WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Націоцентричний характер масової літератури (на матеріалі творчості Леоніда Полтави) - Реферат

Націоцентричний характер масової літератури (на матеріалі творчості Леоніда Полтави) - Реферат

В усіх зазначених вище жанрово-тематичних формах домінує принцип повтору, стереотипу, серійного штампу, оскільки "авторська установка" обов'язково визначається принципом відповідності очікуванням аудиторії, а не спробою самостійного й незалежного осягнення світу" [4, 33-34]. Поетика масової літератури цілком передбачувана, являє собою склад готових оповідних блоків і обкатаних стилевих кліше. Маючи високий рівень стандартизації, її жанрово-тематичні різновиди знаходяться на суворо заданих сюжетних схемах і складаються з повторюваних, у злегка зміненому вигляді мандруючих з одного твору в інший мотив.

У пригодницьких текстах (до яких належить і повість Леоніда Полтави "Чи зійде завтра сонце?") оповідь складає послідовний ряд подій, в центрі яких опиняється головний герой, який потрапляє у пригоду. Головний засіб розвитку сюжету – подолання героєм перепон; звідси – необхідність мати сильного супротивника, чіткий поділ персонажів на позитивних і негативних.

Звісно, жанрово-тематичні різновиди масової літератури дають змогу пожвавити стандартні сюжетні лінії, ходи і певну індивідуалізацію героїв. Можливі тут і відхилення від узаконених схем, і сполучення літературних формул. Так, у творах наукової фантастики, можлива любовна інтрига або детективна лінія, часто-густо ці тексти вбирають елементи мелодрами і авантюрно-пригодницького роману.

Повість Л. Полтави "Чи зійде завтра сонце?" має авторське жанрове окреслення "повість з недалекого майбутнього". Уже сама назва твору спрямовує читача на проблему порятунку світу, на подолання катастрофи, що насувається на людство. Автор веде оповідь про події, які відбуваються у 2000 році. Місце подій – Україна, Росія, Європа, Канада, Іран. Широка географія підкреслює масштабність події. Загально можна визначити жанр твору –фантастично-пригодницька повість. Фабула досить проста: Україна прагне врятувати світ від енергетичної катастрофи, а Росія намагається завадити їй. З огляду на таку розстановку сил, можемо говорити про ідеологічну спрямованість повісті, а її призначення – виховання молоді в націоналістичному дусі. Національні пріоритети – основна риса творчості Л.Полтави.

Поняття національний в своїй основі має поняття нація. Визначаючи поняття нація, італійський соціолог П. Манчіні виділив спільну територію, спільне походження, спільну мову, спільні звичаї і побут, спільні переживання і спільне історичне минуле, спільне законодавство і спільну релігію. А "подихом", що оживляє націю, є, в його інтерпретації, "національна свідомість". Інші мислителі виділяють інші домінати, які визначають націю: дух народу (Й. Герде), воля (Е. Ренан), духовний принцип (Й. Фіхте), рідна країна (С. Герберт), земля (Ф. Ракель), мова (Б. Клінберг), пасіонарність (Л. Гумільов), держава (В. Липинський), вибрана меншість (Д. Донцов) тощо. Зв'язок української літератури з націоналізмом було проголошено ще 1910 року М. Сріблянським: "Наше мистецтво мусить повести нас по шляху універсального українства на Україні. Ми мусимо йти до виразу нашої національності. Національність – це і є та нова сфера, якої ми прагнемо, шукаємо і боремося за неї, як за форму і зміст кращого життя... Національність – це та нова сфера існування, в якій нам, українцям, легше жити, існувати і творити".

Оскільки для українських письменників продуктивним став націоцентричний тип мислення митця, то творчість почала сприйматись як така, що призводить до пізнання та наближення істини національного буття. Тож основна мета письменників – творити нову національну візію, яка б мала посилити національне та політичне відродження. Національні візії Л. Полтави багатогранні. Зупинимося лише на кількох їхніх складових. Змалювання краси, неповторності української землі — один з вагомих елементів націоцентризму художнього творення. Присутній у повісті образ вишневої України. Спочатку такою її іменують у німецьких газетах, потім саме такою її сприймає Едіт: "Рідна земля її дружня, широка, рівна, багата земля. Могутні будівлі заводів (де-не-де ще залишки руїн), оселі, високі та білі, оперезані блакитними поясами річок, блискучими стрічками асфальтових доріг, заквітчані вишневими садами. Так багато вишень — он чому вона вишнева! Безмежне поле голубіє так, як ген голубіє небо... <...> Потяг пролітав дільницю приміських парків: каштани, ясени, клюмби квітів, водограї..." [11, 86-87]. Це та Україна, яку бачить у своїх мріях сам автор, перебуваючи в далекому вигнанні. У творі згадуються і вулиця "Героїв УПА", і пам'ятник Симонові Петлюрі поруч із пам'ятником Богданові Хмельницькому на Софійській площі. І саме там проходять велелюдні віче на честь перемоги українців у двобої з енергетичною катастрофою. Неповторні пейзажі захоплюють самого автора: "Сьогодні море було навдивовижу спокійне зранку. Та як воно змітилося тепер, пообіді! Мов розгнівана людина, воно накидалося на високий крутий берег, било величезними кулаками у скелю; воно неначе військо, що йшло у наступ – когорти, когорти, когорти важких, величних вояків, вишикуваних у лави, замаяних білими накидками шуму. Кожна лави-хвиля йде на вірну смерть: земля непереможна. Але генерал шторм не вміє змінювати наказу. І море лютує!

Дивна чудова картина: розгніване, перекошене море — і спокійне, ніжне сонце. Воно золотою короною горить над залишками хмар. Воно спокійно і ніжно пестить землю, знаючи, що генерал шторм все таки відмовиться від наступу, що немає мабуть і в цілому світі більших друзів, як це море і Україна" [11, 122].

О. Ольжич у статті "Українська історична свідомість" говорить про погук ідеї, яка б стала стимулом для історіотворчих зусиль. Описуючи ідеї, символи, покликання української нації, поет своїми працями прагне виховати "нову духовну особистість", а характеризуючи нову українську літературу, основною її ознакою називає "стимулювання найновішої націоналістичної духовності героїчного типу" [10, 253]. Можна сказати, що українські письменники не бажають бути пасивними спостерігачами історії, а прагнуть створювати неповторний світ самі. Так, Л. Полтави творить образ українців як рятівників світу, котрі шляхом видобутку ядерної енергії з "оливи-піску" дарують людям світло.

Ідеальний образ нації створюється не з марнославних мотивів, він виконує функцію провідника, а вигадані складники колективного "я" сприяють усвідомленню нацією власної неповторності як основної рушійної сили національного розвитку.

Ставлення до світу в українських письменників дуже активне, візії не самодостатні, вони – тільки засіб консолідації й мобілізації нації. Для українця на першому місці завжди була Україна. Л. Полтава – активний громадський і культурний діяч діаспори, письменник-націоналіст – і в художній творчості залишається носієм національної ідеї, ідеї Української Незалежності, ідеї звільнення від чужинецького панування, ідеї єдності нації. Його твір повністю просякнутий цими націоцентричними ідеями і спрямований на консолідацію українства світу: канадський учений українського походження Віктор Стен винаходить формулу видобутку атомної енергії з піску і направляє її разом з готовими капсулами в Україну, а молоді українці з Києва Оксана, її брат та Анатолій Павелко разом з професором Гармашем, героїчно поборюючи всі перепони, доставляють цінний вантаж в Україну (на цьому шляху професор і юна дружина Анатолія Павелка гинуть від руки московського посланця).

Особливістю українського світобачення, внаслідок історичних та інших зовнішніх факторів, було своєрідне ставлення до Росії, а відтак звернення до російської тематики.

Розповіді про сусіда – обов'язковий елемент націоцентричних візій, оскільки вони можуть мати свідому спрямованість, виконувати функцію консолідації нації.

Loading...

 
 

Цікаве