WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Яр Славутич - Реферат

Яр Славутич - Реферат

Яр Славутич

1968 року Яр Славутич видав поетичну збірку "Завойовники прерій". Звернення письменника до історії перебування українців на канадських теренах невипадкове. Можливо, це пов'язане з ювілейними заходами (75-а річниця переселення), а також із певними особистісними чинниками. Родина Славутичів переїхала до Канади 1960 року. Причину переїзду митець пояснив у книзі нарисів "У вирі багатокультурності": "Після закінчення славістичних студій у Пенсильванському університеті 1955 р., я відразу ж опинився в Каліфорнії, де почав викладати українську мову для американських вояків у військовій школі. Та школа мене не задовольняла – і я почав шукати ширших обріїв, академічної царини. Тогочасний американський "перетоплюючий казан" майже нічого не обіцяв для україністики. Мимоволі я звернув свої очі на Канаду..." [9: 31]. Головним мотивом переїзду стало те, що на вимогу українських поселенців у провінційних школах Альберти запровадили викладання української мови. "Працювати серед своїх і для своїх, навчати рідної мови, писати свої твори рідною мовою, змінювати "шашкевичіяну" на "рильськіяну, тичіяну, яновськіяну, гончаріяну..." – чого ще треба іммігрантові, уже з докторатом, із щойно надрукованим підручником Conversational Ukrainian?[...] Матиму змогу викладати не лише мову, а й літературу, випускати магістрів, може, таки й докторів. Буде нагода займатися науковою працею, брати участь у наукових конференціях, міжнародних конгресах..." [9: 32-33], – писав митець. І слід зазначити, що діяльність Яра Славутича на ниві українознавства в Канаді була справді плідною: він видав низку підручників — "Conversational Ukrainian" (1959, 1961, 1987), "Ukrainian for Beginners" (1962), "Ukrainian for Children", "Розмовний метод навчання української мови" (1961), "Ukrainian in Pictures" (1965), "An introduction to Ukrainian" (1962), "Українська мова за зорово-слуховою методою" (1968), "Standard Ukrainian Grammar" (1987) та ін., організував діяльність літературно-мистецького клубу, головував у Західноканадському осередку НТШ, створив видавництво "Славута", яке здійснило понад 70 різних видань. Одночасно Яр Славутич розгорнув плідну наукову діяльність: був обраний президентом Канадського інституту назвознавства, брав участь у багатьох наукових конференціях, видав дослідження "Розстріляна муза", "Меч і перо" тощо [6: 173-174].

Тематику збірки "Завойовники прерій" визначають два головних мотиви: "суспільний" – відображення самовідданої праці українських переселенців по розбудові Канади та "особистий" – враження поета від нового довкілля. Композиційно збірка складається із трьох циклів: "Завойовники прерій", "Полярні сонети" і "Північне сяйво". Титульною стала поезія "Не загарбники з дальніх імперій", присвячена пам'яті перших українських переселенців. Згадуючи цих людей, яким довелося відчути на собі весь тягар освоєння цілинних земель Західної Канади, поет акцентує на їх будівничій спрямованості, адже, на відміну від першовідкривачів американського континенту, які вбачали в колоніях можливість швидко збагатитися, українськими селянами рухало споконвічне прагнення працювати на своїй землі:

Не загарбники з дальніх імперій,

Не кортези з минулих віків, –

Тут пройшли завойовники прерій,

Єлиняк, Пилипівський, Леськів [8: 187].

Назва збірки "Завойовники прерій" має тлумачитися "від протилежного". Адже українці насправді – не загарбники (бо не грабують чужого) і не завойовники (адже воюють не з місцевим населенням, а радше з тими труднощами, яких їм довелося зазнати, освоюючи канадські прерії). Вони – не завойовники, адже їхня "зброя" – не смертоносні рушниці, а мирні знаряддя праці, як-от у поезії "Плугатарі": "Сокира і заступ, мотика і плуг, І кінь витривалий, як вірний друг" [8: 189].

Протиставлення імперського споживацького світовідчуття та української креативної настанови – лейтмотив балади "Троє". Імена персонажів – Джон, Жан та Іван – це передусім антропоніми, що характеризують їх як носіїв певної національної ментальності. Вказуючи на позицію англійців та французів, поет вдається до іронічного тону. Їх поява у канадських степах зумовлена прагненням розваги ("нудьга гнітила", "я прагнув зриву, звади..."), авантюризмом. Перша ж перешкода, необхідність тяжко працювати змушує їх повернутися до Монреалю, до благ цивілізації. Натомість українець залишив "свою далеку Галич" для того, "аби в ланах родючих нив Пізнати волі далеч". Він приїхав, аби працювати, освоювати пустельні прерії. Саме таким скромним і самовідданим трудівникам належить перша заслуга у розбудові Канади. Проте через природну скромність вони, як завжди, лишилися осторонь. Така-от правда історії –

Трудивсь Іван, орав Іван

Тугі цілини прерій.

Тоді вернулись Джон і Жан

Вести ім'ям імперій [8: 193].

Поезія "Вганяється гостра коса" за своєю настроєвістю і тематикою близька до першої збірки поета. Тут відсутні конкретні атрибути канадського довкілля, натомість автор прославляє вічну хліборобську працю:

Вганяється гостра коса

У лан золотого вівса...

Лягає колосся пшениць

На діл горілиць... [8: 196].

Найвиразніше мотив уславлення українських будівничих Канади звучить у кантаті "Слава ралові". Лейтмотивом поезії є рядки: "Слава ралові, слава плугові, / Українським рукам хвала! / Диким преріям, наче другові, / Доля подвиги прирекла" [8: 198].

Здебільшого вказані поезії наснажені оптимістичним світовідчуттям. На це вказувала, наприклад, Т.Назаренко: "Не можна не помітити, що більшість віршів Славутича мають виразну оптимістичну тональність: життя українського ратая в Канаді змальовується як нелегке, але сповнене надій, сподівань і планів, що, як виглядає, обов'язково здійсняться... В той самий час історико-біографічний матеріял про життя українських переселенців у Канаді свідчить про жахливі умови існування першого і навіть другого покоління українців на цій "землі обітованій" [5: 74].

Справді, окремі поезії Яра Славутича ніби вкриті ювілейним глянцем. Можливо, той факт, що співець не приділяє надмірно пильної уваги зображенню труднощів, зумовлений авторською позицією. З цього приводу згадується ситуація з романом Уласа Самчука "На твердій землі". Л.Білоус-Гарасевич констатує: "Загал української еміграції з Німеччини після другої світової війни сподівався знайти в цій книжці себе в неймовірно тяжкий період пристосування до нового світу фізично і психологічно, часто непосильну, невідповідну до своїх професій, інтелектуального рівня, працю, нестерпну тугу за рідною землею, родиною, що лишилась вдома і всім тим, чим красен був світ рідний" [1: 133]. Натомість письменник мав принципово відмінний задум, його цікавила історія героя, котрий рішуче й доволі успішно виборює собі місце під сонцем. Подібно до цього Яр Славутич прагнув донести до читача розуміння, наскільки вагомими були здобутки українців у Канаді, їх внесок у розбудову країни. Звісно, така позиція не завжди знаходила розуміння і підтримку критики. Все ж в окремих творах поет (хай і пунктирно) окреслює труднощі, які довелося долати українським емігрантам (економічні, психологічні, національні). Наприклад, у другому вірші збірки йдеться про нестерпну тугу за батьківщиною, яка охопила переселенців. Нове довкілля для них незвичне, чуже.

Характерний композиційний прийом, використаний у цій поезії, – антитеза. Ліричний герой мимоволі порівнює українську і канадську природу. Характерно, що атрибути українського пейзажу дуб і клен традиційно сприймаються як символи міцності, витривалості, а відтак гармонійного розвитку людини на батьківщині, згадуються також яскраві звукові образи (спів солов'я, зозулі); натомість нове довкілля тихе, беззвучне і бідне: "вбогі паплі", які "вклоняютьсялячно" до землі, тремтять на вітрах. Всі ці художні засоби підкреслюють бідність природи. І лише "червоний жар" калини на мить примирює ліричного героя з новим довкіллям. Це єдина деталь, що тут нагадує про Україну. Цілком очевидно, що подібні настрої навіяні поетові не так особистісними враженнями, як ремінісценціями з поезії Сави Чернецького "Одна лиш калина". Трагізм випробувань, що їх зазнали першопрохідці канадських прерій, відображений також у поезії "Лежать скелети без голів", присвяченій Дмитрові Чубу.

Loading...

 
 

Цікаве