WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Взаємодія елементів масової та елітарної літератури крізь призму біблійного інтертексту (на матеріалі романів в. Дрозда “Злий дух. із житієм” та “убив - Реферат

Взаємодія елементів масової та елітарної літератури крізь призму біблійного інтертексту (на матеріалі романів в. Дрозда “Злий дух. із житієм” та “убив - Реферат

Взаємодія елементів масової та елітарної літератури крізь призму біблійного інтертексту (на матеріалі романів в. Дрозда "Злий дух. із житієм" та "убивство за сто тисяч американських доларів")

Вплив Біблії на художню літературу є незаперечним. Прислів'я, приказки, висловлювання-афоризми, порівняння, образи, мотиви, сюжети тощо є невичерпною скарбницею для творчих переробок та авторських інтерпретацій. Немає такого письменника, який би взагалі ніколи не звертався до Священного Письма, до непересічного зразка вершини елітарної літератури. Масовий читач іноді може, навіть, не здогадуватись і не думати про те, що окреме висловлювання чи перероблений текст узято з Книги Книг, але, натхненний біблійними образами та сюжетами письменник, здатен створити неповторний інтертекстосвіт, який поглине уяву читача, переселяючи його у нас час, або з реального світу в ілюзорний, що здатен вдовольнити бажання та мрії людини шляхом ототожнення її з головним героєм чи героїнею. Зразки елітарної літератури стають прикладами для наслідування, матеріалом для створення іншого твору, який би відповідав бажанням та потребам масового читача (любовний, детективний, поліцейський, шпигунський, науково-фантастичний романи тощо (див. [8, 213]).

Інтертекстуальний аспект розгляду будь-якого твору виражається у виявленні "чужих" текстів (М. Бахтін), "чужих" дискурсів у його складі й визначенні їх функцій. Цей аспект став предметом даного дослідження, а матеріалом слугували романи В. Дрозда "Злий дух. Із житієм" та "Убивство за сто тисяч американських доларів". На думку З. Шевчук, "інтертекст –важлива складова у творенні літературної історії. Обрання певної історичної доби для втілення вигаданого сюжету або для нової інтерпретації вже відомого (чи як історичний факт, чи як сюжет іншого літературного твору) не може бути випадковим, а мусить завжди корелюватися задумом та концепцією твору" [10, 17]. Нас, перш за все, цікавить інтертекстуальний зв'язок (сучасні дослідники: І. Арнольд, Н. Кузьміна, Ж. Фомічева, М. Колокольникова, Н. Корабльова, Г. Лушнікова та інші) роману із Біблією (до якої звертаються такі відомі літературознавці як В. Антофійчук, А. Нямцу, М. Сулима, В. Сулима, Вал. Шевчук, І. Бетко, С. Кирилюк та інші), бо ми ще не до кінця вміємо використовувати величезний обсяг позитивної інформації про світ та людину, який нам дала сива давнина, а особливо Біблія – Книга Книг, у якій сконцентровано багато фундаментальних методологічних установок, бо через суб'єктивність уявлень читача, при розгортанні ним ідейного змісту цього прецедентного тексту, випливає багатозначність твору, або велика кількість його інтерпретацій, і саме "звідси неможливість вичерпного, повного перекладу ідеї на мову наукових понять, критичних суджень, а також відтворення її без "смислового залишку" [9, 100]. Метою даного дослідження є показ тісної взаємодії масового та елітарного на прикладах романів В. Дрозда "Злий дух. Із житієм", "Убивство за сто тисяч американських доларів" та використання з цією метою проявів у вищеназваних текстах біблійного інтертексту.

Роман "Злий дух. Із житієм" вперше надрукований у журналі "Вітчизна" (№11-12, 1995) і відзначений премією на літературному конкурсі "Слово України", окремим виданням з'явився тільки в 1999 році. У книжному варіанті було вилучено деякі епізоди, що, мабуть, пов'язано із суттєвими змінами в політичному та суспільному житті. За порівняльною характеристикою Л. Яшиної, у романі відсутній образ Сирітки, "знято посвяту роману – підприємцю Павлу Кривошликову, фундатору літературної премії "Благовіст", та його товаришам, які прагнуть не самі збагатитися, а розбудувати нашу державу, акцент зроблено на показі Гаркуші не як поодинокого злочинця, а як одного зі "зграї пройдисвітів", поглиблено характеристики героя, його оточення" [11, 91]. Сам В. Дрозд писав: "все, про що я написав у цьому творі, якщо й існувало в дев'яносто третьому році, то лише в зародку" [5, 6].

Домінуючим у романі В. Дрозда "Злий дух. Із житієм", про що свідчить сама назва, є образ сатани, "злого духа", яким виступає Роман Гаркуша. Очі – це дзеркало душі, тому людина, яка малює янголів "із вогняними, протестуючими очима, янголів-бунтівників" [6, 3], лякає нас своєю непримиренністю, своєю непоясненою ненавистю до Творця, викликаючи почуття жалю і, деякою мірою, ворожості. Так Гаркуша, малюючи з себе "Сатану в хмарах", навіть не підозрював, що на нього чекає та сама участь, що й біблійного демона, але читач мав з перших рядків відчути інтенцію автора показати трагічну участь самовпевненої, пихатої, злої й самозакоханої особистості, крім того, навіть, зовнішньо схожої на сатану: "...тільки над скронями черепна коробка шишкувато випиналася, ніби в молодого теляти, що ось-ось має обзавестися ріжками" [6, 5], "...сила шефа його величезна, неначе й справді від самого Сатани сила його" [6, 12]. Неодноразово Платаш задумувався про єство Гаркуші: "А може, він взагалі не з людей? Може, він лише прикидається людиною, а насправді сам Сатана? Що злетів із небес на грішну землю, не помирившись із Богом?" [6, 18]. Назву фірми "САТ", "з якої починався грандіозний злет до вершин комерції і приватного підприємництва Романа Гаркуші" [6, 13], придумав головний герой. До цієї абревіатури існував "офіційний варіант розшифрування: перші літери слова "Сатурн". "Сатурн" – моя планета, – розбалакував під настрій Гаркуша. – Я звідти родом" [6, 13], але й тут очевидна схожість слів: Сатана та "САТ", а не Сатурн, хоча й ця планета, за словами самого Гаркуші, "суцільна, вічна крига..." [6, 13], вона мертва, як і "мертвий" духовно головний герой твору. Саме в образі Духа Зла, сатани, змія парафразоване зло. "Як і в попередніх своїх романах, В. Дрозд уводить у багатоплощинну структуру цього твору традиційні міфологічні, біблійні та літературні мотиви й образи, інтерпретуючи їх відповідно до реалій свого часу, надаючи їм функції розвінчання духовної порожнечі, моральної кризи, розпусти не тільки як поведінки окремої людини, а й як суспільного явища" [11, 90].

Гаркушу непояснено приваблює все, що пов'язано зі злими силами: навіть Платаш"не міг збагнути, чим привабило шефа це чорториння, цей Чортів Бал, як називали місцину в навколишніх селах..." [6, 14]. "Чорт (нечистий, дідько, біс, щезник, бицівник, клятий, лукавий, рогатий, хвостатий, халабудник, явида, куцак та ін.) – злий дух. <...> Назагал чорт – родове поняття, яке обіймає всю нечисть. Чорт може приймати людську зовнішність, але його чортячу подобу видають ріжки, рило, ратиці, шерсть, хвіст. Чорти водяться у безлюдних, запущених місцях: в очереті, бур'янах, болоті, біля млина, в руїнах, на перехрестях доріг тощо" [3, 591], навіть у цьому автор наблизив свого героя до свого прототипа: Гаркуша обрав безлюдне місце, біля заочереченого озера, яке, на диво, мало антонімічну назву – Небесне озеро, підкресливши й тут протистоянння між добром і злом. Коли Роман Гаркуша був молодий, він мріяв побудувати для Марійки "дім, білий, наче лебідь, щоб ніби плив по Небесному озеру. <...> ...побудую, якщо навіть доведеться задля цього закласти дущу самому дияволові" [6, 23], присягався він – і, справдилося його бажання, але "він побудував Чорний дім, і – не для неї" [6, 23]. Роман Гаркуша "творить Світ, власний світ, і тут він справді богорівний" [6, 47] – це речення остаточно визначило намір письменника зробити свого героя богоборцем, який, навіть свій портрет називає "іконою", життя – "житієм": "...Данилейко має вручити вам власного виготовлення ікону з вашим безсмертним ЛИКОМ і вашим у фрагментах житієм" [6, 52]. Гаркуша заперечує існування Бога: "Нема ніде й нікого. Ані Страшного суду, ані якогось іншого. І не буде. Ніколи. Усе те плетиво словесне, книжників, які вигадали Христа, а себе проголосили його апостолами" [6, 144], і в той же час він уявляв як він сам "звільна ширяв у цій космічній млі янголом, сповненим творчих шукань, задумок, намірів. І він сотворив Землю і все, що на Землі. Мертве і живе. Він сотворив людину за тим же, узвичаєним шаблоном, за яким творив рослин і звірів. Підступний Бог усе йому зіпсував..." [6, 143]. Як писала О. Ковальчук, такі маніпуляції Гаркуші можна пояснити прагненням героя змоделювати свій образ у рамках деміургійних, бо здолати світ, поставити його в ситуацію першотворення можна лише тоді, коли виникне розкладка сил, аналогічна тій, яка відповідає біблійній версії світу" [7, 131], крім того, як вважав Р. Брокхаус, "як тільки я ставлю під сумнів необмеженість Бога, я стаю його суддею. Не він судить, а я. Природний розум людини постає проти істини, яка випливає із божественної природи і яка ґрунтується на ній" [2, 120].

Loading...

 
 

Цікаве