WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Світ зла в інтерпретації В.Дрозда у романі “Злий дух із житієм” - Реферат

Світ зла в інтерпретації В.Дрозда у романі “Злий дух із житієм” - Реферат

Світ зла в інтерпретації В.Дрозда у романі "Злий дух із житієм"

В. Дрозд, творчість якого займає важливе місце в розвитку української літератури другої половини ХХ століття, розпочав свою літературну діяльність у 60-ті роки як автор малих прозових форм, але поступово утвердився як майстер повісті й роману. Його творчість багатогранна за жанрами, різнопланова за темами і полістилістична. У більшості творів письменника наявні глибокі психологічно-філософські роздуми про людину, яка опиняється на перехресті суперечливих прагнень власних розуму і серця, їх визначальною рисою є контраст. Це властиве й роману "Злий дух. Із житієм", у якому художній світ вибудовується на протиставленні добра злу. При цьому тема зла займає домінуючу позицію в сюжеті. В умовах соціально-економічних, політичних і світоглядних зрушень, що відбулися в нашій країні в 90-ті роки минулого століття, ця тема набуває особливої актуальності. У романі "Злий дух.Із житієм", який вперше було надруковано в журналі "Вітчизна" (1995, № 11-12), а окремимвиданням він вийшов лише в 1999 році, письменник розгорнув тему криміналізації українського суспільства в середині 90-х років ХХ століття.

Тема криміналу в суспільстві на сьогодні досить поширена в так званій масовій літературі, а твори, в яких ідеться про злочин і злочинність надзвичайно популярні в читачів. В. Дрозд по суті був одним із перших, хто торкнувся цієї проблеми в українській літературі, але характер її художнього вираження в нього самобутній і значно глибший: він прагне не лише зобразити криміналізацію суспільства як соціальне явище, але й відтворити психологію людини, яка опинилася у світі криміналу. Письменник намагається осмислити болючі колізії сьогодення крізь призму біблійно-міфологічних уявлень, інтерпретуючи зміст канонічних текстів відповідно до світобачення сучасника, "надаючи їм функції розвінчання духовної порожнечі, моральної кризи, розпусти не тільки як поведінки окремої людини, а й як суспільного явища" [5, 91]. При цьому, як зазначає Л. Яшина, він не має на меті "принизити цінність біблійного сюжетного матеріалу, його емоційно-психологічний вплив на читача, а лише своєрідно тлумачить долі <...> персонажів" [5, 82]. На думку В. Антофійчука, "загальновідомість Біблії забезпечує в структурі літературного твору впізнаваність, тому зображуване в художньому контексті вимагає зіставлення, порівняння конкретного, звичайного з універсальним, сакральним" [1, 13]. Звернення до традиційних біблійно-міфологічних і літературних мотивів та образів загалом характерне для творчості письменника (оповідання "Іскаріот", романи "Вовкулака", "Листя землі" та ін.).

Роман "Злий дух. Із житієм" В. Дрозда був предметом наукових зацікавлень окремих літературознавців. Найґрунтовніше його дослідження належить Л. Яшиній [5], яка окреслила найважливіші складові міфопоетики твору. Та все ж вивчення означеної теми в контексті з осмисленням проблеми "людина і світ", своєрідність її втілення в романі "Злий дух. Із житієм" залишається актуальною. В інтерпретації В. Дрозда світ криміналу – це світ зла. Його сутність розкривається в романі в морально-психологічному і соціальному аспектах на рівні образів-персонажів, розвитку сюжету і конфлікту. При цьому світ зла в романі структуризований і зображується в кількох вимірах: світ внутрішній – мікросвіт і світ зовнішній – макросвіт, які постійно взаємодіють між собою і взаємовпливають один на одного. Формою виявлення внутрішнього світу є окремий мікрокосм, окрема людина, що виступає не лише складовою частиною зовнішнього світу зла – макрокосму, але є й активним його творцем. Письменницька увага зосереджена перш за все на зображенні життя головного персонажа – Романа Гаркуші, який є ключовою фігурою світу зла (як внутрішнього, так і зовнішнього), зображеного в романі. Свідченням останнього є вибір В. Дроздом жанру житія (що заявлений у назві твору). З одного боку, письменник, дотримуючись традиційних жанрових канонів житія, розгортає життєвий шлях Романа Гаркуші. З іншого, – змістовно акцентовано антижитіє, яке творить сам герой, на розкриття злої сутності якого репрезентується інший образ, теж винесений у назву твору, –"Злого духу", що закорінений у слов'янську міфологію.

Змальовуючи Гаркушу як мікросвіт, що є джерелом зла, письменник фіксує деталі зовнішності, що уособлюють зло, в контексті виявлення внутрішніх відчуттів героя. Таким чином, портрет виступає засобом психологічної характеристики і базується на кількох ключових деталях. Кістяні виступи на лобі, що нагадують ріжки, видають його істинну, хижу натуру: "Робінзон лише глянув на його ріжки і буркнув: "Це ваша суть, ваше нутро і ніхто вам не допоможе" [3, 6]. Гаркуша намагається приховати цю темну сутність навіть від самого себе. Він мріє про пластичну операцію, забризкує аерозолем дзеркало, тішить себе думкою: "Коли я стану Президентом, накажу розбити всі дзеркала в Україні" [3, 7]. Образ дзеркала невипадковий: у ньому відбивається істинне обличчя героя. Його внутрішня сутність виявляється і через зображення очей. Саме опис очей є центром портретної характеристики Романа Гаркуші. У віддзеркаленому портреті його очі – "очі бунтуючого янгола з його давніх полотен", "очі Злого Духа", "очі Сатани в хмарах", що "палали тривожно і похмуро" [3, 6]. Міфологізований образ "палаючих очей" є ключовим у розумінні злої сутності героя. Відтак образ дзеркала набуває особливої концептуальності в зображенні персонажа. Картини з ликом Гаркуші (автопортрет "Сатана у хмарах", портрет Гаркуші, намальований Данилейком, на якому очі героя "дихали крижаним холодом, в них проступали хижість і бажання крові" [3, 24]) теж підкреслюють його сатанинську природу.

Вираження внутрішньої сутності Гаркуші простежується і в абревіатурі назви його організації "САТ". За поясненням героя (офіційний варіант), перші три літери взято від слова Сатурн. "Сатурн – моя планета. <...> Я звідти родом" [3, 13], – любив повторювати Гаркуша. Акцентування художньої деталі "суцільна, вічна крига" [3, 13], що покриває планету Сатурн,є вказівкою на такі риси характеру героя як холоднокровність у здійсненні злочинів, його жорстокість. Проте насправді назва "САТ" (скоріше за все) – це скорочення слова "Сатана", що цілком логічно: фірма є дітищем Гаркуші, а він сам уподібнюється до Сатани, що підкреслено деталями його самохарактеристики, оцінками його іншими (Платашем, його дружиною Галею та ін.), прізвиськом Сатана, яким він наділений у кримінальних колах. Таким чином, герой існує не лише у власному замкненому просторі: він постійно взаємодіє зі світом зовнішнім, у розкритті якого концептуально значими є деталі, що теж виявляють зле начало героя. Адже зовнішній світ завжди передбачуваний і підпорядковується тому, хто його творить. На думку М. Бердяєва, "об'єктивований світ не є справжнім реальним світом, це лише стан справжнього реального світу, який може бути змінений. Об'єкт є породження суб'єкта. Лише суб'єкт екзистенціальний, лише у суб'єкті пізнається реальність" [2, 39]. Такими суб'єктами виступають Гаркуша і йому подібні, у вчинках і діях яких пізнається кримінальна реальність.

Для Романа Гаркуші світ криміналу, "грандіозний злет до вершин комерції і підприємництва" [3, 13], розпочалися саме з фірми інформаторів "САТ", під прикриттям якої насправді було створено групу, для членів якої злочин став професійним заняттям. До цього героя спонукало усвідомлення того, що в жорстокому світі він буде знищений, "якщо не створить власної організації із крутих хлопців, здатних і готових на все" [3, 105]. Відчуття безкарності і всемогутності привело Романа Гаркушу до об'єднання відділень "САТ" у регіонах і створення Асоціації інформаторів України, президентом якої він став. Він переконаний, що є творцем "Нового" світу, можливо, й не тривалого в часі, проте власного світу, "світу правдивого, без кольорових фігових листочків" [3, 9]. Гаркуша навіть має намір написати свою Біблію про створення цього світу – "антибіблію", в якій поряд із біблійним "І був вечір, і був ранок" (Книга Буття) буде і його власне світобачення: "...І БУВ ДЕНЬ НОВОЇ ЕРИ В ІСТОРІЇ ЛЮДСЬКОЇ ЧЕРЕДИ НА ЗЕМЛІ" [3, 84] (Виділено в тексті. – Н.Д.).

Образ "нової ери" є уособленням жахливого сьогодення Романа Гаркуші (і йому подібних), в якому він Бог. Щоправда його світ побудований за іншими законами ("вовчими")і правилами. На думку героя, "єдиний закон порядкує у світі – безладний броунівський рух..." [3, 63]. Крім того, він сповідує принцип "Нема людини – нема проблеми" [3, 15]. Тож жорстокість є домінантною рисою цього світу, зміст якої виокреслюється і в переліку методів, які в ньому застосовуються для розправи: "Неслухнянці і недбайли, які, на горе собі, багато знали про справи фірми, випадково потрапляли в автомобільну катастрофу. Або гинули у міських квартирах від необережного поводження з газом. Або тонули у Дніпрі від раптового серцевого нападу, у воді всяке трапляється" [3, 14]. Людське життя в ньому не має ніякої цінності. Воно сприймається героєм як суцільна вистава, спектакль, де одні дійові особи змінюють інші. Невипадково у творі актуалізується образ Смерті, яку, відповідно до міфологічних уявлень, письменник змальовує як "худорляву пані з косою" [3, 49]. Гаркуша сприймає Смерть як "велику помічницю у великих земних дійствах" [3, 49]. У його світі –"Смерть – інструмент у його, Романа Гаркуші, руках. Як скальпель у руках хірурга або сапка в руках полільника. Смерть така ж повноправна, як і саме життя. Більше, життя – випадковість, а смерть – причинна. З допомогою смерті будь-який конфлікт вирішується легко і швидко" [3, 49].

Loading...

 
 

Цікаве