WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Герой пригодницького роману у “Тигроловах” Івана Багряного - Реферат

Герой пригодницького роману у “Тигроловах” Івана Багряного - Реферат

Герой пригодницького романуу "Тигроловах" Івана Багряного

Уже понад два тисячоліття предметом ретельної уваги дослідників є проблема літературних родів і жанрів. Стосовно цього питання і до сьогодні існують певні суперечки, проте майже всі дослідники літератури погоджуються, що ціннісний "низ" літературної ієрархії належить масовій (популярній) літературі [6; 16].

На думку окремих літературознавців, "поняття масової літератури – поняття соціологічне. Воно стосується не стільки структури того чи іншого тексту, скільки його соціального функціонування в загальній системі текстів, що утворюють цю культуру... Поняття це в першу чергу визначає ставлення того чи іншого колективу до певної групи текстів. Один і той самий твір може з однієї точки зору входити в це поняття, а з іншої –виключатися з нього" [11, 381].

Пригодницький роман, як свідчать літературознавчі дослідження [8; 10; 13; 16], також можна віднести до масової літератури. Зокрема це уможливлюється тим, що такий роман спрямований на постійне зацікавлення читача перипетіями яскравого життя і пригод головного героя на фоні, як правило, екзотичної природи, а головне, має певні канони – закономірності розвитку сюжету.

Ми зробимо спробу розглянути один із найяскравіших, на наш погляд, пригодницьких романів в українській літературі середини ХХ століття – роман Івана Багряного "Тигролови", дослідити особливості жанру цього пригодницького роману, а саме: систему образів.

Творчість І. Багряного, зокрема його романістика, привертала й привертає увагу дослідників, її розглядали в різних ракурсах М. Балаклицький [3; 4], Ю. Войчишин [7], В. Гришко, Г. Клочек [9], Н. Логвіненко, М. Сподарець [15], Л. Череватенко, О. Шугай [16] та ін., але здебільшого як романи політичні, автобіографічні тощо, а пригодницькому елементу приділяли досить мало уваги. Тому, на нашу думку, доречною буде спроба розглянути роман І. Багряного "Тигролови" під кутом зору пригодницької літератури, виявити особливості образної системи пригодницького роману, наявні в "Тигроловах".

Активне дослідження жанру роману починається ще в ХІХ столітті і продовжується до сьогодні у працях таких науковців, як: Г. Анікін, О. Анікст, І. Анісімов, О. Бельський, Н. Бернадська [1], О. Галич [8], Г.В.Ф. Геґель, Р. Гром'як, В. Днєпров, О. Есалнек, А. Кеттл, В. Кожинов [10], Л. Кузнецов, В. Кузьменко, Є. Мелетинський, А. Михайлов [12], Т. Мотильова, Л. Мошенська [13], М. Мудесити, О. Мушкудіані, Н. Пахсарьян, Л. Потьомкіна, Б. Реізов, Н. Римар, А. Ткаченко [16], І. Франко, С. Шаховський, В. Шеллінґ та ін. Ніна Бернадська у своїй монографії "Український роман: теоретичні проблеми і жанрова еволюція" досить вдало синтезувала всі відомі визначення роману. Ось як дослідниця характеризує цей жанр: "Роман –це універсальний жанр, здатний відтворити найширше коло життєвих явищ, порушувати кардинальні проблеми духовного морально-етичного, суспільного, метафізичного планів, створювати цілісні картини життя, сповнені складних перипетій і суперечностей, глибоко й всебічно досліджувати людські характери в їх становленні й розвитку, в найрізноманітніших зв'язках зі світом" [1, 3].

Більшість дослідників з-поміж жанрових різновидів роману виокремлює роман пригодницький, який вийшов з рицарського роману. Серед тих, хто поділяє цю точку зору назвемо А. Михайлова, В. Кожинова, Л. Мошенську, А. Ткаченка [10; 12; 13; 16] тощо. Однак не всі дослідники сходяться в тому, що пригодницький роман узагалі існує. Більшість із них уважають, що в рамках пригодницького роману можна виділити такі його різновиди, як роман історико-пригодницький, соціально-пригодницький, морські романи, детективні, політичні, фантастичні тощо [13]. Але ми, погоджуючись із твердженням Л. Мошенської, вважаємо, що пригодницький роман схильний до синтезу з іншими жанровими різновидами роману, зокрема з фантастичним, детективним, історичним, шпигунським, філософським, соціально-побутовим тощо. Адже цей жанр протягом тривалої історії мирно співіснував з багатьма жанровими утвореннями, риси яких потім органічно об'єднав. І зараз ми вже не можемо уявити собі пригодницький роман без переслідувань, екзотики дальніх країн, подорожей, чистого кохання та обов'язкової перемоги добра над злом, що, до речі, за твердженням В. Кожинова, бере свій початок від казкових сюжетів, як і сам термін "роман" [10].

Одним із засновників українського пригодницького роману з елементом сенсації був Г. Лужницький, автор книг "Кімната з одним входом" (1930), "Гало, гало, напад на банк" (1935) та ін. Типовим прикладом пригодницького роману називають "Прекрасні катастрофи" Ю. Смолича. Іноді різновидом цього жанру вважають авантюрний роман. Пригодницький роман в українській літературі ХХ століття продовжив свій розвиток у творчості таких письменників, як В .Винниченко, О. Досвітній, І. Багряний, В. Малик, Ю. Смолич, Гео Шкурупій та ін.

І. Багряний розвиває традиції української літератури, якій, за влучним висловом О. Білецького, "не доводилося бути тільки "мистецтвом слова". Вона була ще в більшій мірі, ніж література російська, зразу всім: політичною трибуною, публіцистикою, філософією, криком, плачем, стогоном поневоленої народної маси" [5]. Микола Сподарець [15] зазначає, що Іван Багряний, пишучи свої романи, ставить перед собою такі основні завдання: 1) показати весь жах сталінської соціалістичної системи, механізм нищення людей, зобразити цей антилюдський світ якнайточніше з найменшими подробицями; 2) створити образ позитивного героя, який уособлював би найкращі риси українського народу і на прикладі цього героя показати шлях до перемоги, до побудови нового суспільства, нової України.

М. Жулинський свого часу висунув формулу: "Людина як міра часу". Ця формула якнайкраще долучається до прозових творів І. Багряного. Показуючи "позитивного героя в негативній дійсності", письменник намагається саме "виміряти" свій час Людиною. І чим жахливішими є обставини, в яких доводиться діяти герою Багряного, тим важливішим стає задля його виживання наявність позитивних людських якостей: сили, мужності, хоробрості, принциповості, порядності, доброти, віри-людяності, щоб залишитися Людиною – тобто перемогти.

Ці тенденції особливо яскраво виявились у романі "Тигролови", матеріалом для якого послужило перебування автора на засланні й у таборах на Далекому Сході у 1932-1937 роках. Життя серед переселенців з України, мешканців так званого Зеленого Клину, природна спостережливість та мистецький хист дозволили письменникові створити оригінальний художній твір. "В основі пригодницько-екзотичного, – за визначенням самого автора, –роману, – безпосередні враження і переживання під час втечі з далекосхідного концтабору. Мені не треба було нічого вигадувати. Життя товпилося в моїй душі і виривалося, як Ніагара. Країну, про яку я писав, я любив, як свою другу батьківщину, хоч потрапив у неї невільником" [цит. за: 17, 456]. Багряний одним із перших звернувся до теми життя українців на Далекому Сході, багатогранно розкрив, широко показавши її різноманітні аспекти у поєднанні з національно-ідеологічною проблематикою.

"Тигролови" є добре зробленим (у значенні професійно) пригодницьким твором. Головні герої є людьми сильної волі, змушені обставинами все життя боротися за своє існування, отож і перемога їх у фіналі є цілком закономірною. Читача зацікавлюють інформативно насичені описи звичаїв далекосхідних українців-звіроловів, детальні розповіді про умови життя та особливості полювання в нетрях приамурської тайги. Полювання у творі набуває й іншого значення: Григорій не тільки полює разом із Сірками на тигрів, ізюбрів тощо, але й сам виступає "тигром", на якого полюють усі відділення НКВС ДВК (Далекосхідного краю). Недарма в англійському перекладі твір отримав назву "The Hunters and the Hunted" ("Мисливці і польовані") [3]. Таким чином, роман І. Багряного "Тигролови" вже за своїм задумом виходить за межі характерного для письменника прагнення показати проблеми українського суспільства сталінської доби, а рисами пригодницького роману наближається до європейської літератури.

Загальновідомі основні риси пригодницького роману як жанру: сюжет роману наповнений великою кількістю пригод та незвичайних подій, які розгортаються дуже динамічно; всі пригоди, які випадають на долю головного героя, він переносить з гідністю; наявна велика кількість окремих цікавих епізодів, у яких героєві раз у раз загрожує нагла загибель, але несподівано настає чудесне спасіння; змальовано подорожі, переслідування, погоні та полювання; події часто відбуваються на тлі екзотичної природи; мотив подорожей, переслідування, атмосфера таємничості й загадковості. Основною залишається наявність особливої образної системи – своєрідна схема її побудови: благородний герой, його помічник, беззахисна героїня, злодій, його помічники. Саме функціями персонажів і визначається основна сутність твору, і на перший план виступають такі особливості жанру: наявність у творі романтичного героя, його антагоніста та любовної лінії (кохана головного героя – "чарівна" красуня); неоромантичний герой та риси неоромантизму взагалі. При створенні образу головного героя в пригодницьких жанрах, як правило, письменник акцентує увагу на декількох яскравих рисах портрету героя, додаючи до нього дві-три виразні особливості його характеру.

Loading...

 
 

Цікаве