WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Ювілеї творчої діяльності Миколи Вороного як фактор літературного визнання поета - Реферат

Ювілеї творчої діяльності Миколи Вороного як фактор літературного визнання поета - Реферат

Ювілеї творчої діяльності Миколи Вороного як фактор літературного визнання поета

Поняття успіху є дуже суб'єктивним, а надто у такій галузі життя як літературне мистецтво. Часом масовий успіх зовсім не означає вагомість внеску автора у мистецтво, і навпаки, відсутність визнання за життя може змінитися усвідомленням ролі письменника і його творчості для усього літературного процесу.

Микола Вороний належить до тих авторів, творчість яких викликала справжній інтерес як у його сучасників, так і у дослідників ХХІ століття. Він жив і творив одночасно з такими видатними українськими митцями як Леся Українка, Іван Франко, Михайло Коцюбинський та інші. Саме у цей період українська література виходить на інший етап свого розвитку –модерністський, який складається під впливом новітніх течій у світовому мистецтві (символізму, імпресіонізму, неоромантизму тощо). І М. Вороний є одним із тих, хто сприяв становленню і оновленню українського літературного процесу.

Творчість Миколи Вороного довгий час не досліджувалася науковцями. Нове прочитання історії української літератури, а надто "білих плям" у її розвиткові, вимагає від дослідників більш пильної уваги до спадщини митців, імена яких починають повертатися. На сучасному етапі до вивчення творчості М. Вороного зверталися Г. Вервес, І. Ільєнко, В. Кузьменко, В. Лесик, О. Охріменко, Т. Яценко та інші. Але здебільшого це були поодинокі статті у журналах. На внескові М. Вороного в українську літературу наголошували Т. Гундорова і С. Павличко у монографіях, присвячених етапові становлення модернізму в українській літературі.

Науковці розглядали творчість поета з різних боків, досліджували окремі теми і мотиви його лірики (патріотичну, інтимну, фольклорну, урбаністичну тощо), намагалися окреслити психологічний портрет митця. А. Градовський звертався зокрема до компаративного аналізу поезії Миколи Вороного і Поля Верлена, наголошуючи на схожості мотивів і образів у творчості двох поетів [11]. Т. Яценко, зосередившись на методичному боці проблеми, розробила орієнтовну модель уроку за творчістю М. Вороного [14].

Але на сьогодні жоден з науковців не звертався до дослідження такого цікавого фактора у творчій біографії поета як вшанування його літературної діяльності. На нашу думку, ці події є значущими не тільки для самого поета, а й для всієї української літератури, оскільки аналіз їх може розкрити різнобічність творчої особистості Миколи Вороного, а також оцінити його внесок у розвиток української літератури.

Отже, метою нашого дослідження буде розглянути ювілеї творчої діяльності М. Вороного крізь призму їхнього значення в житті поета як одного зі способів відзначення його роботи в різних галузях мистецтва, показати різноплановість і суперечливість творчої натури М. Вороного, а також визначити оцінку його літературної діяльності, дану сучасниками митця.

За своє життя Микола Вороний відзначив два творчі ювілеї своєї роботи в галузі літератури й мистецтва: двадцятип'ятирічний (1 січня 1919 р.) і тридцятип'ятирічний(18 листопада 1928 р.).

Джерельні матеріали містять найбільше інформації стосовно першого творчого вечора поета, який відбувся у перший день нового 1919 року. Архів Миколи Вороного зберігає Програму святкування ХХV-річного ювілею поета, газетні статті, присвячені цій події, численні привітання і, навіть, автограф олівцем конспекту промови самого Миколи Вороного, виголошеної на святі. На основі вивчення зазначених матеріалів можна зробити висновок, що творчий вечір митця привернув увагу громади і мав великий розголос по всій Україні.

Газета "Трибуна" визначає вечір як "свято вільного поета, і разом з ним і всього народу українського" [7]. Газета "Народня Воля" напередодні свята (31 грудня) опублікувала статтю присвячену творчості митця "з приводу ювилею 25-літньої письменницької праці", зазначивши, що "свідомість і любов до України ще з дитинства запалали в серці Миколи Вороного і зробили з нього того поета, якого зараз шануємо і яким пишаємся" [7]. Білоруська національна рада на Україні у своєму письмовому зверненні до ювіляра вітала "український народ з національним святом" [5]. Заява досить смілива, але певною мірою її підтверджує увага і присутність на ювілеї видатних українських політичних діячів.

Архівне джерело містить газетну замітку (на жаль, без зазначення назви видання, числа й року), де сповіщається, що "на останнім засіданні Директорії Української народної республіки постановлено закласти до дня святкування ювелею популярного українського письменника Миколи Вороного степендію його імени. Також постановлено, аби один з членів Директорії був присутній на урочистому святкуванні ювелею М. Вороного" [7]. Вітати поета зі святом від імені уряду Української народної республіки прибув український письменник В. Винниченко, який перебував тоді на посаді Голови директорії. У своїй промові видатний діяч наголосив на значенні творчості Миколи Вороного "як поета европейця, співця чистої краси" [7] і підкреслив, що український народ, маючи такі скарби як його поезія, буде йти у напрямку входження до світової літератури. Таким чином, В. Винниченко відзначив одну з головних цілей Миколи Вороного – виведення української літератури на якісно новий рівень, збагачення її новітніми прийомами і видами віршування, пошук тем, образів, яких вітчизняні митці раніше не торкалися.

Сам поет неодноразово наголошував на такому завданні свої творчості. Характерні для поезії Вороного прагнення поєднати ідеалістичні модерністські устремління з реалістичною практикою проявлялися й у його критичних працях. Неодноразово поет підкреслював великий вплив на свою творчість парнаської школи, французького і російського символізму. У виступі на власному ювілеї, в якому поет певною мірою підбивав підсумки двадцяти п'яти років творчої праці, Микола Вороний окреслив межі власних мистецьких уподобань, зазначивши, що він "на ґрунті народної естетики... вносив ще елементи краси в формі, змісті від французів, ...поляків, ...росіян" [1]. Така "тенденція, по-перше, позначити приналежність до європейського руху, а, по-друге, вказати на специфічність слов'янського досвіду й художньої практики" [7] загалом була властива творчості митця і великою мірою стосувалась усієї української літератури та мистецтва того періоду.

Микола Вороний свідомо визначав себе в ролі "піонера в українській літературі, що, очевидно, обумовлювалося і загальною ... свідомістю в європейській культурі" [8, 614].У промові на ювілеї, окрім подяки за привітання, поет висловив надію, що "наша нація, наш народ український увійде в ряди справді культурних народів, нехай сей народ буде високо моральний, гуманний благородний і духовно-красивий" [1].

Серед політичних діячів періоду 1918-1919 рр., які прибули на святкування творчої річниці Миколи Вороного, був і тодішній отаман українського війська С. Петлюра, котрий, за свідченнями преси, звернувшись до митця із привітаннями, назвав його "отаманом письменників" і "отаманом духа" [7], наголошуючи, що поезії М. Вороного надихають "людей зброї" [7] до чесного і стійкого служіння своєму народові.

Дійсно, поезія Миколи Вороного не тільки звертала читачів до поривання в інші світи,а й надихала їх на громадянську активність, сприяла пробудженню національної самосвідомості. Серед перекладацької спадщини митця загального визнання набули переклади "Інтернаціоналу", "Марсельєзи", "Варшав'янки". Широко відомі його соціально-патріотичні твори "Краю мій рідний", "На Тарасовій панахиді", "Ти не моя" (цю поезію Г. Вервес називає свого роду прототипом вірша В. Сосюри "Любіть Україну"). М. Вороному належать сатирико-критичні цикли "Patriotica", "Осокорі". На музику було покладено його поезію "За Україну", що стала популярним маршем. Напередодні двадцятип'ятирічного ювілею творчої діяльності газета "Трибуна" опублікувала новий твір М. Вороного "Коли ти любиш рідний край" [7], який набув широкого розголосу, і, зокрема, за котрий С. Петлюра висловив поетові на його святі щиру подяку.

Велика концертова частина свята також дає свічення щодо популярності поета серед широких кіл українського читача. Окрім читання поезій Миколи Вороного ("Що зі мною таке", "Спомин", "Нічка на землю спала"), яке здійснював відомий український режисер, актор і новатор театру Лесь Курбас, на вечорі пролунали пісні з віршів ювіляра, покладені на музику такими відомими композиторами як Степовий ("Зіронько вечірня", "Нічого, нічого"), Стеценко ("Моргана", "Чари"), Леонтович ("Легенда").

Треба зазначити, що увага композиторів до творів Миколи Вороного не є простою даниною поваги або шаною поетові на честь його річниці. Практично всі науковці відзначають легкість вірша Вороного, його музичність, звукову палітру. Сам поет неодноразово наголошував, що у своїй творчості великою мірою керується постулатом Поля Верлена "De la musique avant toute chose!", і, згадуючи свої перші поетичні спроби, зазначає – "я починав не так од образу, як од звука. І дійсно, – мелос, спершу примітивний, далі технічно все більш ускладнений, був джерелом моєї пісні-вірша. ...писав, як співав" [8, 605].

Про легкість поезій Миколи Вороного для музичної обробки говорить у своєму листі до нього і відомий український композитор В. Золотарьов, готуючи подарунок для поета на його тридцятип'ятирічний ювілей творчої діяльності. Музикант відзначає владну мелодійність вірша "Спомин" – "тут, же, дійсно і "Сумеркові тони" і "Похоронні дзвони" і все це так відмінно лагодиться з музикою: і ритм і "тихий, елеґійний, колисково-мрійний" настрій..." [2].

Loading...

 
 

Цікаве