WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Інтелектуалізм В. Тарнавського крізь призму масовості та елітарності - Реферат

Інтелектуалізм В. Тарнавського крізь призму масовості та елітарності - Реферат

Символічним є також випробування на сміливість, які влаштовує Змій Горинич Івану. Це видива, де поєднались реальність із фантастикою: Марія, що хоче повіситися через втрату чоловіка; Харченко, котрий намагається черговий раз залякати героя, і смерть з косою, що нищить усіх підряд. Жодна із цих жахливих картин не лякає героя, бо в житті він пройшов страшніші випробування.

Модернізований Змій критикує не лише людей, а й радянську систему в цілому: "Всі у вас страхопуди на цім світі, всі ви, люди, чогось боїтеся. Начальство тільки цикне – у вас жижки трясуться. Спробує хто виступити – потім вмирає: "Що мені буде?" Ви не те, що на зборах, навіть товаришу по телефону боїтеся всю правду сказати. Народилися ви налякані, налякані й вмрете. Жодного безстрашного серед вас нема, на кожного гачок мається. Заєць і той хоробріший, так просто не здається. А ви од страху самі добровільно на смерть йшли (...). Система у вас така. Більший меншого ляка. Тільки на батогові все й тримається" 11, 340. Таким чином, казковий сюжет дає можливість зачепити ще й інші проблеми – політичну, національну.

У відповідь на такі випробування Іван веде Змія до новітньої гільйотини – агрегату для тих, хто хоче багато знати, що відтинає найменшу голову Змія. Як і в казці, голова знову виростає, символізуючи безсмертя ворога. Тоді Іван перемагає Горинича за допомогою власного винаходу. Людський розум виявляється непереможним, сильнішим за будь-яке зло. Цю думку ще раз підкреслено в тексті казкою про Кінець всьому, яку розповідає Іван Змієві. Грізного ворога не побоявся тільки один чоловік, якому нічого було втрачати. Таким чином, казкові елементи відіграють важливу роль у прочитанні і тлумаченні твору, оскільки "суспільно-політичні та філософські узагальнення розраховані на сприйняття дорослої людини, причому, мислячої, начитаної, здатної схоплювати глибокий філософський зміст в алегоріях, умовних і фантастичних образах і символах"2, 94. У цьому випадку казка відіграє роль притчі, адже пояснює позицію Івана – він втратив усе, що любив – дружину, роботу, рідне село, тому переживати не має за що. Розуміючи це, Змій загрожує знищенням усього людства, але гине, перетворившись на чорну розпатлану ворону, яку добиває коваль. Тут автор знову своєрідно використовує народні уявлення, адже за фольклорними джерелами "відьми й чарівники обертаються воронами, а ворони – перекидаються чарівниками" 10, 337.

Елементи казки можна спостерігати також в інших епізодах у романі "Порожній п'єдестал". Так символічний казковий перелік дверей до кабінету директора інституту Унксова: дерев'яні, мідні, залізні. Казковою є хата сільської відьми на курячих ніжках – баби Панихи. Поряд із традиційними казковими чудесами – обертання хатки, автор вдається до гумористичних – перетворення зображення чорта на керівника держави, книги чорної магії –на журнал "Здоров'я", чарування баби Панихи з використанням проявника.

Символічними є 13 міністерств, яким підлягав і звітував міжгалузевий інститут, де пізніше пробує шукати правди Іван. Таке число "чортової дюжини" за своїм значенням "продовжує нести в собі негативні характеристики і втілювати нещастя"6, 464. Споріднює з казкою і той факт, що в кожному міністерстві Іван потрапляє до нового Петюнька, тобто людину випадкову, примітивну, але таку важливу для системи, якій ця людина служить. Зовсім інше смислове навантаження має число 12 – "число гармонії сфер" 12, 356, "символ довершеності, вічності, повноти; сили, могутності" 9, 63. Саме таку кількість портретів державних мужів розвішує Яків Лукич на стінах інституту, щоб замаскувати сліди від дивних грибів. Так іронічно показує автор служіння народу та опіку керівництва.

Відомий фольклорний образ річки з кисільними берегами прагнули втілити у життя петюнківці, але експеримент не вдався. Молоко скисло, сметану з'їли експериментатори, а на кисляк випустили свиней.

Сатирично змальовує В. Тарнавський інститутську охорону. Бабця з коромислом і двома відрами води, у якої Іван питає дорогу до Інституту фундаментальних проблем оглядає його, наче шпигуна, навіть заглядає в око – чи не скляне з об'єктивом. Зате вахтерка спить так міцно, що навіть не реагує ні на Івана Іваненка, ні на Петра Зозулю.

У романі "Порожній п'єдестал" В. Тарнавський використовує традиційну для народних казок символіку рослин, що мають чітке значення, розрізняючи свій/чужий простір, причому "чужий" простір стає зоною зла (потім – гріха, демонічних сил), а "свій" світ – зоною добра (пізніше – Божої благодаті)" 4, 14. Для Івана свій простір не лише рідне село, прихильною до нього виявляється ще й частина Києва аж до останньої вулички, котра веде до інституту, оскільки вона обсаджена липами, а це дерево символізує "природне середовище добра" 2, 91, "В Україні вважали, що липі Господь надав силу відвертати прокляття, які вона приймає "на себе" 9, 29. А вже на території інституту Іван бачить тополиний пух ігайвороння – ознаки не просто чужого простору, а "нещасливої долі" 9, 219 та "смерті, потойбіччя" 10, 336. У такому випадку відліт ворона слід розцінювати по-перше, як незадоволення через вторгнення чужинця на його територію, по-друге, визнання Івана сильнішим.

Далі Іван іде по території інституту, де його вражає мертва тиша. Традиційно тиша знаменує небезпеку, яка незабаром наступить, так зване "затишшя перед бурею". Але навіть це герой сприймає оптимістично, вважаючи академічною дисципліною.

Символічне зображення Івана, що заходить у кабінет директора інституту "у сонячному стовпі" 11, 256. Сонячне світло символізує "життя, процвітання, радість, мир і злагоду" 6, 430. Цим автор показує виключно добрі наміри простого сільського коваля поділитися своїм винаходом з людьми, здобути підтримку науковців. Але надалі бачимо, що "чужий" простір залишається ворожим, егоїстичним і лицемірним. Директор прагне привласнити винахід, а коли це не вдається, то відмовляється від визнання винаходу, задовольняючись своєю скринькою.

Отже, можна стверджувати, що в інтелектуальній прозі В. Тарнавського поєднуються, з одного боку, елементи різних жанрів масової літератури, насамперед пригодницького, фантастичного, а з іншого – елементи високої прози – химерної, притчевої, міфологічної, езотеричної. Крім того, письменник знаходить нові можливості у використанні літературної казки, а також фольклорної символіки.

Література

  1. Бочаров А. Бесконечность поиска: Художественные поиски современной советской прозы. – М.: Советский писатель, 1982. – 483 с.

  2. Копистянська Н.Х. Жанр, жанрова система у просторі літературознавства: Монографія. – Львів: ПАІС, 2005. – 368 с.

  3. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. – Ч.: Золоті литаври, 2001. – 636 с.

  4. Новикова М.А., Шама И.Н. Символика в художественном текте. Символика пространства (на материале "Вечеров на хуторе близ Диканьки" Н.В. Гоголя и их английских переводов): Учеб. пособие. –Запорожье: СП "Верже", 1996. – 172 с.

  5. Подорож без кінця: Літературно-критичні статті. / Упор. М. Славинський. – К.: Рад. письменник, 1986. –279 с.

  6. Символы, знаки, эмблемы: Энциклопедия / Под общ. ред. В.Л. Телицына. – М.: Локид-Пресс, 2003. –495 с.

  7. Синицька Н. Ознаки інтелектуального письма в романі "Порожній п'єдестал" В. Тарнавського //Літературознавчі обрії: Праці молодих учених. – Випуск 6. – К., 2004. – С. 178-179.

  8. Синицька Н. Характерні ознаки інтелектуальної прози. // Слово і час. – 2003. – №11. – С. 75-80.

  9. Словник символів культури України / За загальною редакцією П.В. Коцура, О.І. Потапенка, М.К. Дмитренка. – К.: Міленіум, 2002. – 260 с.

  10. 100 найвідоміших образів української міфології. – К.: Орфей, 2002. – 448 с.

  11. Тарнавський В. Порожній п'єдестал: Роман – К.: Рад. письменник, 1990. – 428 с.

  12. Шейнина Е.Я. Энциклопедия символов. – М.: ООО "Издательство АСТ"; Харьков: "Торсинг", 2001. –591 с.

Loading...

 
 

Цікаве