WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Міфопоетичні моделі популярної української радянської літератури (роман м. Стельмаха “Чотири броди”) - Реферат

Міфопоетичні моделі популярної української радянської літератури (роман м. Стельмаха “Чотири броди”) - Реферат

На думку М. Костомарова, символіку верби i липи об'єднує атрибут одомашненості, приналежності до освоєного сільського простору, протиставленого лiсовi. У той час, як пов'язаний із вербою мотив нещастя, сирітства та самотності [4, 76] проходить лише контрапунктом, потаємним відгомоном душевного стану зазвичай оптимістичного й спрямованого на активну дію Данила Бондаренка. Менш з'ясованою є символіка липи. М. Костомаров не дає чітких дефiнiцiй цього символу: "У малоруських піснях липа не має, ймовірно, певного символу" [4, 82], але наводить цікавий уривок з купальської пісні, визнаючи складність її інтерпретації, що безпосередньо корелює з епіграфом роману "Чотири броди":

Ой на річці, на Дунаї,

Ой там липонька потопає,

Та наверх гілочка випливає... [4, 82].

Опозиція "село-лiс" як протиставлення "свого" i "чужого" простору найяскравіше розкривається в образі негативного антипода головного героя – лісника Семена Магазаника. Загальновідомо, що ліс в мiфологiчнiй моделі світу належить до "чужого" простору (потойбічного світу). Додатковим свідченням є вживання цього поняття в романi для метонімічного позначення концентраційних таборів, де Стах Артеменко за навiтом Магазаника та Ступача відсидів кілька років: "Робив у тих лісах за трьох" [14, 108].

Семен Магазаник почав лісникувати з приходом радянської влади, хоча до цього часу жив у селі, де мав хату. Але з тексту ми довідуємося, що, працюючи лісником, Магазаник водночас у селi "правив податок" [14, 9] (що зовсім не входило до його службових обов'язків) та брав активну участь у тогочасних політичних компаніях. Його батько Мирон Магазаник нарікав, що син займається "крутійством", бо "золота нитка політиканства" [14, 19] підносить його вгору.

Семен Магазаник майже завжди лишається при владi – i за радянської доби, i за німців, якi призначають його старостою. При цьому, що цікаво, семантичний код "село – ліс" у другій частині роману кардинально змінюється: Магазаник переїздить жити до села, а лiс стає прихистком партизанів.

Образ Семена Магазаника, який в мiфопоетичнiй моделі "Чотирьох бродів", на нашу думку, є уособленням влади, має суцiль негативну, темну символіку, пов'язану iз потойбічним світом: "чорт зi свічечкою", "дідько" [14, 182], "сірка" [14, 124], ворон, який будив його замість півня [14, 300] тощо. Типологічно образ Семена Магазаника пов'язаний iз архетипом слов'янського язичницького бога Велеса. "У давньоруських джерелах Велес виступає як "бог худоби" – покровитель домашніх тварин – i бог багатства. У договорах iз греками Велес співвідноситься iз золотом" [2, 227]. На таку природу Магазаника неодноразово вказує М. Стельмах, пов'язуючи його з грішми, прибутком, закопаним золотом та безліччю прихованої у лісах худоби, яка постійно розмножується, хоча ми не бачимо, щоб за нею хтось доглядав [14, 48]. У слов'янському i балтійському фольклорі Велес (Велс) є богом замогильного світу [2, 227]. Про хтонiчне єство Магазаника прямо говорить Данило: "Скільки ж хитрих ходів у вашому кротовищі!" [14, 84]. Відверто ритуальний характер носять дії Магазаника, коли вiн, будуючи нову хату, наказав викласти фундамент з кам'яних ідолів: "Про таке, звісно, довідались люди, i селом пішли поголоски, що Магазаник знається з нечистою силою" [14, 255]. Відомо, що в слов'янській міфології Велес був противником громовержця Перуна, тому не випадково, що ця хата гине в огні, хоча не уточнюється, що призвело до цієї пожежі.

Провідний конфлікт роману Данило Бондаренко – Семен Магазаник моделюється автором так само за міфологічною моделлю боротьби добра i зла як змагання казкового героя зi змієм. У цьому аспекті можна виділити функції помічників та чарівного предмета. Секретар райкому партії Віктор Мусульбас i член бюро райкому Зіновій Сагайдак за своїми функціями є втіленням сил добра, якi, однак, не можуть самостійно вступати в боротьбу iз силами зла. Про це свiдчить той факт, що після випадку з приховуванням хліба Магазаником та нападками прокурора Ступача на Бондаренка, який роздав людям хліб (ситуація, здавалось би, однозначна i з точки зору сучасного читача, i тодішньої юриспруденції), вони спроможні лише дати пораду Ступачевi "міняти скоріше професію". Для такої боротьби потрібна людина, а вони можуть лише їй допомогти, надавши корисні поради або певні чарівні предмети. Міфологічне ядро цих образів влучно помітив Г. Штонь в епізоді призначення ними Данила Бондаренка головою колгоспу: "Крім передачі локальної розмови, наведений уривок дає чи не вичерпне уявлення про її учасників як, умовно кажучи, родових істот" [18, 274]. Дослідник тут виділяє таку значущу деталь художнього світу "Чотирьох бродів", як постійну "присутність позачасового буття", що заперечує i розриває зовнішню "соцреалiстичнiсть" (та й будь-яку реалістичність) цього твору [18, 275].

На цьому етапі протистояння гору бере Данило Бондаренко, оскільки Мусульбас i Сагайдак передають йому печатку, яка забезпечує нейтралізацію підступних намірів сил зла. Це доборе розуміє Магазаник: "От сколупне Ступач Данила, тоді й побачимо, хто з лiсу вигулькне на голову! Як його руці, що зараз батогом підпалює коні, потрібна печатка! Правда, вiн i тепер живе, наче у бога за пазухою, але з печаткою була б інша кумерцiя" [14, 105]. Шляхом певних лукавих дiй Магазаниковi вдається позбавити Бондаренка печатки, що ледь не призводить до його арешту. Сам Магазаник отримав печатку вже вiд німців. Це видно зi сцени розстрілу: "Вiн вийняв з кишені печатку, кинув її на землю..." [14, 487].

На жаль, у межах статті ми не маємо можливості детально проаналізувати багату символіку "Чотирьох бродів". Тому лише зазначимо, що образи негативних персонажів у романi подано як ворожих селянському космосові, але, водночас, вони позбавлені інфернальних демонічних рис, певним чином, "одомашнені", спiввiднесенi з ним. На це вказував свого часу ще В. Мельник: "Не раз спостерігаємо, як у цього "чорта з свічечкою" прокидається щиро хліборобське сприйняття світу..." [7, 39-40]. Навіть нащадок дворянського роду Безбородькiв має абсолютно "недворянське" ім'я Оникій, яке більше б лічило синові сільського дячка чи парафіяльного батюшки. Виняток становить демон-чужинець "Басаврюк", підступи якого i призводять до загибелі Данила.

Loading...

 
 

Цікаве