися. Платаш погнався за "земною химерою" і "вписав себе" до "сатанинської трагедії", "останній акт" якої йому належало "достойно зіграти" [3, 154]. Кримінальний світ зруйнував його надії на майбутнє. Трагічно й безглуздо загинула його дочка, випадково застрелена власним братом; син змушений переховуватися, аби не бути знищеним, і Платаш не знає, чи повернетьсяколи-небудь його Данило. У хвилини відчаю батько-Платаш (дізнавшись, яка доля спіткала його дітей) усвідомлює содіяне колись ним самим лихо: "Були діти – нема дітей. Продав. Сатані. За бакси. За початковий капітал..." [3, 133]. Тільки тепер він приходить до розуміння хибності обраного життєвого шляху і що "колесо життя" вже не може повернутися назад.У момент найвищої емоційної напруги герой порівнюється автором із листком, який зірвав із дерева вітер. У такому зіставленні прочитується тема руйнації родини – тема, що є провідною і широко розгорнутою в романі-епопеї В. Дрозда "Листя землі".

В інтерпретації В. Дрозда світ зла, який створив навколо себе Гаркуша, – це світ без компромісів: він поглинає і свого творця. Роман "Злий дух. Із житієм" завершується словами: "І розверзлася земля до основ своїх, і ковтнула Злого духа, поставивши крапку в земному житії його. І падав Роман Гаркуша із криком страшним. Відчайним крізь верстви земні, і наповнилася душа його каяттям, але пізно було: пекло ковтнуло його грішну душу на віки вічні" [3, 154]. З одного боку, Роман Гаркуша є руйнівником і уособленням зла. З іншого – саме зло виступає руйнівною силою, що спочатку веде до перетворення героя на хижака у моральному плані, а згодом і до фізичної загибелі. Гаркуша взаємодіє зі світом, що навколо нього, видозмінюючи і цей світ, і самого себе. Відбувається пряма і зворотна проекції внутрішнього і зовнішнього світів один на одного. Проте зовнішній світ зла виявляється непереможним.

У заключному епізоді роману "Злий дух. Із житієм" прочитується й інший зміст: добро всеперемагаюче, адже Злий дух загинув, а разом із його смертю відповідно зазнав руйнації і створений ним світ зла. Проте автор через судження героїв робить невтішні висновки, що "кримінальним пирієм поросла вся Україна" [3, 136]. Окрім того, просторова вказівка, що Гаркуша має представництво своєї організації навіть у Німеччині, наводить на роздуми про те, що кримінальне зло заполонило всю землю, поступово набуваючи масштабів Всесвіту. Уподібнення Гаркуші до біблійного Сатани, Змія (як і співвіднесеність Єви із біблійною Євою), до міфологічного Злого духа надає образові узагальненості і виводить його за межі локального простору, на загальнолюдський рівень. Таким чином, світ зла (який у романі сконцентровано в образі Гаркуші) набуває глобального виміру. А Роман Гаркуша постає лише малою піщинкою цього світу, мікрокосмом вписаним у макрокосм, типовим образом у типових обставинах. Він гине, але залишається чимало йому подібних. Тому "відчуття небезпеки самого явища <...> мафії, кримінального світу не знято" [5, 115].

Світ криміналу в художній інтерпретації В. Дрозда в романі "Злий дух. Із житієм" співвіднесений зі світом зла, що відзначається багатовимірністю: це й внутрішній світ окремої людини, і її зовнішній світ у всіх взаємозв'язках, і цілий Всесвіт. Він зображується таким, у якому панують свої закони і правила, домінуючими серед яких є влада сили і грошей. Ключовою фігурою у зображенні кримінального світу і своєрідним центром, що поєднує всі його виміри є образ Романа Гаркуші як носія зла. Твір звернений до сучасників і спонукає до роздумів над сенсом людського життя.

Література

  1. Антофійчук В.І. Євангельські образи в українській літературі ХХ століття. – Чернівці: Рута, 2000. – 336 с.

  2. Бердяев Н.А. О назначении человека. – М.: Республика, 1993. – 383 с.

  3. Дрозд В. Злий дух. Із житієм; Пришестя: Романи. – К.: Український письменник, 1999. – 311 с.

  4. Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. / За ред.В.Г.Дончика. Кн.2., Ч.2.: 1960-1990 роки. – К.: Либідь, 1995. – 512 с.

  5. Яшина Л. Проза Володимира Дрозда: міфопоетичний дискурс: Монографія. – Д.: ООО "БАЛАНС-КЛУБ, 2003. – 176 с.


 
 

Цікаве

Загрузка...