WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Шевченкіана Миколи Братана - Реферат

Шевченкіана Миколи Братана - Реферат

Є образ віщий, що увічнив син,

Як незникомий символ України.

Простуємо на прощу в ці краї,

Натомлені в сучасному бедламі, —

Почути, як співають солов'ї

Й гудуть хрущі над вишнями — ті самі [16].

Образ жінки-матері — наскрізний у всій творчості Кобзаря і, певно ж, вимальовуючи найрізноманітніші постаті українок і представниць інших етносів ("Катерина", "Наймичка", "Марія", "Неофіти" та ін.), поет завжди згадував найріднішу людину, що дала йому життя. Саме її незабутні риси вловлюються в окремих штрихах до сакралізованих материнських образів, народжених уявою співця і художника:

Жіноча доля, виспівана ним

В огнистім слові, не в одній картині,

Постане перед поглядом твоїм

Жива, не передавана в світлині [16].

Доля неньки Тараса Григоровича в сприйнятті М.Братана співвідноситься зі становищем як багатьох Кобзаревих сучасниць, так і самої України. Аплікуючи вірш рядками з автобіографічної лірики Кобзаря ("Там матір добрую мою / Ще молодую..." з щемливої поезії "Якби ви знали, паничі"), херсонський автор проектує окрему людську драму на трагічні випробування всієї підневільної нації.

Свята могила в тихому гаю.

Стою, чуттів не в силах передати.

Тут опочила в давнішній порі

Кріпачка — чи ж така була єдина?

Та свідчать солов'ї і кобзарі,

Що це не просто жінка — Україна [16].

Тарасова думка живить високий світ поезії М.Братана "Зелений Клин" зі збірки "Дожинок". Вірш присвячений східній діаспорі ("Неперебутнє щось, первісне / Живе за сотні сотень гін"). Епіграф з послання "І мертвим, і живим..." ("Нема на світі України, Немає другого Дніпра...") переакцентовує непреложні істини, закодовані в Тарасових текстах:

Немає іншої Вкраїни —

Несу крізь все життя своє.

А ти довів, Зелений Клине,

Що, мабуть, є, хоч трохи є [7, 103].

Адже йдеться про Зелену Україну на тихоокеанських берегах, з якої не випечено й не вивітрено шевченківського духу й за цілі десятиліття більшовицької наруги та тотальної русифікації. Хоча цей процес винародовлення гілки українського етносу, що адаптувалась на Далекому Сході, триває й до сьогодення. Звідси палке побажання херсонського співця:

Ти ж не в'ялись, Зелений Клине,

В цупких обіймах далини [7, 103].

Поет констатує фатальність тих змін, які протягом ХХ століття переродили Зелену Україну завдяки комуністичним ідеологам-русифікаторам та виконавцям їх політичної лінії, спрямованої на нищення національно-державницької самосвідомості неросіян, серед яких українці були найпершим об'єктом для цькування.

Низка ліричних експромтів М.Братана присвячена викриттю псевдонаукових одкровень подеяких "шевченкознавців", які продовжують лінію паплюження всього українського в Україні нині. Насамперед це стосується пасквілів сучасного герострата О.Бузини, котрий любить топтатися по національних святинях своїх краян: як у книгах, так і в ефірі — на антиукраїнських телеканалах. Йому херсонський поет адресує дошкульні мініатюри "Референдум не готую...", "Ідіот-метелик" (2007) та ін.

Гостровикривальна поезія "Землячок" (1990), побудована на паралелях з комедією "Сон" та посланням "І мертвим, і живим...", виводить тип сучасного псевдопатріота й мововідступника: "Чужого як слід не навчився, / Навік одцурався свого", "Відверто Шевченка не ганить, / Та мріє, щоб гнів його стих" [21, 84]. Автор щиро шкодує, що забагато розплодилось таких перевертнів ("живий — доторкнись — не приснився", "ви теж зустрічали його"). Але він певен, що кожного з таких землячків-нікчем настигне "Тарасів караючий сміх".

Мотив "нашої України" в Кобзаревому розумінні і в сучасному партійно-політичному сенсі обігрується в мініатюрі М.Братана "Пропрезидентське" (2007) з її наскрізним гаслом "Як Шевченка не любити!".

Принагідно до шевченківської тематики херсонський письменник звертається у віршах "Пейзаж" (1964), "Садівник" (1968), "Вибір" (1970), "На шляху" (1999), "Не возвеличуйся над міру" (2004). Він аплікує афоризмами та розгорнутими цитатами з "Кобзаря" драматичні твори "Їде батько Махно" (1996), "Шоста заповідь" (2001). У комедії "Ляп" на першій полосі" (1995) згадується про сваволю радянських цензорів та видавців, котрі "й Тараса правлять", а в драматичній бувальщині "Кавказ підо мною" (1998) констатується ігнорування Кобзаревого світу представниками "російськомовного населення" України: "Це неймовірно: в Україні живши, / Шевченка не читати" [11, 17].

Лірико-драматичну трилогію М.Братана про Тараса Шевченка становлять твори "Сердитий Бог" (1996), "Колюча нива" (2004) та "Лукавий сон" (2007). Драматична повість "Сердитий Бог" відтворює події в Оренбурзі на порубіжжі 1849-1850 рр., дружбу поета з Ф.Лазаревським, О.Бутаковим, С.Левицьким, Б.Залєським, К.Поспєловим, К.Герном, любов до юної татарки Забаржади, конфлікт з прапорщиком М.Ісаєвим, через донос якого на Шевченка чекав арешт і відправлення до каземату Орської фортеці. Лейтмотивом твору стали рядки з поезії Шевченка "І знов мені не привезла...", де йдеться про жорстокість присуду, отриманого опальним поетом ("Караюсь я в оцій пустині / Сердитим Богом"). Винесений у заголовок драматичної повісті образ співвідноситься не стільки з Господом, як з його земним "помазаником" — російським царем-диктатором Миколою І, за особистим повелінням якого українському поетові було суворо заборонено писати й малювати на засланні. За твором "Сердитий Бог" знято теленарис для обласного та Національного телебачення України (1996).

Драматична повість "Колюча нива" воскрешає окремі мангишлацькі перипетії в долі Кобзаря — початковий етап його перебування в Новопетровському укріпленні. Художньо переконливо передано зворушливі взаємини Шевченка з солдатами-українцями І.Скобелєвим, А.Обеременком, з друзями-поляками К.Зигмунтовським, Б.Залєським, з комендантом А.Маєвським, майором І.Усковим, лікарем С.Нікольським. Вплітається любовний мотив (Шевченко — Ганна Закревська), означений через видіння героя-засланця, а також тема протистояння муштрованого поета та офіцерів-самодурів типу М.Потапова.

Драматична поема "Лукавий сон" зіткана з вражень Шевченка про Нижній Новгород, де змушений був майже на півроку зупинитись після заслання в очікуванні дозволу на проживання в Москві та Петербурзі. Твір репрезентує нижегородське оточення поета, відоме з його листування та записів у "Щоденнику" від вересня 1857 по березень 1858 року (П.Овсянников, О.Варенцов, М.Дорохова, К.Шрейдерс, родина Піунових тощо). У поемі опоетизовано дружні взаємини Кобзаря з актором М.Щепкіним, щемливу історію нещасливого кохання Шевченка до молодої актриси К.Піунової, котре поманило його, обнадіяло та й одурило, як "лукавий сон". Фінал твору пов'язаний з Петербургом та переживаннями Шевченка-самітника, який після невдалих спроб одружитися на чужині ("класично бурлакую", "не маю ні кола, ані двора", "ані дружини, ані родини") ще сподівається відшукати сімейне щастя в Україні. Нині М.Братан розширив формат трилогії про Шевченка в напрямку тетралогії, завершивши драматичне дійство "В пустині, в неволі" (про орський період заслання поета) — інша назва "Побите серце". Твір буде опублікований 2008 року.

Шевченкові присвячені й братанівські публікації в царині літературознавства та публіцистики. У розвідках "Основи майстерності Шевченка-поета" (1995), "Вічна загадка любові" (1996) співставляються погляди різних дослідників щодо творчої лабораторії українського першогенія, наголошується на великості його мистецького обдаровання. Стаття М.Братана "...І братолюбіє пошли" (1991) присвячена питанням ушанування пам'яті Кобзаря. У ній потверджується загальнолюдська значимість Шевченкової спадщини.

До шевченківської теми М.Братан звертається і в галузі художнього перекладу: з білорус. — "Пошана" Р.Бородуліна (з книги "Гостина"), з рос. — "В сім'ї великій" В.Гордейчева (1982) тощо. У поезії "Пошана" оспівується бачений співцем братнього народу "зірний дім Кобзаря — / Колиска добра — Україна" [5, 33]. Вірш В.Гордейчева привабив херсонського поета щирістю й пієтетом перед Кобзарем на тлі світових культурних здобутків:

І глибшає життя моє щоразу,

Як в Пушкінській освятиться зорі,

У світлі Янки, в пломені Тараса,

В блискучості Шота і Нізамі [28].

Творча діяльність Миколи Братана триває. Продовжується подальше його проникнення до творчої лабораторії великого Кобзаря, осмислення Тарасових заповітів, залишених у поезії, прозі, драматургії, щоденникових записах, епістолярії. Побажаймо ж відомому херсонському авторові нових успіхів у торуванні шевченкознавчої ниви.

Література

1. Братан М. В Різдвяну ніч на Косаралі // Кафедра. — 2000. — № 1.

2. Братан М. Веселку — людям: Лірика. — Одеса: Маяк, 1966. — 99 с.

3. Братан М. Вічна загадка любові // Наддніпрянська правда. — 1996. — 28 травня.

4. Братан М. Гіркі експромти. — К. — Херсон: Просвіта, 2007. — 35 с.

5. Братан М. Гостина: Книга перекладів. — Херсон: Айлант, 2003. — 92 с.

6. Братан М. Добрина: Вірші. — Сімферополь: Таврія, 1984. — 144 с.

7. Братан М. Дожинок: Поезії. — Херсон: Айлант, 2004. — 180 с.

8. Братан М. Знову експромти. — Херсон: Просвіта, 2001.-71 с.

9. Братан М. Зупинка Лебедина: Вірші. Драм. поема. — К.: Радянський письменник, 1989. — 150 с.

10. Братан М. "...І братолюбіє пошли": Стаття // Наддніпрянська правда. — 1991. — 31 травня.

11. Братан М. Кавказ підо мною: Драм. бувальщина. — Херсон: Айлант, 1999. — 27 с.

12. Братан М. Колюча нива: Драм. повість. — Херсон: Айлант, 2004. — 55 с.

13. Братан М. Лермонтов і Шевченко // Наддніпрянська правда. — 1966. — 27 липня

14. Братан М. Лукавий сон: Драм. поема.-Херсон: 2007. — 84 с.

15. Братан М. Луни: Вірші. — Одеса: Маяк, 1964. — 67 с.

16. Братан М. Мати Шевченка // Поле. — 2002. — 28 лютого.

17. Братан М. Основи майстерності Шевченка-поета: Стаття // З Україною в серці: Зб. — Херсон,1996. — С.8-12.

Loading...

 
 

Цікаве