WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Світ зла в інтерпретації В.Дрозда у романі “Злий дух із житієм” - Реферат

Світ зла в інтерпретації В.Дрозда у романі “Злий дух із житієм” - Реферат

Несправжність "Нового" світу підкреслюється через порівняння гостей на святі у Гаркуші з "розцяцькованими манекенами" [3, 92]. Сам Роман Гаркуша теж виступає в різних іпостасях і тим самим уподібнюється до актора. У різних ситуаціях він виконує свою роль: з ворогами він – вовк, а з Євою – казкар і король. Хоча у ставленні до Єви поведінка Романа Гаркуші теж є суцільним спектаклем, грою перед телекамерою, де він – "автор п'єски, автор сценарію і головний герой" [3, 79]. У Гаркуші два обличчя – для суспільства і для особливо наближених. У розвитку сюжету дволикість героя простежується в зображенні його дій і вчинків. В одних випадках він постає як великий благодійник: провідує хворих у лікарні, вручає їм ліки; відвідує дитячі садки у подобі Діда Мороза з мішком подарунків; рятує художника від матеріальної скрути; намагається допомогти матері Єви. Але для Гаркуші вся ця благочинна діяльність не більше, ніж "сцена із спектаклю", "блискуча гра", які мають викликати "вдячні оплески", "шквал аплодисментів" [3, 81]. А поруч із цим показано злочинні діяння Гаркуші і його оточення з усіма подробицями, через які й розкривається його істинна сутність. Епітет "житійні" в назвах більшості розділів роману й уточнення до нього "сцени", "театр однієї акторки", "спектакль із вогняним фіналом" теж орієнтують на театральність. Аналогічне мало місце і в попередніх романах В. Дрозда ("Самотній вовк", "Спектакль"), де герої теж постійно грають як актори, світ для них – ніби сцена в театрі, а їхнє життя – спектакль, де смерть –"лише переодягання за кулісами життєвого театру" [4, 372]. Власне такою і є концепція життя у прозі В. Дрозда – "безконечний спектакль, містерія життя людства" [4, 372].

"Новий" світ постає таким, у якому легко переступити "невидиму межу, що відділяє нахрапувату аморальність від злочину" [3, 37]. У ньому панують перевернуті поняття й погляди, на зразок: "зло – це добро, а добро – це є зло", "зло і є первісна основа реального, а не вигаданого життя. Зло і тільки зло сформувало людські індивідууми, здатні до виживання у жорстокому земному світі" [3, 17]. Зло там сповідується "як самоціль, як ідея" [3, 129].У розмовах-проповідях перед "своїми апостолами" (як називає Гаркуша підлеглих) головний герой часто наголошує на своїй надзвичайній вірі у всемогутність Сатани: "Сатана правує балом земним, <...>, він справжній Господар на землі, якому слід молитися своїми ділами" [3, 17]. Відповідно до таких переконань і діють Гаркуша, його оточення і їм подібні.

У світі Гаркуші (і в близьких йому світах) "торжествує істинний Бог, ім'я якому сила, а не слабкість" [3, 18]. Тож сила в ньому виступає однією із найбільших істин, що має значення; як і один засіб досягнення мети – "вогнем і мечем" [3, 139]. Окрім того, абсолютною цінністю наділені гроші. Герої переконані, що в житті "за гроші усе можна купити" [3, 50]. "Усе в цьому людському мурашнику купляється, за меншу чи більшу ціну, тільки й різниця" [3, 6]; "Коли возсідаєш <...> на мішкові з доларами, старості нема, <...>. Гроші дарують найголовніше" [3, 62]; "Багатство дарує повнокровне відчуття миті" [3, 149], – це ті основні постулати, що вмотивовують вчинки тих персонажів, які живуть і діють у просторі Романа Гаркуші. Для оточення Гаркуші, яке, власне, складають основні дійові особи його світу, гроші мають єдине значення, заради них вони здатні на все: гроші дають відчуття сили і влади над іншими. Платаша, особистого охоронця шефа, теж цікавлять "лише бабки", і він мріє "накопичити доста зелененьких <...>. Аби достойно вписатися у нове життя з його чітким розподілом на багатих і бідних" [3, 13]. Увесь світ, за переконанням Гаркуші і йому подібних, "збудований із грошових купюр" [3, 79].

Розгортаючи мотив влади грошей у "Новому" світі, письменник акцентує вартість тих чи інших речей: костюм Гаркуші – "від самого Вороніна, тисяча сто двадцять доларів"; новий автомобіль – "розкішна цяцька" – п'ятдесят тисяч доларів [3, 46]; новий дім Гаркуші над Небесним озером – сто тисяч доларів; Єва "куплена з потрухами (як вважає Гаркуша. – Н.Д.)за п'ять тисяч доларів" [3, 50], що засвідчує, що "Новий" світ наскрізь продажний. Навіть своїх "апостолів" – своїх підлеглих – Гаркуша характеризує як "юди продажні" [3, 18], розуміючи, що вони теж здатні відректися від нього і "першими вигукувати, аби вчув новий господар: "На хрест його!" [3, 18]. Усім у цьому світі правлять гроші, вони вирішують людські долі. Продається і купується невинність. Проте для Гаркуші купити тіло Єви видається недостатнім, тому він мріє купити і її душу – купити любов Єви. Більше того, Гаркуша впевнений у тому, що "Єва продасть свою душу. За плід з дерева життя. За блага земні" [3, 144], і відчуває себе Змієм-спокусником, подібно до того, хто спокусив праматір Єву: "Гаркуша знав, що його на Землю покликано. Вищими силами. Покликано, аби він зробився Сатаною, Дияволом, Злим духом, Змієм і звабив, спокусив Єву" [3, 76]. Тільки, на відміну від біблійного Змія, Роман спокушає багатством: купує Єві дороге вбрання, коштовності, везе до ресторану, обіцяє їй забезпечене життя, морську яхту, круїз навколо Землі. Задуманий сценарій героєві не вдається втілити в життя: він не врахував, що "нинішні Єви <...> так швидко розвиваються, за ними тисячолітній досвід жіноцтва. Та, перша, Єва була значно наївніша" [3, 147].

Житіє Гаркуші виразно простежується на протиставленні "старого" і "Нового" світів, які існують незалежно один від одного і співвідносяться з минулим і теперішнім часами, з різними життєвими просторами. Уособленням минулого Гаркуші, його світлого кохання, а відтак і "старого" світу, є Марійка Березова. Марійка для Романа – приємний спогад про безтурботні часи юності, коли він навчався в університеті і зустрічався з нею. Гаркуша прагне відродити це минуле в образі Русалочки, схожої на ту, біля постаменту якої відбувалися їх побачення у студентському сквері. Хоча на замовлення Гаркуші і виготовляють її точну копію, але письменник зауважує, що нова Русалочка інша, бо "та, колишня, Русалочка стояла врівень з людьми, які гуляли по парку, нинішня ж височіла на темному, схожому на надгробок, постаменті" [3, 101]. Ця деталь є вказівкою на зміни в житті Гаркуші, на зміну його самого: відбулася деморалізація героя, зумовлена зміною його соціального статусу.За самохарактеристикою героя, тепер він "вовк" в "оточенні тхорів і всілякої іншої дрібної звірини" [3, 103], він вищий за інших. Хоча у творі наявна вказівка, що вже в юності Роману Гаркуші було притаманне це прагнення. Автор підкреслює, що герой навчався філології в університеті лише для того, щоб виділитися із "загальної людської юрби".

У відображенні еволюції світогляду Гаркуші, його переродження і перемоги зла вагомим є образ нового дому. Зіставляючи минуле і теперішнє героя, В. Дрозд наголошує, що колись герой мріяв збудувати для Марійки дім, схожий на білого лебедя, а вибудував палац (і вже не для Марійки), "чорний дім". В описі цього будинку, як і в характеристиці Романа Гаркуші, домінують епітети "чорний", "хижий": "Висвітлений надвечірнім сонцем, він палав чорним полум'ям із червоною загравою черепичного даху. А ще скидався на чорного хижого птаха, що ось-ось злетить і владно ширятиме над долиною з дрібним маковинням сільських хат" [3, 85]. Поєднання чорного і червоного кольорів у наведеному описі створює передчуття фатальності, трагічної приреченості Гаркуші і його світу. У романі неодноразово згадується, що будинок –"справжній палац", що "якимось дивом <...> виріс із землі " [3, 103] – збудовано на пагорбі. Таким чином, наголошується вивищеність його господаря над іншими. Окрім того, виокреслено іще таку деталь: будинок Гаркуші своїми контурами нагадує Змія: "ламаний дах, критий червоною, як вогняна пащека, черепицею, з трьома гостроверхими вежами, широкою терасою на рівні другого поверху. А від високого підмурівка з бійницями заґратованих віконець збігали по схилу до самої води в'юнкі, вистелені чорною плиткою, з кованим поруччям сходи"[3, 35-36]. Отже, зло закодовано не лише в образі Гаркуші, воно простежується в описі всього, що оточує героя.

Loading...

 
 

Цікаве