WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Феномен творчості призабутих письменників (особливості “Малої прози” Вячеслава Потапенка) - Реферат

Феномен творчості призабутих письменників (особливості “Малої прози” Вячеслава Потапенка) - Реферат

Творча спадщина митця не обмежується перерахованими нами творами. Значна частина творів письменника залишилась у рукописному вигляді, не побачивши світ.

Дія оповідань В. Потапенка відбувається в середовищі, добре знайомому письменнику. Його герої – представники простого народу : селяни, чабани, козаки. В основі більшості творів лежить яскравий факт, подія, випадок, який викликає підвищений інтерес до персонажів. Автор переконливо розкриває внутрішній світ героїв, показує себе досвідченим психологом.

Розглянемо особливості його творчості на прикладі оповідань: "На нові гнізда", "Чабан", "Чарівниця".

Сім'я старого козака Максима Квача змушена переїхати "на нові гнізда" – вдалеку, незнайому чужину – на вільні землі Сибіру. Економічні труднощі та політична ситуація, що склалася в Україні наприкінці 80-х років ХІХ століття, особливо серед західноукраїнського селянства, змушували шукати заробітки за межами рідного краю, а інколи навіть виїжджати назовсім у чужі землі. У таке становище потрапив і Максим: "...у Максима два сина й дві невістки, та четверо внучат, та одно у колисці, та своя стара, та сам – усіх одинадцять ротів, а землі три десятини та гороху опрух – не розтанцюєшся! Ну й недостача хліба, і йди шукати його по Амурах та по Сибірах" [7, 245]. Письменник використовує окремі деталі, змальовує тяжкий психологічний стан родини. Важко кидати назавжди рідні місця, а ще важче залишати самотніми старих батьків, бо "...начальство не пускає старих та хворих їхати, ...невитримають – помруть на морі! А начальству не потрібні видатки" [7, 245].

Герой іншого оповідання "Чабан" уособлює в собі прагнення до волі. "Безпашпортний" чабан Цур-Пен не уявляє собі життя в неволі, для нього свобода – це святе поняття, тотожне життю. Він живе у своєму світі, де немає місця брехні, звабам і спокусам. І тому кинутий до в'язниці через відсутність "пашпорта", чабан намагається втекти. Та спроба виявилась невдалою – його вбивають.

В оповіданні "Чарівниця" автор по-новому підходить до теми зрадництва, яка вже була зображена в українській літературі (М. Старицький, О. Кобилянська). Його героїня дівчина –козачка з надзвичайною вродою, горда і смілива. Таким же вона хоче бачити свого коханого –вільним козаком з гарячою кров'ю. Коли ж він виявився слабодухим, погодившись одружитися з нелюбою йому дівчиною, Марися, не знайшовши в ньому свого ідеалу, топить його разом з собою. Фінал оповідання нагадує романтичний напрям в українській літературі. Отже,героїня – особистість, здатна на вчинок. Вона губить себе і свого коханого не тому, що він зрадив її, а тому, що не знайшла в ньому рис, які відповідали б її ідеалу. Ідея чистого і вільного кохання, гордої, волелюбної людини, яка б уособлювала славне минуле України, –така головна думка оповідання.

Таким чином, В. Потапенко зумів сформувати психологічні портрети своїх героїв. Одним із засобів творення образів, якими користується письменник, є описи природи. Пейзажні зарисовки зустрічаються в будь – якій частині твору. Іноді пейзаж виконує роль пролога або епілога. Часто розгорнений малюнок природи уточнює дані експозиції, вказуючи на час і місце події і сприяючи виникненню зав'язки ("Над кручею", "Чубатий").

У більшості оповідань пейзаж виступає як паралель до думок і переживань дійових осіб. (Так, сумний степовий пейзаж відповідає сумним роздумам чабана про його життя, які супроводжує тужлива пісня і гра на сопілці). Він також може бути контрастним до настроїв героїв. В оповіданні "Злодій" казковий зимовий пейзаж контрастує тяжкому моральному стану, в якому знаходиться герой. Малюнок вільного степу підкреслює глибокі переживання чабана, якого кинули до в'язниці (оповідання "Чабан"). "Височенько підбилося сонечко, припікає.В степу аж млосно. Скрізь тихо, навіть тирса не зашуршить. Тут широко, просторо, усе дише життям; тут воля, воля без краю, воля, незнайома з пашпортами, воля бродяги" [6, ;7].

Найчастіше зображення природи використовується письменником, щоб підкреслити внутрішній стан дійової особи, щоб дати їй психологічну характеристику ("На нові гнізда"):"На дворі ще холодно, якась мряка. Із стрічки вода крапле; у дворі теж болото. Призьба мокра, нема на чім і сісти... Невеселий малюнок!" [7, 247]. Такий висновок робить автор стосовно не тільки холодної весни, а й усього, що відбувається у дворі старого козака Максима Квача. Природа в творах В. Потапенка не є чимось пасивним і застиглим. Вона живе, дихає, діє, очищає людину.

Отже, однією з основних рис В. Потапенка як письменника можна вважати вміння зазирнути в таємницю внутрішнього світу людини і створити максимально правильний її характер. Пейзажні описи письменник підпорядковує психологічній характеристиці героїв, внутрішньому сюжету. Іноді вони стають формою вираження волелюбних прагнень персонажів, створених цим талановитим письменником.

Доля В. Потапенка багато в чому схожа з долями інших митців чи то маловідомих, чи призабутих. Не завжди кількість художніх творів означає їх якість. Про це свідчать авторитетні відгуки письменників і критиків того часу. Та й сам факт виходу творів у передових виданнях говорять про потребу суспільства почути відповідь на хвилюючі його питання. Так, твори митця цілком могли зацікавити читача будь – якого соціального стану, фаху, перед якими постають різні психологічні типи. Петроній колись сказав: "Не знаю, чого це виходить, що сестрою таланту є бідність". І в цьому дійсно є сенс: хто знає, при іншій ситуації чи побачили б ми в творах письменника саме цих героїв? У творчості будь-якого митця були творчі злети і падіння, та найголовніше є те, коли митець працює не на себе, а на читача. І наше завдання донести його слово до людей.

Література

  1. Денисюк І.О. Розвиток малої прози ХІХ – початку ХХ ст. – К., 1981.

  2. Потапенко В. Над кручею (эскизъ:) – К., 1889.

  3. Потапенко В. Чубатий // Зоря. – 1889. – № 12. – С. 193-195.

  4. Потапенко В. Король Лір. Сцена – монолог. – Катериноград, 1912.

  5. Потапенко В.[ Біографічна довідка] // Вік. – 1902. – П ІІІ. – С. 165.

  6. Потапенко В. Чабан . – Харків, 1927. – С. 3-23.

  7. Потапенко В. На нові гнізда // Українська новелістика кінця ХІХ – початку ХХ ст. – К., 1989. – С. 245-252.

  8. Потапенко В. Спогади про український театр // Спогади про Марка Кропивницького. – К., 1990. –С. 58-71.

  9. Рукописні фонди Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. – Ф.142. – № 39. – арк.2.

  10. Українська драматургія / Збірка бібліографічних знадобів до історії української драми і театра(1815-1906 рр.) – Одесса, 1906.

Loading...

 
 

Цікаве