WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Взаємодія елементів масової та елітарної літератури крізь призму біблійного інтертексту (на матеріалі романів в. Дрозда “Злий дух. із житієм” та “убив - Реферат

Взаємодія елементів масової та елітарної літератури крізь призму біблійного інтертексту (на матеріалі романів в. Дрозда “Злий дух. із житієм” та “убив - Реферат

Робінзон з роману "Убивство за сто тисяч американських доларів" неодноразово замислювався над існуванням Бога: "Ми, люди, усі, як один, чи ми грішні, чи праведні, для Всевишнього – лише таргани. А може, Всевишній – лише плід людських фантазій і химер? То були роки, коли я переставав вірити і в Бога, і в Диявола, і в саме людство" [4, 33], але попри це, на його думку, "усі ми сотворені Богом, але трішки – і Дияволом. Білий і Чорний янголи б'ються у наших душах навкулачки. Ми – поле битви" [ 4, 73]; "присутність Бога у звичайному, буденному і є найголовніше. Якщо тобі дано відчути Його присутність, якщо ти, як раніше казали, сподобився, отже, ти – обранець долі. Для цього не обов'язково тікати від суєти людської на безлюдні острови, ані дертися на шпилі пагорбів. Єдина гора, на яку ти маєш зійти, – у душі твоїй. Усе інше – від лукавого" [4, 105]. Єство ж Балерини виступає антиподом Робінзонових думок, як і Гаркуша, вона не тільки осуджує Творця, а й глузує з Нього: "Оце так благість Божа, оце так милість – сорок тисяч діток голодною смертю кожного дня на землі, Богом сотвореній, помирає! Ти в одне це тільки вдумайся, не затуляй вуха й очі, не забороняй розумові думать! Та якби я Богом була і все те бачила й чула, що на землі твориться, лише муки діток малих, що з голоду мруть, я б і миті не витримала, я збожеволіла б!" [4, 130], "Щовечора Бог і Диявол на одній призьбі, під одною хатою сидять, спочиваючи опісля трудів земних. Сатана розказує, скільки людей він за день викосив, а Бог слухає, головою схвально покивує і роботу на завтра дає Сатані, де і скільки люду ще вкосити, бо земля, мовляв, людом переповнилася, як грядка бур'яном..." [4, 154].

Отже, як і Гаркушу, якого приваблювало все зле, Робінзона несвідомо притягує протилежність його власної душі – Балерина та її богорівний світ, у якому вона, за її власними словами є білою відьмою і "мусить нести свій хрест через усе життя" [4, 132], бо "всі її спроби робити добро силою, яка їй дарована, обертаються, врешті-решт, злом" [4, 134]. Балерина висуває свої особистісні філософські міркування стосовно Творця: "Бог – це є дух, який розвивається завдяки внутрішнім суперечностям своїм, а не щось навіки застигле, як уявляється церковникам. Бог – є любов, а любов – це є Бог, я з цим згодна, я це сповідую. Але зло таке ж сутнє у світі, як і любов. Якби не існувало темного кольору, ми б не знали, що таке колір білий" [4, 133], вона виступає проти церкви, в якій "попи Христа ситими, політизованими голосами прославляють" [4, 133], проти священиків, які "б'ються навкулачки, хто за віру свою, яку має за єдино правильну, хто й за крісла та машини чорні" [4, 133].

Уривок з уявної антибіблії у романі "Злий Дух. Із житієм" являє собою наслідування Святої книги у вигляді пародії, за допомогою якої автор вклав новий зміст у форму відомого прецедентного тексту і, таким чином, створив новий текст, надавши нового звучання текстові-джерелу: "І був вечір, і був ранок, і був день нової ери в історії людської череди на землі, на одній шостій земної суші. І обвішав змій дерево всередині раю заморськими товарами в яскравих обгортках. І вабили вони очі блиском золотавим. І привів змій людців, виголоднілих за попередньої, соціалістичної, ери, людців, прозваних совками. І показав змій на дерево, обвішане заморськими товарами, в яскравих обгортках. І мовив до совків із пожадливими очима: "Їжте – і будете як вони". І жував змій перед ними плід, що зветься "снікерс", віддзеркалений на всю шосту частину земної суші в телеекранах, і казав до совків: "Добре воно"..." [6, 84]. У цьому уривку інтертекстуальність була реалізована за допомогою вторинного літературного жанру – пародії.

У романі "Убивство за сто тисяч американських доларів" маркірована цитатність зустрічаєься рідко: "Виття зі скреготом зубовним, як написано у Біблії" [4, 160] та "Тоді син процитував мені рядки з Біблії: "І не дивно, бо сам сатана прикидається янголом світла" [4, 174], на відміну від роману "Злий Дух. Із житієм", в якому маркіровані цитати явище дуже поширене: "І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево..." [6, 86], "І взяла з його плоду та з'їла..." [6, 128], "У поті свого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий..." [6, 143], "І почули вони голос Господа-Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок..." [6, 150] тощо. Про те, що автор узяв ту чи іншу цитату з Біблії, свідчить вказівка на неї, або ж сам герой говорить про це: "Сказано ж бо у Біблії, якщо ти читав:"І пожалкував був Господь, що людину створив на землі" [6, 107]. Прямі цитати в цих ілюстраціях виконують характерологічну функцію, щоб одним штрихом максимально точно висвітлити провідну рису образа, який описується чи передати психологічний стан героя. Є у тексті і немаркіровані цитати: "Апостол Павло казав: "Робити корисне!" [6, 91], "Бо ж записано: "І пожалкував був Господь, що людину створив на Землі..." [6, 78], "І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево..."–три поверхи, понад п'ятсот квадратних метрів загальної площі..." [6, 86] тощо. Ці немаркіровані цитати здебільшого виконують конотативну функцію. У сучасних текстах приховані цитати несуть в собі частіше негативну характеристику кого-небудь чи чого-небудь: "Хай виправдовується потім: "Змій спокусив мене, і я їла" [6, 87].

Напередодні офіційних вхідчин, Гаркуша зібрав у своїй новій резиденції дванадцять довірених осіб: "...і було їх, окрім шефа, дванадцять. Зібрав їх шеф на тайну вечерю у вітальні нового дому із броньованими дверима і залізними віконцями..." [6, 17], В. Дрозд мав намір продемонструвати, начебто випадкову схожість із справжньою Таємною вечерею, але виступ Гаркуші, який назвав себе Ісусом Христом, засвідчив протилежне: "Я ваш Ісус Христос, а ви мої апостоли. Цілком можливо, що мене розіпнуть вороги мої, як розіп'яли свого часу Ісуса, хоч я прийшов у цей світ, аби вістити протилежне тому, що вістив Він. Він був великим романтиком, дитиною серед жорстокого люду, я – великий реаліст, дорослий серед наївних дітей. Він називав себе Сином Божим – я ворог міфу, що зветься Бог" [6, 17]. Гаркуша кинув виклик Богові, намагаючись уподібнитись Ісусові, навіть процитувавши відповідь Месії апостолові Петрові: "...істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене" (Мк 14,30), порівняймо: "...юди продажні! Ще півень не запіє, а вже відречуться од мене і першими вигукуватимуть, аби вчув новий господар: "На хрест його!" [6, 18], письменник ще раз підкреслив уготовану трагічну участь свого героя. Видозмінена цитата відіграла роль інтертекстуального вкраплення, поєднавши твір із Біблією на текстовому рівні.

У тексті наявні і "точкові цитати": дві героїні мають біблійні імена: Марія та Єва, яку у Біблії спокушає Змій, а у творі Гаркуша, але "не привабами своїми чоловічими, про це у Біблії нічого не сказано, а привабами плодів із дерева життя. Бо "змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь-Бог учинив". І ще: "І побачила жінка, що дерево добре на їжу і принадне для очей..." [6, 77]. Плодом з дерева життя Роман Гаркуша вважав своє житло, яке, на його особисту думку, мало "вразити це наївне дівчисько, як вразило її праматір Єву дерево життя, показане Змієм. "...І принадне для очей, і пожадане дерево..." – так записано в Біблії" [6, 79]. Він хотів відчути себе і Творцем, і Сатаною: "І пожадає Єва, і притулиться душею до нього, Романа Гаркуші, прозваного Сатаною, і закрутиться нове колесо життя на осі земній, гріхом спокушеної невинності змазане" [6, 79]. Біблійні цитати тісно переплилися із текстом твору і стали єдиним цілим: "Власний скепсис щодо так званого Творця світу я ніколи і нікому не нав'язую. Хоч і полюбляю повторювати слідом за Святим Письмом: "Умерти – не вмрете! ...І станете ви немов Боги, знаючи добро і зло" [6, 80]; "Єва мовчала, роздивляючись ліплення на стелі. Не одразу. І Змій не одну балачку мав із Євою у райському саду, поки "побачила жінка, що дерево добре на їжу..." [6, 80]. Письменник використав і своєрідні інтерпретації на біблійну тематику, вклавши їх в уста людини-богоборця: "Змій був перший у Єви, лишив її цноти, а вже потім підпрягся Адам. І ходитиме Бог у самотині по райському саду, коли повіє денний холодок, і гукатиме: "Де ти? – "Туточки ми, у кущах, голі!.." [6, 81]; "Усі ми, люди, грішники. Бо прокляті Творцем своїм. Можливо, Він мав того дня кепський настрій, не виспався, чи що. Можливо "денний холодок" був недостатньо прохолодним для Нього. Лише вдумайтеся. Він безпричинно зробив нещасними, поганьбленими тисячі людських поколінь, ще не народжених! Лише через просту і таку природну цікавість жінки, ним таки ж і сотвореної з усіма її вадами" [6, 82].

Loading...

 
 

Цікаве