WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → “Жанна-Батальйонерка” Ґео шкурупія як інваріант любовного роману - Реферат

“Жанна-Батальйонерка” Ґео шкурупія як інваріант любовного роману - Реферат

Дослідник вважає, що світ формули можна описати як архетипну оповідну модель, втілену в образах, символах, мотивах і міфах конкретної культури. Сформовані імперативами ескапістського переживання, ці формульні світи можуть бути описані як моральні фантазії, що створюють уявний світ, де аудиторія може пережити максимум збудження, не переживаючи почуттів невпевненості й небезпеки, що незмінно супроводжують подібні переживання в реальності. Майстерність у формульній літературі саме і зводиться до вміння автора піддати нас дуже сильному збудженню, переконуючи про цьому, що у формульному світі все завжди відповідає нашим бажанням. Три літературних прийоми, які найчастіше використовуються формульними письменниками, – напруга (саспенс), ідентифікація і створення дещо видозміненого, уявлюваного світу. Напруга необхідна письменникові, щоб збудити в нас тимчасове відчуття страху та невпевненості з приводу персонажа, який нам дорогий. Це невпевненість особливого ґатунку, завжди спрямована в бік можливого вирішення. Найпростіша модель напруги – захоплююча оповідь, в якій життю головного героя загрожує смертельна небезпека, а механізм його порятунку прихований від нас. Ми знаємо, що герой чи героїня будуть врятовані, оскільки так буває завжди.

Дж. Кавелті виділяє три ключові характеристики формульної літератури – високий ступінь стандартизації, ескапізм і розважальність. О. Бочарова [3] зазначає, що любовний роман досягає досить високого ступеня стандартизації в типах героїв і сюжетиці. Він прекрасно ілюструє гіпотезу про те, що формульні історії відображають і повторюють не реальний досвід, а свій власний світ і досвід, ними створений і знайомий читачеві саме через його "повторення" (і таким чином – закріплення) з книги в книгу, з роману – в роман. Перед очима жіночої аудиторії постає створений численними "безіменними" авторами єдиний світ героїв, почуттів і дій. Герой і героїня всіма якостями – зовнішністю, професією, становищем –втілюють зразок "ідеальної пари", найбільш універсальні, впізнавані стереотипи чоловічого та жіночого. На відміну від класичної від класичної мелодрами, де героїв розділює соціальна нерівність, в сучасному жіночому романі і герой, і героїня соціально благополучні, і статусні конфлікти рідко відіграють важливу роль у розвитку дії. Стосунки статей, адекватність героїв ґендерним стереотипам, почуття і дії, що змушують їх шукати і знаходити свої ніші в структурі статевих ролей – навколо цих проблемних вузлів будується сюжет жіночого любовного роману.

Роман Ґ. Шкурупія відрізняється від класичного любовного роману насамперед авторством, адже, здебільшого, авторами любовних романів є жінки, які пишуть для жінок, а Шкурупій будує свою історію навколо головної героїні, таким чином створюючи саме варіант цього жанру: в структурі твору поєдналися елементи соціально-психологічного, авантюрного та, найбільше, любовного романів. Твір ґрунтується не тільки на "розвитку любовних взаємовідносин" (Кавелті), але й відображає соціально-важливі події епохи (революція, війна тощо). Як і в любовному романі, використовується прийом, спрямований на підтримку читацької уваги та напруги: герої (Жанна Барк та Стефан Бойко) до певного часу не усвідомлюють почуття, що їх пов'язує, правда, більше це стосується Жанни; для Стефана його закоханість була зрозумілою з першої їхньої зустрічі, та підлі дії Голуб'ятникова перешкодили його освідченню. На фронті Бойко, листуючись із Жанною, часто згадує її: "Нарешті, його думки без усякого зв'язку перейшли на згадку про Жанну. Йому було чомусь приємно, що Муславський не закоханий в неї. Це може тому, що він не хтів, щоб Муславський був його суперник. Це було б справді прикро, коли б найкращий друг був суперник у такій буденній речі, як прагнення до жінки" [14, 7-8, 68]. Образ Жанни – "ідеальний" персонаж творів цього жанру. Вона виступає центром і причиною конфлікту, її боротьба з собою, суперечності між сексуальним потягом і байдужістю до Бойка, пошуки самої себе сприяють розвитку сюжету. Майже наприкінці твору героїня "прозріває" та відкриває в героєві, що здавався їй тільки другом, байдужим до неї, позитивні якості: "Вона раптом зрозуміла, що вона згадує Стефана Бойка надто вже часто. – Що це таке? – Її гордість обурилась. Невже вона має до цього Бойка якесь почуття?.. Дурниці!" [14, 7-8, 80]. У романі Шкурупія психологічний конфлікт між героями ускладнений мотивом соціальної революційної боротьби, який в кінці постає головним і по суті "розвертає" любовний роман на 180 градусів, перетворює в зразок соціалістичного реалізму, коли очікування дещо інші, ніж у класичному любовному романі, але також усталені. Тобто, мотив, який у любовному романі не складає самостійної та повноцінної сюжетної лінії, в романі Шкурупія переростає в головний, відсуваючи на задній план любовну лінію. Душевна дисгармонія, що панує в душах персонажів, затихає тільки на якусь мить ("Жанна обійняла його за шию й міцно притиснулася своїм обличчям до його. Бойко задихнувся.

– Ти мій, Стефане, мій! Я тебе кохала ще в Києві, – шепотіла Жанна. – Я стримувала себе, обдурювала, але ти, лише ти й ніхто більше... Я..." [14, 10, 55]), але потім вона посилюється; напруга й розлад, що панують у суспільстві, накладаються і на душевні почуття, ворожість не перетворюється в любов, біди не зникають, а постають у гіпертрофованому вигляді в сновидінні Жанни та гарячкових пошуках Стефана.

Любовний роман як тип формульної оповіді має свої способи "віталізації стереотипів" (Кавелті). В романі Шкурупія знаходимо такий шлях ускладнення стереотипів героїв як прийняття героїнею невластивої їй ролі. Жанна Барк, дівчина з багатої благородної сім'ї, що часто уявляла "дуже яскраво всі походи й воєнні події, одягаючи на себе панцир і шолом Жанни д'Арк і войовничо розмахуючи її важким мечем. Білий військовий кінь у полях фантазії Євгенії Барк носив її по вулицях Орлеану та берегах Луари й вона скрізь хоробро розправлялась з англійськими офіцерами та солдатами. Вона з дитинства плекала наївну дитячу мрію, що вона буде така ж героїня, як Славетна Орлеанка й ніколи, нікому, навіть матері, що так рано померла, не признавалась вона у своїх таємних прагненнях" [14, 4, 10], натхненна псевдоромантикою, вступає до жіночого батальйону, щоб вирушити на фронт і воювати проти ворогів. Можемо говорити, що така роль невластива головній героїні, зниження соціального статусу насамперед несе ігровий смисл, але в романі українського автора така "гра" перетворюється в жахливе перебування в окопах, яке спочатку батальйонерками сприймається грайливо й несерйозно, а потім усвідомлюється зі справжнім жахом. Якщо у класичному любовному романі акцентуються "вічні" рольові визначення – статеві, і гра в іншу професію та інший соціальний статус вказує на відносність цінності соціальної мобільності жінки, то у Шкурупія соціальна мобільність Жанни певною мірою втілює катастрофічні виміри особистості воєнного часу, яка в пошуках себе переживає трагічні події, що залишають темні відбитки на її долі. Крім того, на думку О. Бочарової, елемент гри, навіть у простій формі, пов'язується в культурі з жіночим началом (наприклад, роль флірту в любовних стосунках) [3, 67].

Другий спосіб "віталізації стереотипів" – це поява у персонажа якостей, "які здаються протилежними його стереотипним рисам" (Кавелті). У традиційному любовному романі герой, холодний, жорсткий, гордовитий, виявляється ніжним і ласкавим у ставленні до доньки героїні, дає гроші на лікування колишньої дружини, що колись підло з ним вчинила, прив'язаний до своєї землі тощо. В романі "Жанна- батальйонерка" автор по суті подає двозначний образ Стефана Бойка – один, такий, яким він є насправді; другий, такий, яким його уявила Жанна. Відбувається підміна стереотипних якостей і притаманних героєві рис: він залишається наділений найкращими з погляду автора рисами, та для героїні вони виявляються протилежними очікуваним, що відповідають її ідеалу.

Твір Шкурупія, на відміну від жіночого роману, подає не тільки "жіночу" точку зору на представників протилежної статі, секс, кохання, статеві моделі поведінки. Тут відсутнє авторське "я", що вказує на об'єктивність, читачеві відомі переживання і героя, й героїні, розвиток сюжету дає надію (правда, марну) на те, що драматичні сюжетні лінії закінчаться благополучно. Досвід читання любовних романів передбачає знання читачем закоханості головних героїв та неминучого щасливого кінця, але "Жанна-батальйонерка" дає інший фінал: кохання знищує якщо не дійсність, то уявлення про неї головної героїні. Відчуття небезпеки, напруженої тривоги за подальшу долю героїв присутні в романі, і роль їх підкреслюється тим, що твір містить елементи авантюрного роману, – тому й інтенсивність переживань набагато більша, як у любовному романі.

Loading...

 
 

Цікаве