WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Синтез масового й елітарного в поетичних творах групи “Бу-ба-бу” - Реферат

Синтез масового й елітарного в поетичних творах групи “Бу-ба-бу” - Реферат

Синтез масового й елітарного в поетичних творах групи "Бу-ба-бу"

До проблем постмодерністської поетики критики й літературознавці звертаються досить часто, правда, розглядаючи при цьому переважно прозові твори. Дослідження поезії у дискурсі постмодерністської критики має скоріше епізодичний характер як у вітчизняній, так і в закордонній науці. Серед українських літературознавців таку спробу здійснили Т. Гундорова в монографії "Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн" та І. Старовойт у дисертації "Український постмодернізм у критичному та художньому дискурсах кінця ХХ століття". Обидві дослідниці вказують на наявність особливого різновиду українського постмодернізму, який Т. Гундорова визначає як карнавальний (з утіленням у творчості групи "Бу-Ба-Бу"). Серед його стилетвірних компонентів науковці називають гру, іронію, пастиш, цитування, руйнування канонів і табу. Ігрові тенденції, на нашу думку, є визначальними у поетиці постмодернізму, хоча й властивими не лише йому. Якщо дуже стисло говорити про особливості будь-якого постмодерністського тексту, то, в першу чергу, слід назвати гру автора з реципієнтом, гру зі стилями, мовою, іншими текстами – з усією попередньою культурою.І саме гра дозволяє не просто маніпулювати системою цінностей, а має й суто літературний ефект, зближуючи літературу "високу" з "масовою". На цю особливість вказує й І. Старовойт [4, 112], а Л. Калинська називає єдність масового й елітарного серед найпоширеніших принципів постмодерністської поетики [3, 3]. Вона ж дослідила моделювання різноманітних реляцій між масовою й елітарною іпостасями у романах Ю. Андруховича.

Питанню протиставлення літератури фігуративної й нефігуративної, "серйозної" й "несерйозної", елітарної й масової присвячені праці багатьох теоретиків структуралістсько-постмодерністського напрямку (Ж. Дерріда, Дж. Барт, Л. Фідлер, У. Еко). Вони переглядають саму сутність традиційної ієрархії такого протиставлення (наукова література – художня література) та формулюють важливість значення поєднання елітарного й масового в постмодерністській літературі: по-перше, це сприятиме кращому порозумінню між читачем і письменником, а по-друге, розширить її виражальні можливості.

Отже, зважаючи на важливість даного питання при дослідженні поетики постмодерністських творів, стає очевидною актуальність даної роботи, мета якої проаналізувати процес синтезу масового й елітарного у поетичних текстах літугруповання"Бу-Ба-Бу".

Дана мета реалізовуватиметься через наступні завдання:

  1. З'ясувати зміст понять елітарні й масові ліричні жанри.

  2. Розглянути основні прийоми синтезу масового й елітарного в поезіях бубабістів.

  3. Визначити стилістичну роль даного процесу.

Матеріали даного дослідження розширять і поглиблять знання про поетичну творчість літугруповання "Бу-Ба-Бу", можуть бути використані як при розгляді сучасної української поезії, так і при дослідженні поетики постмодерністських творів.

Подібний елемент бубабістської естетики виник цілком закономірно, оскільки від самого початку Ю. Андрухович, О. Ірванець та В. Неборак прагнули створювати поезії, які було б цікаво читати, й передовсім молоді. При цьому не ставилася мета писати "легкі", розважальні твори. З масової культури залучалися різноманітні техніки стимуляції сприйняття. Ми розглянемо найбільш уживані у творчості бубабістів прийоми, але спочатку з'ясуємо дефініцію понять елітарності й масовості відносно поезії взагалі. Якщо намагатися визначити цю корелятивну пару в межах лірики як одного з літературних родів, то до "серйозної" поезії можна віднести громадянську та філософську лірику, а до "несерйозної" – пейзажну й інтимну, або за іншою класифікацією – медитативна лірика протиставляється сугестивній. У жанровій системі лірики такий розподіл зробити важко, оскільки класичні жанри історично вважалися "високою" літературою, а "низька" була представлена їхніми пародійними варіантами, тому шляхи синтезу проблемності й розважальності в поезії від самого початку були іншими, ніж у прозі, й зосереджувалися в межах іронічно-пародійного плану. Аналізуючи шляхи синтезу масового й елітарного в поезії, необхідно звернути увагу й на мовне оформлення, оскільки представники сучасних нетрадиційних стильових течій тяжіють до обниження мови художньої літератури.

Перше, на що вказує Л. Калинська, розглядаючи романи Ю. Андруховича, – це використання жанрів масової літератури при оформленні інтелектуально насиченого тексту. Оскільки ліричні жанри не мають різновидів, то їхнє зближення з масовою літературою відбувається на тематичному, мовному рівнях, шляхом відмови від канонів та культурних ієрархій. Для аналізу ми обрали твори з чітко визначеною жанровою приналежністю: сонет, пісня, гімн, ода, балада, елегія, мадригал, послання.

Сонет – популярний жанр у творчості Ю. Андруховича. Крім окремих творів, у нього є й цикл "Кримінальні сонети". Поет не порушує типової для сонета організації й традиційної форми і будує свої твори за класичною схемою: два чотиривірша з кільцевим римуванням (зав'язка та розвиток конфлікту) та два тривірша тернарного римування (кульмінація та розв'язка) (абба абба вгв дгд або абба бааб ввг ддг). Однак, якщо поезії "Братове, до вогню мене прийміть...", "Він дуже полюбляв старе каміння..." тематично й формально відповідають жанровим вимогам сонета, то у циклі "Кримінальні сонети" автор, зберігаючи класичну форму високої літератури, на тематичному рівні переходить до літератури масової. Тексти, в яких порушуються важливі морально-етичні проблеми (вірність, материнська любов, людина у владі, моральний вибір, азартність), упорядковані за детективною фабулою з відповідним мовним оформленням (уживання жаргонізмів, вульгаризмів). Розбудовуючи авантюрний сюжетний мотив, поет розважає й водночас змушує читача замислитися над болючими питаннями.

Мафія

На розі Кармелітської та Духа

Святого двометровий зимний хлоп

лежав, зацвівши оком, як циклоп

(античний). Потекла на брук з-під вуха

його червона юха, мов сироп

(малиновий), а в центрі капелюха

прострелено діру. Літала муха

над ним, і плач дівочий із утроб

летів до неба, де злодійський рай,

де кожен сутенер або шахрай

знайде в кущах навік собі малину.

В присутності лягавих та собак

Старенька мати думала: "Ось так

Ти гідно шлях життя завершив, сину". [1, 48]

В. Неборак також часто звертається до жанру сонета. Поезії "Кава", "Сонет з рудим котом", "Смерть героя (Комар)", "Етюд зі снігом" і цикл "Love story (Мелодрама з п'яти сонетів)" засвідчили не лише вправність поета у цьому жанрі, але й представили його як умілого експериментатора у межах традиції. В. Неборак зберіг проблемність тематики, канонічну форму, модернізувавши стиль висловлювання й адаптувавши текст до розмовногомовлення – пафосність і романтизм поезії уривається на 13-14 рядках, яким характерна приземленість:

Кава

Натхнення – це бармен – до ваших послуг, –

що заклинає каву, як змію,

і варить бідну голову мою

в цій рідині, відтяту за непослух

турецьким ятаганом. Визнаю –

я став у чергу фацетів зарослих,

струнких цукерок і ножів дорослих...

Та я ще не прописаний в раю!

Чоколядовий рух, температура

червоних уст і божевільних бджіл.

У незнайомки погляд, як в лемура, –

аж цукор переламує навпіл.

Я ж – думкою в районі Сінгапура –

своє обличчя виляпав на стіл [1, 155].

Це була лише спроба наблизити елітарний жанр до масового читача, яка вповні реалізувалася в поезіях "П'яний", "Ми йшли крізь Львів. Довкола подихав...", "Вбивство одинадцятої години", "Тіло". У них поет розробляє прозаїчні теми й образи (фізіологічні, психічні процеси й стани людини, суспільна ситуація), не прийнятні для традиційної лірики, тим більше для високої літератури. Вершиною такого синтезу став "Бубн (Сонет, виголошений Літаючою Головою)":

– Малюйте БАБУ голу БУ

гуБАми дивиться доБА

БУ дифірамБАм БУ таБУ

вам зуби вставить БУБАБУ

росте поезія з горБА

в горбі з грошима боротьБА

та БУнтом БУ-де БУБАБУ

від азБУк голова слаБА

гуБАми виБУхає БАрд

чим світ сичить – кричить театр

зіграєш вірш якого варт

потрапиш в рай (чи на монмартр)

БУ смерті і безсмертю БУ

І БУ і БА і БУБАБУ [1, 143].

Це один із маніфестів бубабістів, сонет-пародія, що має чіткий маршевий ритм. Зорієнтованість даного тексту на масовість очевидна: епатування форми високого жанру використанням елементів звуко-зорової поезії та прийому "апунктуації", звучність, ритмічність, життєстверджувальність. Але за всією цією формальною розважальністю прихована глибока проблемність твору. У першу чергу, це пошук шляхів розвитку української поезії – до Бога(у мертві багатотомні видання) чи до європейського визнання (до масового читача). Висловлюється критичне ставлення до заробітчанства на літературній ниві. Порушується й екзистенційна проблема вічності й позачасовості, які заперечують і смерть, і безсмертя.

Loading...

 
 

Цікаве