WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Українська фентезі і романи у віршах Л. Костенко як антиномічні полюси сучасної української літератури - Реферат

Українська фентезі і романи у віршах Л. Костенко як антиномічні полюси сучасної української літератури - Реферат

"Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа" [4, 28].

Схожі названі героїні й у своїй самотності: крах всеобіймаючого кохання випалює душу Марусі, завдяки чому вона стає здатною глибше відчувати чуже горе, приваблива, але дика Лана також зазнає зради коханого у вирішальну мить, проте сприймає це спокійніше і відчуває себе потім вільнішою. І якщо для високої літератури ситуація Марусі є досить традиційною, то відсутність щасливого завершення любовної лінії в жанрі фентезі виглядає несподівано, наближаючи його до форм літератури елітарної.

Не зовсім відповідає наведеному вище визначенню і внутрішній зміст шляху Лани. Цій активній героїні в принципі невідомий стан внутрішньої дисгармонії, вона від самого початку твору вже сповнена сил, самодостатня, "щаслива", як називає її подруга. До діяльності Лану спонукає зовнішній імпульс – необхідність врятувати подругу, порада Римуса іти вгору, загроза з боку Григорія тощо. Протягом роману суттєвої еволюції образу героїні не відбувається – тільки все повніше і яскравіше розкриваються риси, проявлені вже в перших епізодах твору (мистецьке обдарування, дієвість, волелюбність і головне, невичерпна внутрішня енергія та щедрість душі, готовність віддавати свої сили для інших). Такі особливості характеру головної героїні відверто свідчать про міфологічне походження цього образу (культурний герой, який рятує людей від потворних чудовиськ) і водночас роблять його протилежним щодо образів романів у віршах, які суттєво змінюються і чия еволюція, власне, складає основний зміст творів.

Принципові відмінності між фентезі і романом у віршах не обмежуються внутрішньою статичністю при зовнішній динамічності героя першого жанру і активною духовною еволюцією зовні бездіяльного героя другого. Ця різниця, як уже зазначалося, зумовлена орієнтацією на різні типи читачів, які вимагають від фентезі захопливих пригод, а від високої літератури –точного, проникливого аналізу почуттів і думок героя, витонченого психологізму, правдоподібності, достовірності. Відповідно і вся форма творів різна, навіть протилежна.

Так, простір обох романів у віршах Л. Костенко реалістичний, чітко визначений і маркований саме як український. Читач постійно усвідомлює національну приналежність героїв твору, в кожний момент дії точно відомо, де конкретно ця дія відбувається. Авторка досягає цього не тільки змалюванням суто українських реалій і пейзажів, а й завдяки своєрідному використанню топонімів, при якому відновлюється їх часто вже забута первісна семантика:

Умань моя, моя Горинь і Зубівко.

Радомко ранньої сивини.

Моя Божедарівко, Миролюбівко,

Ганно-Зачатівко, сина зачни! [3, 117]

При цьому простір творів, особливо "Берестечка", неоднорідний, він "пульсує", то звужуючись до розмірів старої напівзруйнованої фортеці, в'язниці або самотньої хати Марусі, то розширюючись до панорамного охоплення українських земель.

Художній час романів у віршах також точно і чітко окреслений, адже навіть в авторському визначенні їх жанру наголошується на тому, що це історичні твори. В обох творах це доба Хмельниччини; в них постійно згадуються різні історичні події, історичні діячі, що посилює відчуття достовірності описуваного, допомагає локалізувати в часі, в тому числі й історичному, кожну подію твору:

Дзвіниця – мертва. Обгоріли крони.

І все німе – і гори, і Поділ.

В Литву до себе вивіз наші дзвони

Литовський гетьман Януш Радзивілл [4, 111].

Але не можна не зауважити, що в обох творах присутній і певний символізм часу. Так, у "Марусі Чурай" події починаються наприкінці літа, проща (духовне змужніння героїні) відбувається восени, що підкреслює її внутрішній стан спустошеності, самотності, горя, і завершується твір навесні, коли Маруся знову духовно оживає, повертаючись до людей у своїх піснях, завдяки чому трагічний фінал (героїня вмирає від сухот) набуває високо філософського, оптимістичного звучання:

Виходить полк. Іван під корогвами.

І я край шляху осторонь стою.

Моя душа здригнулася словами.

Співають пісню, Боже мій, мою! [4, 146]

У "Берестечку" основна дія (переосмислення головним героєм Богданом Хмельницьким поразки в битві під Берестечком, своєї ролі у визвольних змаганнях українців і взагалі української історії) відбувається влітку, згідно з історичною даністю. Зі своєї душевної кризи гетьман виходить на початку осені, збираючи нові полки і готуючись до продовження боротьби, що викликає асоціації з традиційним фольклорним і літературним сприйняттям ранньої осені як пори збирання врожаю (втім, це лише припущення).

Відмінний і принцип зображення дійсності у фентезі й романах у віршах. Незважаючи на те, що розповідь в усіх творах ведеться майже виключно від особи головного героя (тільки в "Марусі Чурай" розділи, розказані від особи Марусі чергуються з розділами, поданими від імені оповідача), в "Дикій енергії" складається враження об'єктивного, безстороннього змалювання дійсності, в описах, часом дуже детальних, часто відсутня оцінка, наприклад:"Я працюю пікселем. Щодня за годину до заходу сонця проходжу крізь велику прохідну біля підніжжя єдиного в місті пагорба. Прикладаю до сенсора посвідчення. У потоці інших працівників крокую до роздягальні. Номер моєї шафки – 401/512, він же – номер мого робочого місця – в самому центрі екрана. Я – хороший, кваліфікований піксель" [2, 7]. Такий підхід пояснюється вимогою обов'язкової наочності, барвистості при можливій умовності, що висувається до творів фентезі, чиєю невідיємною ознакою є створення нового, яскравого світу.

У романах у віршах, навпаки, панує суб'єктивність, що, очевидно, тісно взаємопов'язана з віршованою формою творів, покликаною додатково схвилювати читача, посилити емоційний вплив на нього (сама Л."Костенко у виступі в Києво-Могилянській академії пояснювала, що вирішила писати романи ямбами, "щоб усі читали і не знали, чому воно так западає в памיять" [6, 73]). Навіть коли йдеться про масштабні історичні події, подаються описи різних місцевостей України, постійно відчувається оцінка описуваного героєм або оповідачем, голос того, хто веде розповідь, сповнений найрізноманітніших інтонацій:

Лежать під лісом люди на траві,

на грудях склавши руки воскові,

лицем до неба, тьмою оповитого,

напівукриті хто сачком, хто свитою, –

чи вже умерли, чи іще живі? [4, 7]

Нарешті, ще раз наголошуємо на діаметральній протилежності підходів до самого поняття "дія", "діяльність" у фентезі та в романі у віршах. У першому жанрі дієвість героя виражається у швидкому переміщенні в просторі, фізичній взаємодії з іншими дійовими особами, подоланні зовнішніх перешкод: "Наступного дня прошу Ярого взяти мене в коло –танцювати Аркан. Ярий дивується. Намагається відмовити. Але зрештою здається. Стаю між Ярим та Носатим – кремезним чоловіком років тридцяти. Кладу долоні їм на плечі. Їхні важкі топірці лягають на мене, пригинаючи до землі. Я зовсім не впевнена, що зможу витримати Аркана. Але вирішую про себе: нехай це буде випробування. Нехай сьогодні вирішиться, чи вистачить у мене сил зробити те, про що навіть подумати страшно" [2, 213-214]. У другому ж герой іноді протягом тривалого часу не переміщується в просторі, навіть не спілкується з іншими людьми, але постійно живе у стані високої емоційної та інтелектуальної напруги, його діяльність полягає в осмисленні складних національних і буттєвих проблем, у пошукові відповідей на болісні питання. І "Маруся Чурай", і "Берестечко" починаються в момент, коли головний герой перебуває у стані глибокої душевної кризи, відірваний від інших (Маруся приголомшена зрадою коханого і черствістю оточення, Хмельницький болісно переживає поразку в битві та свою провину перед народом):

Оце і все. Ця галич над містечком.

Народе вільний, аж тепер ти – віл.

Моя поразка зветься Берестечком.

На Київ наступає Радзивілл [2, 5].

Протягом усього твору (і в "Марусі Чурай", і в "Берестечку") іде складний процес внутрішнього повернення героя до свого народу, і коли нарешті герой усвідомлює свою єдність з українським народом, твір завершується, адже його мета – дослідити душевне життя героя, його шлях до національного самоусвідомлення, щоб допомогти читачу-українцю пройти тим же шляхом:

Не допускай такої мислі,

що Бог покаже нам неласку.

Життя людського строки стислі.

Немає часу на поразку [2, 157].

Зрозуміло, що такий твір може знайти відгук у освіченого, інтелектуального читача, для якого проблеми, поставлені у творі, є нагальними, актуальними. Натомість масовий читач, який часто не усвідомлює своєї приналежності до людства і зокрема до певної нації, не схильний битися над "вічними" та актуальними проблемами цілком здатен оцінити романи у віршах Л. Костенко як твори нецікаві. Саме на таку аудиторію і розрахований один із перших творів української фентезі – роман "Дика енергія. Лана", який іншим шляхом іде до тієї ж мети: сколихнути суспільство, пробудити людей до активної діяльності; тільки, враховуючи смаки та рівень переважно підліткової аудиторії, цей твір переконує свого читача в тому, що бути українцем, знати свої корені – це модно, стильно і цікаво (звичайно, окреслене вище протиставлення умовне, але воно має на меті показати саме крайні прояви різниці рівнів читачів).

Отже, можемо зробити висновок, що фентезі, яка активно формується зараз як жанр української літератури, знайшла своє місце в системі жанрів, свого читача і співіснує з високою літературою за принципом відштовхування і взаємодоповнення, тому ми маємо право говорити про фентезі та романи у віршах Л. Костенко як про антиномічні полюси сучасної української літератури.

Література

  1. Бахтин М.М. Эпос и роман // Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики – М., 1975. – С. 447-482.

  2. Дяченко М., Дяченко С. Дика енергія. Лана. – Вінниця: ПП "Видавництво "Теза", 2006. – 414 с.

  3. Костенко Л. Берестечко. – К.: Укр. письменник, 1999. – 157 с.

  4. Костенко Л. Маруся Чурай // Поезія: Ліна Костенко. Олександр Олесь. Василь Симоненко. ВасильСтус. – К.: Наук. Думка, 2005. – С. 7-146.

  5. Литературная энциклопедия понятий и терминов / Под ред. А. Николюкина. – М., 2003. – 1194 с.

  6. Поезія Ліни Костенко в часах перехідних і вічних. – К., 2005. – 80 с.


 
 

Цікаве

Загрузка...