WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Шевченкіана Миколи Братана - Реферат

Шевченкіана Миколи Братана - Реферат

ШевченкіанаМиколиБратана

У сузір'ї сучасних письменників Херсонщини одним з найплідніших авторів уже традиційно виступає Микола Іванович Братан (народився 1 січня 1936 року в селі Семенівці на Каховщині). За плечима у нього вже більше 80 опублікованих книг у царині поезії, прози, драматургії, художнього перекладу, публіцистики, критики, творів для дітей. І в часи навчання в Бериславському педучилищі та Одеському університеті, і в період діяльності в галузі журналістики, і за викладання в Херсонському педагогічному інституті митець часто прилучався до справи вшанування пам'яті великого Кобзаря. До цього його спонукали як душевні поривання, так і громадські обов'язки. Адже понад тридцять років М.Братан виконував функції голови Херсонської обласної організації НСПУ (1971-2006), у 90-х рр. очолював Херсонську обласну організацію Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка (нині її почесний голова). Тож Кобзар займає важливе місце і в житті, і в літературній творчості письменника. Микола Братан виступав на відкритті пам'ятника геніальному поетові у Херсоні (1971), на відкритті музею Т.Шевченка в Орську (1986), брав участь у Міжнародному літературно-мистецькому Шевченківському святі "В сім'ї вольній, новій" у Черкаській, Житомирській та Вінницькій областях, був одним з організаторів цього свята на Херсонщині (1997).

Шевченківська тема розробляється в творах М.Братана вже близько півстоліття: від дебютної ліричної книги "Смаглява Таврія" (1961) і до сьогодення зустрічаємо відгомін Кобзаревих мотивів у численних збірках [2, 4, 6-9, 15, 18-23, 26, 27] та в періодиці [1, 13, 16]. Автобіографічна поезія "Пастушок" (1961) викликає паралелі з хрестоматійним віршем Тараса Шевченка "Мені тринадцятий минало...", з якого взято й епіграф до твору ("...Я пас ягнята за селом"). Ще в 60-х рр. М.Братан маніфестував свою зорієнтованість на служіння національним святиням, вірність Кобзаревим заповітам у поезії "Листвиною зелено-промінною..." (збірка "Поступ"):

Ні з якою у світі країною

Не зрівняю Шевченківський край.

Захлюпнуло мене Україною,

І як хочеш мене називай! [20, 38]

У ряді віршів співставляються постаті Шевченка та інших великих поетів світу: "Лермонтов і Шевченко" (1966), "Уроки Некрасова" (збірка "Портрет з дороги"). Автора "Героя нашого часу" М.Братан спогадує у зв'язку з 125-річчям з дня його загибелі. Як відомо, М.Лермонтов був, подібно до Т.Шевченка, і вільнодумцем, і поетом, і художником. Великий Кобзар захоплювався "очаровательными стихами Лермонтова", згадував "как лучшую молитву создателю..." у своєму "Щоденнику" рядки з вірша "Выхожу один я на дорогу..." (запис від 28 липня 1857 року). А трохи раніше — він занотував там же промовисту оцінку знищеного царатом співця Росії — "наш великий Лермонтов" (запис від 20 липня 1857 року). У вірші М.Братана дві маєстатичні постаті російського та українського поетів сприймаються як символи непримиренної боротьби проти царської сваволі:

Поет загинув. Порадіти

Не встиг з цієї смерті цар,

А вже постав, почав будити

Хиренну волю наш Кобзар [13].

Читати вірші непокірного російського співця — то велика відрада для Т.Шевченка на засланні, бо "Лермонтов мені / Дарує радість, вольну волю, / Надію тут, на чужині" [13]. Автор наголошує на ідейній спорідненості поетів, що репрезентують два народи. Водночас як данина часові написання вірша сприймається протиставлення по лінії Т.Шевченко — П.Куліш з традиційним, як для радянських авторів, осудом світоглядної обмеженості й недалекоглядності одного з ідеологів "українського буржуазного націоналізму":

І Куліша Пантелеймона

Ті покоробили слова.

"О боже мій, свята мадонно,

Кого він нашим назива?!" [13]

Відтак фінал-апофеоз вірша підносить думку про суголосність громадянських позицій Лермонтова і Шевченка та несприйняття Кобзарем Кулішевих "націоналістичних" збочень. Для Тараса "горіли серед стуми / Святі поезії вогні", запалені Лермонтовим, і гартували його дух у скрутні часи:

І гордий Демон, дух вигнання

Крилатив душу Кобзаря.

І два поети нездоланні

Вставали в братньому єднанні

Супроти мороку й царя [13].

У сонеті "Уроки Некрасова" М.Братан акцентує на українських витоках народного поета Росії, що озиваються в його нащадках ("праправнук Ваш невигаслу любов / Приніс від українського народу"). Херсонський письменник проводить думку про подібність двох співців — насамперед у бичуванні суспільної кривди й наруги:

Неправда та, що наш Тарас боров,

І Вам була ненависною зроду.

Вам, як йому, звільнившись від оков,

Народ безсмертя дав у нагороду [19, 60].

Принагідно слід відзначити, що М.Братан не першим звертається до співставлення доль великого Кобзаря України та автора поеми "Кому на Руси жить хорошо". Ще в 1881 році подібну мету поставив перед собою славетний "ідеолог націоналізму" Б.Грінченко у вірші-присвяті "Некрасову й Шевченкові". Маємо нагоду порівняти з братанівською версією (до речі, у Грінченковому доробку є й інші твори шевченківської тематики: "Пам'яті Тараса", "Шевченкова могила", "Українець", "На розпутті" тощо):

Обидва за діло єдине ви бились,

За його обидва конали:

Святі почування братерства й любові

Ви в серці людей пробуждали.

Обидва за діло єдине ви бились, —

Велика вам шана за теє,

Й не вмре ваше слово на світі ніколи,

Не вмре ваше слово святеє [29, 80].

Про сприйняття заповітів Шевченка українцями ХХ ст. йдеться у віршах М.Братана "Заспів" (1961), "Над Дніпром" (1966), "До поета" (1966), "Поступ велетня" (1984), "Його діти" (1984), "Сонет" ("На "Кобзарі" — автограф Гончара...", 2004), "Де білий світ і небо синє" (2004) та ін. У поезії "Заспів" прикметами радянізованої степової сторони виступають "і шевченківські горді тополі, / І стрункі електричні стовпи" [25, 7]. Автор захоплений щирістю і працьовитістю, гостинністю й привітністю своїх краян. Його "Заспів" кореспондує читача до автобіографічних творів Кобзаря з мріями про ліпше майбутнє співвітчизників, як-от у вірші часів заслання "І виріс я на чужині...", де поставали в уяві опального українця-поета ідилічні картини благоденства на рідній землі: "...Зеленіють / Широкії села, / А у селах у веселих / І люде веселі..." [31, 112]. Молодому на той час радянському письменникові здавалось, що Шевченкові візії цілком реалізувались у соціалістичній дійсності:

Я бував тут у кожній оселі

І скажу: порадів би Тарас,

Що у селах цих — люди веселі,

Як пророче писав ти про нас! [25,7].

У вірші "Над Дніпром" (збірка "Веселку — людям") у дусі радянських часів та поцінувань співвідносяться постаті двох вождів для українців: "...Леніновою правдою / і Тараса крутими думами / шлях народу мого позначено — / сіяча, коваля, борця" [8, 4]. Тут доречно згадати про парадоксальний факт: навіть на 17 році незалежності міріади українців сприймають позитивно або й з захопленням постать нищителя українства В.І.Леніна — у відомому телепроекті Савіка Шустера під час масового опитування глядачів вождь світового пролетаріату був названий у сотні "великих українців" (!!!), а пам'ятники Іллічеві по всій Наддніпрянській Україні впевнено конкурують з Кобзаревими і донині. І Херсонщина не є винятком у цьому. Тож вірші шевченківської тематики в доробку М.Братана 60-80-х років часто огорнені серпанком більшовизації. Адже сотні радянських поетів з різних куточків величезного СРСР десятиліттями змагались у доведенні очевидної для них істини, що Кобзар нібито пророчо вбачав у "сім'ї вольній, новій" не що інше як "найсправедливішу" й "наймиролюбнішу" радянську країну (насправді: тюрму народів, імперію зла, засновану на терорі, голодоморах-геноцидах, національних чистках), а не якусь там вільну та незалежну Україну. У світлі саме таких бачень побудована поезія М.Братана "Його діти" з шевченківського збірника "Кобзарева зоря" (1984). Твір починається з лірично-співчуттєвих ноток про нездійсненні сподівання Тараса мати свою власну родину:

Намріяв: поставити хату,

Садок посадить над Дніпром

І віку свого доживати

В хатині, повитій добром.

В саду йому виділись діти

І мати весела при них.

Та смерть не дала порадіти

З живих несказанних утіх [30, 30].

Отже, ідилічна картина, не раз вимріяна поетом, так і залишилась фантазією ("Лиш в думах дітей і дружину / Любов'ю палкою зігрів"), оскільки Кобзаря передчасно "звела в домовину / Тюремна опіка царів". Але під кінець вірша щемливо-лагідні й сумні інтонації змінюються на жорсткі й мажорно-урочі — в дусі компартійних агіток:

Чи ж роду його не зустріти

В прийдешніх, потомних літах?

...У Жовтні Тарасові діти

Ставали під ленінський стяг!

Біограф перечить не стане —

Були у Шевченка сини:

Коли розривали кайдани,

Боженками звались вони! [30, 30].

Звісно ж, як офіційний поет Радянської України М.Братан мав тут орієнтуватися на "біографів" соціалістичної епохи, які прилаштовували життєпис Кобзаря й історію української державності до компартійних вимог і вказівок. Це нині, в пору незалежності, відкриваються для загалу факти, які засвідчують, що червоні боженківці та щорсівці нещадно розправлялись з виявами "українського буржуазного націоналізму" в Україні часів громадянської війни, символом якого з підказки московсько-більшовицьких загарбників став насамперед Т.Шевченко, портрети або книги якого були заледве не в кожній українській хаті, а тому автоматично ставали підставою для здійснення більшовицьких вироків.

Тема продовження традицій Кобзаря духовними спадкоємцями розробляється й у вірші "Поступ велетня" (збірка "Добрина"). Твір, присвячений геніальному авторові "Соняшних кларнетів", наголошує на його орієнтації на Шевченкові заповіти: "...Поступ велетня Тичини / Благословляє сам Тарас" [6, 19]. М.Братан стверджує: услід за Кобзарем цей поет-титан став символом служіння рідному краєві та його культурі — "віддав народу — / Усе до краплі, все до дна, / Безсмертних слів музичну вроду, / Що сталь і ніжність їм дана" [6, 19]. Крізь поетове замилування величчю Тичини-поета — в підтексті — вловлюється й натяк на фатальну роль доби сталінщини в долі співця (назва збірки "Сталь і ніжність" фонічно співвідноситься зі згадкою імення ката українського народу Й.Сталіна).

Loading...

 
 

Цікаве