WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Шевченкіана Миколи Каляки - Реферат

Шевченкіана Миколи Каляки - Реферат

ШевченкіанаМиколиКаляки

Микола Михайлович Каляка (народився 19 грудня 1929 року в Херсоні) –український прозаїк, драматург, поет, перекладач, публіцист, критик, громадський діяч, член Спілки журналістів України (1964) та НСПУ (2002). Тож у новому довіднику, що репрезентує кращі письменницькі сили сучасної України, знаходимо і його персоналію [10, 163]. Нещодавно наш краянин став лауреатом обласної літературної премії імені М.Куліша за книгу "Рукопис знайдено в каюті Ушакова" (2007) [1].

Друкуватися М.Каляка почав з 1956 року, широко знаний він як журналіст, що працював у газетах Херсонщини ("Наддніпрянська правда", "Судостроитель"). Неодноразово митець виконував функції редактора місцевих видань — газети "Судостроитель" (у 1961-1966 рр.) та альманаху "Елінг" (№№ 1-8, 2002-2008). Випуск № 3 альманаху "Елінг" (2004) був присвячений 190-річчю від дня народження Шевченка (М.Каляка був автором усіх редакційних матеріалів про Кобзаря). Письменник традиційно бере активну участь у щорічних Шевченківських святах на Херсонщині. Він є палким пропагандистом Кобзаревого слова.

Шевченкові та його спадщині належить важливе місце в житті та літературній діяльності письменника: у багатьох мемуарах М.Каляка згадує про великий вплив на нього ще в дитячі роки творів з "Кобзаря", подарованого матір'ю (1934). Шевченківські мотиви проходять через весь доробок митця, і це не раз відзначалось критикою [2; 3; 11; 12].

М.Каляка упорядкував і видав шевченкознавчі словники-довідники "Шевченко і Херсонщина" (1997; 2-е вид. — 1999), "Великі слова — велика сила: Крилаті слова Т.Г.Шевченка" (1999). У книзі "Шевченко і Херсонщина" він заповнює відчутну прогалину у плані з'ясування Кобзаревих зв'язків з Херсонщиною (губерніальною — до початку ХХ ст. та обласною — з 1944 р.). Систематизується місцева літературна, мистецька, наукова, публіцистична Шевченкіана. Наводиться інформація за персоналіями, що стосується як видатних постатей (М.Аркас, М.Чернявський, Б.Грінченко, С.Русова, М.Жук, Остап Вишня, М.Куліш, А.Бучма, О.Довженко, О.Гончар, О.Бердник, С.Бондарчук та ін.), так і менш відомих діячів — пропагандистів Шевченка у Південній Наддніпрянщині. Ідеться про Шевченкові пам'ятники і меморіальні знаки в містах і селах Херсонщини (Херсон, Скадовськ, Станіслав тощо), про вшанування Кобзаря вузами й середніми навчальними закладами. М.Каляка приділяє увагу палацам культури, клубам, музеям, паркам, вулицям, пов'язаним з іменем Шевченка. Окреслюється шевченківський репертуар театральних, хорових, музичних колективів Херсонщини.

Довідник письменника "Великі слова — велика сила: Крилаті слова Т.Г.Шевченка" розширює уявлення про афористичний аспект Кобзаревої спадщини. Імпульсом до появи цієї книги стало знайомство М.Каляки з виданням "Крылатые слова" (1966) Ашукіних, де не знайшлося жодного Кобзаревого афоризму [5, 117]. Це при тому, що твори Т.Шевченка, як і інших світових авторів, часто перекладались російською і могли б стати вдячним матеріалом для подібного збірника.

Як автор-упорядник М.Каляка наголошує в своєму "Передньому слові", що "великий Кобзар продовжує збагачувати собою духовну скарбницю людства" [5, 5]. Відтак думки, поетичні сентенції, напучування геніального поета України повсюдно присутні в численних літературних текстах і наукових розвідках, мемуарах і листуванні, публіцистиці ХІХ-ХХІ століть. М.Каляка кореспондує читача до матеріалів з доробку класиків (П.Куліш, І.Нечуй-Левицький, Панас Мирний, М.Старицький, М.Кропивницький, І.Франко, Б.Грінченко, П.Грабовський, В.Винниченко, М.Чернявський, О.Маковей, В.Самійленко, С.Васильченко) і наших сучасників (О.Гончар, Ю.Мушкетик, І.Драч, Л.Забашта, А.Погрібний, М.Жулинський, Г.Сивокінь, В.Панченко), діячів материкової України (П.Тичина, М.Рильський,В.Сосюра, А.Малишко, П.Панч, З.Тулуб, Д.Бедзик, В.Собко, І.Цюпа) і діаспори (Ю.Бойко, О.Субтельний, Т.Осьмачка, В.Чапленко, П.Зайцев, О.Стефанович, І.Кошелівець, М.Неврлий, Яр Славутич). Особливу увагу приділено текстам херсонських авторів різних епох (Дніпрова Чайка, Д.Маркович, М.Куліш, М.Василенко, Л.Марченко, М.Пентилюк, В.Загороднюк, К.Савченко). Запрошуючи до свого шевченкознавчого видання, М.Каляка переконує, що "кожен знайде для себе нову красу Слова, нові неповторні барви рідної мови, могуття і велич України" [5, 117].

До обох довідників письменника, на жаль, потрапило чимало неточностей, огріхів, неповних відомостей про ряд явищ і персоналій, але це не применшує важливості цих книг для сучасного читача, а особливо ж для бібліотекарів, учителів, студентів, школярів.

До постаті Шевченка як до символу українськості М.Каляка звертається в оповіданнях, нарисах, спогадах. Він стверджує думку, що ідеї Кобзаря, як і його портрети, книги, окремі твори, афоризми, — священні для нащадків і засвідчують живучість Шевченкового духу в співвітчизниках за різних епох. Такі апеляції до Кобзаревого світу, до його заповітів-імперативів простежуються в діяльності капітана героїчного судна "Львів" В.Ушакова (художньо-мемуарний роман про часи Другої світової війни "Рукопис знайдено в каюті Ушакова", 1983-2003). Екіпаж цього корабля 1939 року отримав у дарунок від робітників та інтелігенції міста Львова портрет Шевченка і керувався в часи протистояння з ворогом Кобзаревою спонукою "Борітеся — поборете!". Увесь роман перейнятий шевченківською атрибутикою на позначення присутності Кобзаря в українській сучасності (Школа імені Тараса Шевченка, теплохід "Тарас Шевченко", Парк імені Т.Шевченка в Одесі тощо).

Оповідання М.Каляки "Останній день дитинства" (1991), що воскрешає події Другої світової війни, показує звірства німецьких окупантів на Херсонщині. Ці картини розправи над цивільним населенням міста над Дніпром подаються через сприйняття юних мешканців Карантинного острова (Толя Запорожчук, Петько Чернявський, Сашко Рубльов, Шура Падалка).

У центрі твору трагічна доля місцевого єврейства, над яким збиткуються загарбники, не зупиняючись перед тортурами і вбивством. Ці криваві справи окупантів ще з більшою силою запалюють підлітків-карантинців на боротьбу з ворогами. Промовиста деталь: до конфлікту між єврейським хлопчиком Гершем-Грицьком та його мучителями прилучається поет Тарас Шевченко — через своє безсмертне слово. Спочатку підліток, вилучивши вільну хвильку в тяжкій роботі (розвантаження вагонів з деревиною, сортування та пиляння колод і дощок), читає співчутливі Тарасові рядки з поезії "Якби ви знали, паничі..." дівчаткам-сестричкам з шестикутними зірочками Діфі та Фріді ("А сестри! Сестри! Горе вам, / Мої голубки молодії..."). Але ці зболені слова викликають лють у поліцая — він вириває у Герша кишенькове видання з Кобзаря й кидає в багаття. "Гриша вихопив з полум'я книжечку, згасив палаючі аркушики й сховав під руку" [4, 16]. Відтак нерівний двобій продовжується. До того ж це протистояння викликає інтерес ще й у гітлерівця.

"Поліцай намагався відібрати у чорнявого хлопчика книжку.

— Гальт! — вигукнув фельдфебель. — Давай, хлоп'як, мені. Советіш читати найн. До мене!

Loading...

 
 

Цікаве