WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Яр Славутич «І славу навколо співає трава...» - Реферат

Яр Славутич «І славу навколо співає трава...» - Реферат

Поет вірить у судний день національного зриву і пророкує устами героя поеми: "Та прийде ще кара, зоря світова, / Година святої відплати, / Коли прогримить за державні права / Борвій Запорожжя крилатий" [3:157].

Роздумуючи над політичною долею України, Яр Славутич змальовує фатальну для українського народу битву під Полтавою. Чутливе серце поета радують "гетьманські стяги", "золота булава", вимріяна візія героїчного Мазепи. Та раптова зміна підсилює швидкоплинність і трагізм подій: "На поміч! На поміч!", — волає у зморі "поранений швед, посланець короля".

Автор довершено змальовує картини завзятої битви: "І неба, й землі невгамовність невпинна, / Повставши пекельно, у битві кипить. / Вкривається трупом полтавська долина, / І меркне у димі полтавська блакить" [3:159].

Поет уміло вплітає в художню канву згадки про українське геройство минулих часів. У величному ореолі постають "вої Олега, стрільці Святослава, Богданові лицарі, зрослі з біди..." [3:160].

Яр Славутич послідовно дотримується історичних фактів про перевагу в чисельності, артилерії та в постачанні армії Петра. Тому поет каже: "Велика звитяга, та війська не досить. / Навали п'ятьох не здолає один. / І шведи здаються, і жалі голосить / Дніпра голубого зажурений плин" [3:160].

У поезії Яра Славутича простежуються яскраві паралелі до "Слова о полку Ігоревім", особливо в тих його текстових масивах, що стосуються поетизації природи. Початку походу відповідає радісна картина: "І славу навколо співає трава", "і в ноги лягають степи неозорі, привітно лунають байраки здаля..." [3:159]. Свій гнів на Москву "вихлюповують ріки, відомсту на неї виносять балки" [3:159].

Митець поетично описує участь у поході "Дніпра голубого": "Він тужно тече, багряніючи кров'ю, / Гойдає журбу січових корогов / І з ніг короля обмиває з любов'ю /Пролиту в бою, запорошену кров" [3:160].

Знову впадають в око поетичні ремінісценції "Слова" про Ігорів похід: "І дальні дзвіниці ридають в одчаї, / І в жалощах никнуть і поле, і сад. / І, зором шугаючи в далі безкраї, / Мазепа вельможно відходить назад" [3:160].

У простих словах "Заповіту Мазепи" (1941) автор передає весь трагізм сцени, коли "у хаті вбогої Молдови... старий Мазепа умирав". Саме у цьому вірші, поет максимально наближається до духу й смислу історичної діяльності гетьмана — мудрого державотворця:

Під пануванням лихоліття

Я боронив козацьких прав

І всенародної просвіти

По школах щиро пильнував,

Щоб Край — окрадений Москвою —

До волі, світлої мети

Під золотою булавою,

Як за Богданом, повести [3:161].

Для всебічного змалювання образу Івана Мазепи Яр Славутич репрезентує свого героя в різних іпостасях. На відміну від своїх попередників, він намагається змоделювати образ гетьмана рельєфно, багатоаспектно, глибинно.

Останні слова, що злітають з уст Мазепи, звернені до нащадків і звучать як заповіт-наказ: "На слугування Україні / Своє життя, свої думки, / Душі буяння, гнів палкий,— / Усе віддати ви повинні..." [3:161].

Дві свічі у головах гетьмана, що "палали владно, як багаття, немов незгашене завзяття в полтавській битві на степах" символізують невмирущу ідею визвольної боротьби.

Чільне місце в поемі посідає і любовна колізія — інтимні стосунки Івана Мазепи з Мотрею. Про це свідчить, зокрема, ніжно-поетичний "Дует Мазепи й Мотрі" (1949). Кохання літнього гетьмана до юної Кочубеївни для Яра Славутича — романтична історія про щирі непідробні почуття, що здатні творити дива, надихати людину на безсмертні подвиги. Митець досконало вивчив історію цього кохання, дослідивши поетичний спадок гетьмана і його епістолярій та інші джерела. Поета зачаровує цнотливість, глибока шляхетність цього кохання, чого не зрозуміли чи не хотіли побачити ні Байрон, ні Пушкін. Яр Славутич не робить з гетьмана зрадника, не зводить кохання літньої людини до донжуанства, намагається показати складність і багатогранність людського характеру.

Незаперечним залишається той факт, що листи Івана Мазепи до Мотрі надихнули Яра Славутича на створення високопоетичних рядків, у яких стільки щирих почуттів: "І я душею воскрешаю, / І я в життя пірнаю знов. / Моя кохана, мій розмаю, / В моїй душі кипить любов!" [3:158]

Мотря в поемі — жінка гідна любові великої людини. Особисте у долі героїв переплітається з громадським. Кохання до Івана Мазепи в душі дівчини зливається з любов'ю до України, і тому вона стає символом боротьби за визволення.

Оригінальні фрагменти з поеми "Мазепа" поет закінчує кантатою "Слава Мазепі" (1943; 1959), що складається з трьох частин. У цій поезії Яр Славутич величає Івана Мазепу "батьком" українського народу, називає "велемудрим гетьманом" і воздає йому всенародну славу: "Слава тобі, велемудрий гетьмане, / Шана й доземний уклін! / Батьківське слово твоє полум'яне / Кличе до бою — як дзвін" [3:163].

Своєрідною тугою пройнята друга частина кантати, що звучить жалібно, мов похоронний реквієм:

Спадають круки з високости,

Чайки ридають із долин.

Там, де лягли козацькі кості,

Шумить зажурений полин [3:164].

Однак, десь із глибин душі несподіваним резонансом звучить оптимістична нота: "Та наша віра не вмирає, / Та наше серце ожива, / Бо ще на простори безкраї, / Як сонце, блисне булава" [3:164].

У третій частині кантати автор вдається до поетичних повторів, аби акцентувати читацьку увагу на провідному мотивові твору: "Вперед! Пробивайся щосили / На рідні козацькі степи, / Розриті Москвою могили / Московською кров'ю кропи!" [3:164].

Патріотизм поета невимушений, автентичний для його світосприйняття, тому так органічно поєднуються у його творчості визвольні мотиви з історіософічними нотками, з медитативністю і філософічністю. Саме таким символом української нескореності й державницьких змагань виступає в поезіях Яра Славутича образ Івана Мазепи. Трагедія гетьмана для поета не особиста, це трагедія і поразка національна.

Література

1. Маланюк Є. Illustrissimus Dominus Mazepa (Тло і постать) // Маланюк Є. Книга спостережень: У 2 т.— Торонто: Гомін України. — Т.2. — С.207-228.

2. Сивіцький М.К. Богдан Лепкий. — К.: Дніпро, 1993.

3. Славутич Яр. Твори: У 5 т. — К.: Дніпро; Едмонтон: Славута, 1998. — Т.1. — 469 с.

4. Славутич Яр. Українська поезія в Канаді (критичний огляд) // Славутич Яр. Твори: У 5 т. — К.: Дніпро; Едмонтон: Славута, 1998. — Т.4. — С.34-123.

Loading...

 
 

Цікаве