WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → “Жанна-Батальйонерка” Ґео шкурупія як інваріант любовного роману - Реферат

“Жанна-Батальйонерка” Ґео шкурупія як інваріант любовного роману - Реферат

Роман "Жанна-батальйонерка" повністю позбавлений такої ключової характеристики формульної літератури як ескапізм. Автор ставить за мету не втечу від дійсності, від щоденних буднів і проблем, а засобом саспенсу (напруги) будує оповідь, включену в усі найважливіші проблеми тогочасної дійсності. Н. Бернадська вказує, що тут є події, пов'язані з реальністю – "повалення царату, встановлення Тимчасового уряду, фронтові будні, формування жіночих батальйонів смерті..." [1, 108].

Еротика є одним із найважливіших засобів, що підтримують інтерес і напругу в читача. В романі Шкурупія сексуальний потяг між героями, як і в багатьох любовних романах, виникає вже на початку твору, але через страх, невпевненість героїні в своїх почуттях він не реалізується повністю. Інша важлива функція сексуальності в любовній белетристиці –регуляція дій героїв. Сексуальність виступає як мотивуюча їх вчинки надособистісна сила, якій вони не можуть протистояти.

О. Улибіна вважає, що жіночий роман – це явище, надзвичайно близьке за структурними та змістовими особливостями до чарівної казки [13, 538]. О. Вайнштейн, проводячи паралелі між сюжетними елементами роману і виділеними Проппом функціями казки, вважає, що формули, притаманні жіночому роману, відповідають структурам чарівної казки. "Архетипною для рожевого роману в більшості варіантів є казка про Попелюшку зі всіма її перипетіями" [4, 303]. Подібність із елементами казкових сюжетів дійсно досить висока. Сюжет роману та казки побудовано навколо пригод героїні, що є успішним проходженням випробувань на шляху до заміжжя, "і в цьому аспекті рожевий роман, звичайно ж, казка про жіночу ініціацію", свого роду соціальний ріст, зміну статусу, суб'єктної позиції.

Процес ініціації був не тільки важливим етапам у становленні людини, але й призводив до якісних змін у психіці людини. Ініціація стверджувала пріоритет соціального над біологічним у системі міжлюдських стосунків, сприяла розвитку суб'єктної позиції. Жіночий роман, близький до казки за жорсткою фіксованістю елементів фабули та загальної сюжетної лінії, побудований, однак, дещо по-іншому і виконує дещо іншу функцію, підтримуючи інші психологічні тенденції.

У жіночому романі традиційно діють три персонажі: героїня, герой та інша жінка. Іншою жінкою може бути будь-хто – подруга, суперниця, мати, сестра, начальниця тощо. Ця інша жінка може бути дружньою чи ворожою героїні, може допомагати чи заважати їй. Політкоректність останнього часу пропонує пропаганду "ґендерної солідарності", тому інша жінка найчастіше зображується в дружніх тонах. Але вона є завжди і вона відрізняється від головної героїні деякими постійними рисами: віком – вона завжди хоч трохи старша, досвідом, а також великою енергетикою та силою. В романі "Жанна-батальйонерка" такою "іншою жінкою" стає Франя Чорненко. Історія її життя – текст у тексті, який вводить у спокійне життя головної героїні присутність жорстокості й зла світу, невпевненості в майбутньому, адже доля Франі – це дорога через втрату рідної домівки, страждання біженців, смерть матері, розлуку з братом, до "будинку тьоті Соні", звідки вона виривається через вступ у жіночий батальйон смерті. Франя не стає в романі жінкою, близькою головній героїні через її знайомство з головним героєм, вона виступає своєрідною вчителькою життя, даючи Жанні інколи неоднозначні поради: "Жанна Барк, шляхетна професорова донька, та Франя з своєю дивовижною біографією повії розмовляли, обійнявшись, як сестри. Чи могли вони навіть у мріях уявити собі це знайомство й цю дружбу? Вередлива, гордовита фантазерка Жанна й проста дівчина Франя були витвори різних кляс суспільства. Військовий одяг простого солдата стер цю різницю між ними й тепер вони були рівні, тепер вони майже сестри, подруги, що плекають у своїх серцях лише різні почуття й інакше сприймають оточення" [14, 7-8, 81].У жіночому романі, здебільшого, образ іншої жінки включає елементи класичного суперництва в рамках любовного трикутника, що повністю вписується в едипову проблематику та є основним мотивом поведінки головної героїні. Шкурупій цілком відходить від такого трактування цього персонажу, моделюючи образ, сповнений трагізму.

О. Ільницький, аналізуючи роман "Жанна-батальйонерка", говорить про його новаторський характер. Він вважає, що в ньому зустрічаємо елемент гри – "один розділ виконано в кінематографічній техніці "прояснення" і "затемнення" (розділ 8: "Поема про клаптик паперу"), інший уведений для створення фальшивої кінцівки (розділ 13: "Неможливий кінець"). Роман завершується неочікуваним вибриком у нібито правильному любовному сюжеті" [6, 327]. Н. Бернадська використання прийому гри вбачає, насамперед, у "змалюванні персонажа та світу, що його оточує. Насамперед це стосується образу Жанни, яка живе в театралізованому світі, вигаданому нею" [1, 112]. "Вибрик" сюжету роману – це фінал пошуків головного персонажа Стефана Бойка (розділ "Привиди"). Подорож Стефана осіннім Києвом та постійні видіння постаті Жанни в образах перекупки, друкарки, заможної дами, проститутки приводять його до гурту молоді, де "перед ним стояла струнка сімнадцятилітня дівчина й дивилась на нього веселими блискучими очима. Це була знайома йому комсомолка, в червоній хусточці й з такими блискучими очима, що, дивлячись в них, хотілось радісно сміятись і голосно гукати, як гукають ці молоді хлопці, що йдуть у лавах" [14, 10, 62].

На думку Дж. Кавелті, до будь-якої конкретної формульної белетристики публіка підходить з певними очікуваннями. Ґ. Шкурупій відходить від очікувань цікавого сюжетного твору й виправдовує очікування літератури вже на той час майже утвердженого пролетарського реалізму (пізніше перейменовано "соціалістичним"). Та водночас картина атеїстичного карнавалу-мітингу на фоні древньої Софії звучить трагічним дисонансом в оптимістичному фіналі, зіштовхуючи не тільки новий і старий світ (як це звучить в романі), але, насамперед, духовне й бездуховне.

Література

  1. Бернадська Н.І. Український роман: теоретичні проблеми і жанрова еволюція: Монографія. –К.: Академвидав, 2004. – 368 с.

  2. Білецький О. Про прозу взагалі та про нашу прозу 1925 р. // Червоний шлях. – 1926. – № 3. – С. 133-163.

  3. Бочарова О. Формула женского счастья: Заметки о женском любовном романе // Новое литературное обозрение. – 1996. – № 22. – С. 65-78.

  4. Вайнштейн О. Розовый роман как машина желаний // Новое литературное обозрение. – 1996. – № 22. –С. 303.

  5. Голубєва З. Український радянський роман 20-х років. – Х.: Вид-во Харків. ун-ту, 1967. – 216 с.

  6. Ільницький О. Український футуризм (1914-1930). Переклала з англ. Р.Тхорук. – Львів: Літопис, 2003. –456 с.

  7. Кавелти Дж. Изучение литературных формул / Перевод с анг. Е.М. Лазаревой // Новое литературное обозрение. – 1996. – № 22. – С. 33- 64.

  8. Ланський М (Скрипник Л.) Лівий роман // Нова ґенерація. – 1927. – № 2. – С. 34-38.

  9. Никанорова О. Гео Шкурупій // З порога смерті: Письменники України – жертви сталінських репресій. – Вип. І. / Упоряд. О.Г. Мусієнко. – К.: Рад. письменник, 1991. – С. 464-468.

  10. Підгайний Л. Ґео Шкурупій. Жанна-батальйонерка (рец.) // Критика. – 1930. – № 6. – С. 148-152.

  11. Полторацький О. Гео Шкурупій // Шкурупій Г. Патетична ніч. Нароком. – Харків: Український робітник, 1929. – С. 3-6.

  12. Полторацький О. Про фактичну літературу // Нова ґенерація. – 1930. – № 8-9. – С. 32-36.

  13. Улыбина Е.В. Субъект в пространстве женского романа // Пространства жизни субъекта: Единство и многомерность субъектнообразующей социальной эволюции / Отв. ред. Э.В. Сайко. – М.: Наука, 2004. – С. 538-555.

  14. Шкурупій Ґ. Жанна-батальйонерка // Життя й революція. – 1929. – № 4. – С. 5-47; № 5. – С. 35-76;№ 7-8. – С. 60-82; № 10. – С. 43-62. У посиланнях зазначено номер журналу та сторінка.

  15. Шкурупій Ґ. На відламку корабля // Бумеранг: Неперіодичний журнал памфлетів. – 1927. – № 1. –С. 13-20.

  16. Якубовський Ф. Українська художня проза в Києві // Глобус. – 1927. – № 4. – С. 56-59.

Loading...

 
 

Цікаве