WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Націоцентричний характер масової літератури (на матеріалі творчості Леоніда Полтави) - Реферат

Націоцентричний характер масової літератури (на матеріалі творчості Леоніда Полтави) - Реферат

Націоцентричний характер масової літератури(на матеріалі творчості Леоніда Полтави)

Термін масова література в сучасному літературознавстві потрактовується по-різному. Частіше до поняття масова література синонімами виступають популярна, тривіальна, пара-, бульварна література. Ці поняття, на думку деяких учених означають ціннісний "низ" літературної ієрархії: "категорію літературних творів, які належать до маргінальної сфери загальновизнаної літератури" [15, 160]. Водночас до масової літератури відносять твори, які не входять в "офіційну літературну ієрархію" свого часу і залишаються чужими „пануючій літературній теорії епохи" [7, 384]. Окремі літературознавці розглядають "поняття масової літератури – як поняття соціологічне <...> Воно стосується не стільки структури того чи іншого тексту, скільки його соціальної функції в загальній системі текстів, що складають певну культуру <...> Це поняття в першу чергу визначає ставлення того чи іншого колектива до певної групи текстів. Один той самий твір може з одного погляду включатись у це поняття, а з іншого – виключається з нього" [7, 381].

Широке тлумачення масової літератури в певній мірі виправдане тим, що критерії художності, відповідно до яких "високу" літературу відрізняють від "масової" історично рухомі й не абсолютні.

Багатовікова історія доводить, що більшість художніх творів опинялись свого часу у списку "тривіальної" літератури, а інколи й зовсім виключались зі сфери мистецтва. Багато значимих художніх текстів не одразу широко визнаються й потрапляють на вершину літературної піраміди, їхній багатий змістовий потенціал розкривається лише в ході тривалого функціонування й відповідно оцінюється вже читачами нових поколінь. Нерідко літературні шедеври або залишаються непоміченими читачами, або безжально відкидаються носіями пануючих естетичних позицій. Подібна доля на території України спіткала і творчість Леоніда Полтави. Знаний і високо оцінений як митець у діаспорі (оцінки його творчості подибуємо в монографії І. Левадного, у статтях С. Гординського, І. Кошелівця, Д. Бучинського, Ю. Клена, Л. Мосендза, Ю. Григоріїва та ін.), він практично не відомий українському читачеві на рідній землі. Лише останнім часом вийшли друком чотири книжки з огрому продукованого митцем. Серед художніх текстів Леоніда Полтави наявні як високохудожні зразки ("Енеїда модерна..."), так і зразки, які можна віднести до масової літератури, котрим притаманні естетична, пізнавльна та виховна, націоформуюча, націозберігаюча функції. І тут ми поняття масової літератири можемо окреслити як "література доступна масовому читачеві за своїми змістовими й формальними якостями". Ці тексти в жодному разі не належать до примітивної літератури.

Вочевидь, при ширшому тлумаченні терміну масова література, він позбавляється конкретності і чітко окреслених смислових меж. Для ідентифікації феноменів масової літератури замало ототожнити відповідне поняття з ціннісним "низом", постійним, хоча й змінним у своєму змісті компонентом літературної системи, в межах якої "завжди відчутне розмежування літератури, що складається з унікальних текстів, які лише з певними зусиллями піддаються класифікаційній уніфікації, і компактної, однорідної маси текстів" [8, 209]. Але ця "маса текстів" в дійсності не компактна та не така вже й однорідна – як за своїми формально-змістовими особливостями, так і за ступенем популярності серед масового читача. Термін масова література охоплює настільки неоднорідні, а інколи й різноякісні твори, що з'являється ще один вертикальний вимір. На вершині опиняються по-своєму зразкові тексти, які мають тривалий успіх на широких теренах і знаходяться між високою і паралітературою. До цієї групи належить і зазначена вище повість Л. Полтави "Чи зійде завтра сонце?".

Деякі зразки масової літератури не завжди можна назвати псевдомистецтвом, художньою неповноцінною літературою, яку вживають люди з низьким культурним рівнем і нерозвиненим естетичним смаком. Так, у залученій нами до розгляду повісті автор широко використовує високохудожні виражально-зображувальні засоби (використовує розлогі метафори, метонімію, порівняння, еліпси тощо). Окрім того, досить проста фабула лежить в основі динамічного, наповненого перепетіями концентричного сюжету.

Аби дати більш-менш чітке визначення масовій літературі, окресливши при цьому її естетичну сутність, необхідно вийти за межі негативного оцінювання і розглядати це явище з історико-літературної позиції, подаючи його як соціокультурний феномен, характерний для певної епохи. Зокрема, повість Л. Полтави "Чи зійде завтра сонце?" відігравала і відіграє значну роль саме в період боротьби за Українську незалежну державу та в період її становлення. Герої, представники як старшого, так і молодого покоління українців на різних континентах, слугують зразком відданості народу, світовій цівілізації. Автор не вдається до широких портретних малюнків, більше уваги він приділяє внутрішньому світу персонажів, їхнім прагненням і бажанням. Саме тому письменник часто вдається до внуртішніх монологив, мотивації дій, самооцінок героїв тощо. Одружуючись з прекрасною німкенеї Едіт, Анатолій Павелко постійно вивіряє свою поведінку, контролює, чи не став він на шлях зради, тривалий зас залишаючись у Реґензбурзі. Його вболівання передаються дружині, і вона, дізнавшись про справу, якій присвятив своє життя чоловік, віддано кидається на захист цінностей, котрі мають врятувати світ, і гине в нерівній сутичці.

У передмові до першого (і поки що єдиного) видання повісті професор Ю. Григоріїв зазначав, що на той час (1955 рік) "появу великої повісті "Чи зійде завтра сонце?" пера молодого, але вже широко відомого на скитальщині українського письменника Леоніда Полтави, в якій автор в обставинах майбутньої самостійної Української держави змальовує так актуальну тепер тему досліджень атомової енерґії й викрадення їх таємниці, можна вважати за небуденне явище, яке заслуговує уваги ширших літературних і педагогічних кіл нашого суспільства, як перша смілива спроба у формі пригодницько-фантастичної повісті змалювати майбутній образ Україна після її визволення та боротьбу, яку доведеться їй провадити, зокрема подолання різних інтриґ і диверсій сусідніх, неприязно наставлених держав, що мають територіяльні претенсії до України та шпигунськими акціями і спробами викрасти атомові та інші державні таємниці намагатимуться підважити мілітарнр-оборонну міць молодої держави" [2, 6]. Л. Полтава написав твір, спираючись на модерні досягнення науки середина XX ст. Він сміливо і далекосяжно заглядав у майбутнє та змалював подальший розвиток науки в ділянці атомної енергетики та метеослужби (у творі йдеться й про винахід системи штучного "викликання" дощу в період посухи, яка становила ще одну катастрофу, поряд із вичерпанням запасів енергоносіїв).

На відміну від творів високої літератури жанрово-тематичні різновиди масової літератури – це суворо регламентовані формально-змістові єдності і можуть розглядатись як "встановлений традицією спосіб сполучення певної теми з композиційною формою і особливостями поетичної мови" [3, 381-382].

Основна класифікаційна одиниця масової літератури – жанрово-тематичні канони, які являють собою формально-змістові моделі прозового твору, побудовані на певній сюжетній схемі, які мають спільну тематику, заздалегідь окреслений набір діючих осіб (найчастіше підпорядкованих певній сюжетній функції); в них наявні елементи-кліше художньої форми, які включають головний контекст ідей, емоцій, настроїв, що відтворюють естетичні шаблони, психологічні й ідеологічні стереотипи, використовуються "канонічні", за термінологією Б. Томашевського, художні прийоми, як правило, запозичені з "високої" літератури й закріплені в якості "технічних зручностей" [12, 204].

Канонізована основа закладена в усіх жанрово-тематичних різновидах масової літератури, що складає сьогодні її жанрово-тематичний репертуар, який склався приблизно до середини ХХ ст. і включає такі різновиди жанрових форм: детектив, шпигунський роман, бойовик, фентезі, трилери, любовний, дамський, сентиментальний роман тощо.

Loading...

 
 

Цікаве