WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Про питання "християнського атеїзму" Т.Г.Шевченка - Реферат

Про питання "християнського атеїзму" Т.Г.Шевченка - Реферат

всього сказаного вище Шевченко доходить висновку - що немає Господа на небі, раз така гидота твориться на землі.
У "Якби ви знали паничі…" знаходимо подібне твердження:
Ні, ні нічого нема
Святого на землі.
Мені здається, що й
Самого тебе вже
Люди прокляли.
У "Царях" Шевченко, за його словами, "згоняє оскому" на царях, помазаниках божих, доводячи, що їх "праведне життя" не було безгрішне. Починає з Давида, який на кінець життя, грівся тілом молодої дівчини, потім веде мову про його сина Ахмона (Шевченко для рими називає його Амоном), який за біблійним текстом (Старий завіт) згвалтував свою сестру Фамар, а закінчує нашим князем Володимиром. Який на старості літ взяв собі за дружину (силою) Рогнеду, вбивши її батька:
Так отакії-то святії
Оті царі.
У своєму "Заповіті," Т.Шевченко, доходить краю. Він вимагає "крові ворожої", а інакше він зрікається Бога. Тут можна прослідкувати два аспекти: по-перше, Шевченко вимагає смерті ворогів, а християнська мораль передбачає всепрощення, по-друге, оцей своєрідний торг з Богом "як понесе з України …" отоді він піде молитися, все забувши і покинувши, а ні так до того часу він не знатиме Бога:
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отоді я
І лани, і горе -
Все покину і полину
До самого бога
Молитися… а до того
Я не знаю бога.
Це вірш-заклик, який Т.Г. Шевченко писав будучи хворим грипом у передчутті смерті у 1845 році, він залишав цей вірш, як звернення до своїх братів українців із закликами боротися і перемагати. Слід також зазначити, що для Шевченка Україна з її народом була вище Бога. Яскраво свідчить про це уривок з іншого вірша:
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога
За неї душу погублю.
Заради України, заради її волі поет готовий продати свою душу і Богу і чорту. Йому не жаль ні себе, ні своєї душі для неньки-України.
Ці всі докори, чи краще закиди Богу - не можуть бути прийняті як свідчення "атеїзму" Шевченка, у тому значенні як його трактувала радянська критика. Скоріше таке ставлення до Бога було викликано, по-перше тим, що він бачив і пережив багато горя як свого так і чужого. По-друге більшість з його так званих "атеїстичних віршів" написанні саме в ранній період до заслання. Про свої важкі молоді роки Шевченко писав:
Не називаю її раєм
Тієї хатиночки у гаї
Над чистим ставом край села…
…У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло…там неволя
Робота тяжкая. Ніколи
І помолитись, не дадуть.
(Якби ви знали паничі…)
А іноді така печаль
Оступить душу, аж заплачу.
А ще до того як побачу
Малого хлопчика в селі
Мов одірвалось од гіллі
Одно-однісіньке під тином
Сидить собі в старій ряднині.
Мені здається, що се я,
Що це ж та молодість моя.
(І золотої і дорогої)
Після заслання бачимо переміну у Шевченка. Він пише багато творів на релігійну тему, яка в той час хвилювала його: "Марію", "Неофітів", "Во Іудеї во дні одні", "Подражаніє 11 псалму" та інші.
Останній період творчості Шевченка можна охарактеризувати його ж словами:
Не нарікаю я на бога,
Не нарікаю ні на кого
Я сам себе дурний дурю
Та ще й співаючи.
У "Неофітах" зустрічаємо:
Молітесь Богові одному
Молітесь правді на землі
А більше на землі нікому
Не поклонітесь. Все брехня
Попи й царі…
"Неофіти або першохристияни" - це поема, яка була написана у грудні 1857 року і присвячена Марко Вовчок. Тематично "Неофіти" пов'язані з історією Стародавнього Риму. З періодом кризи як духовних так і політичних засад існування держави, занепадала віра старих богів, а на її зміну з'явилось нове релігійне вчення християнство. В центрі поеми трагічний конфлікт Алкіда провісника святої правди і деспотичним кесарем та його прибічниками. Алкід почув слова святого апостола і покинувши багате життя пішов за ним. Потім він потрапляє до в'язниці у кайдани, де суд над ним буде чинити Нерон, до якого Шевченко звертається:
О Нероне!
Нероне лютий! Божий суд,
Правдивий, наглий, серед шляху
Тебе осудить. Припливуть
І прилетять зо всього світу
Святіє мученики. Діти
Святої волі. Круг одра
Круг смертного твого предстануть
В кайданах. І тебе… простять
Вони брати і християни.
Тут, як бачимо, Шевченко вже говорить про прощення деспоту. Собаці і людоїду. Духовний конфлікт закінчується смертю неофітів, відданих на розтерзання звірам. За сюжетом мати одного з неофітів понесла синове слово долі в люде:
Живого істинного бога
Ти слово правди понесла.
У вірші Ісаія. Глава 35 (подражаніє) Шевченко малює картину страшного суду, де всім воздасться за діла:
І спочинуть невольничі
Утомлені руки
І коліна отпочинуть,
Кайданами куті!
Радуйтеся, вбогодухі,
Не лякайтесь дива, -
Се Бог судить, визволяє
Довготерпеливих
Вас, убогих. І воздає
Злодіям за злая!
Картину Страшного суду Шевченко малює не в традиційних чорних і вогняних тонах, навпаки у нього пустеля вмивається цілющою водою і проростає гаями, по ній течуть озера й ріки, над якими птахи літають, і всі раби колишні збираються докупи раді та веселі. Для нього Страшний Суд асоціюється ізсправедливістю, яка забарилась на землі, але згодом восторжествує для "німих і незрячих".
"Молитва" це ліричний цикл, який складається з чотирьох варіацій молитов. Здається, що це одна молитва тільки переспівана по-різному. Кожну з них можна поділити на три частину. Перша - молитва за царів, шинкарів, неситих очей, для яких Шевченко просить кораблів, талярів, і всі добра землі (однак у одному варіанті, просить їх закувати у пута і замурувати, а в іншому ніби вибачаючись за свою нетерпимість просить протилежного: "у пута путнії не куй, в склепи глибокі не муруй"). Друга частина - це молитва за робочі уми, і руки. Для них автор просить:
А доброзиждущим рукам
І покажи, і поможи,
Святую силу ниспошли
Третя частина - молитва за всіх і за самого себе. У першому вірші Шевченко просить:
Мені ж, мій боже, на землі
Подай любов, сердешний рай
І більш нічого не давай!
У другому вірші зміст дещо змінюється:
Мені ж, о господи, подай
Любити правду на землі
І друга вірного пошли!
У третьому і четвертому вірші Шевченко відступає від своєї дещо "егоїстичної" молитви і просить у Бога: "Єдиномислія подай і братолюбіє пошли."
Останній період життя поета характеризується засиллям релігійних сюжетів не тільки в поетичних, але й в художніх творах. Особливе місце в творчості Шевченка займає серія "Притча про блудного сина." Говорячи про свій задум, Шевченко писав у листі до Бр. Залєського: "Нещодавно мені прийшла думка представити в особах євангельську притчу про блудного сина у нравах і звичаях сучасного російського стану". А у "Щоденнику" /запис 26.06.1857р./ Шевченко писав: "Мені здається, що для нашого часу і для нашого середнього напівграмотного стану необхідна сатира, тільки сатира розумна, благородна. Така. Наприклад, як "Жених Федотова" чи "Свої люди - поквитаємось" Островського та "Ревізор" Гоголя. Серія мала складатись з 12 малюнків, але чотири з них Шевченко не виконав, бо у Новопетровській фортеці не знайшлось натури для типового російського купця.
Євангельська притча для художника - не причина для абстрактного моралізування, а привід показати розтерзуючі душу картини. У доступній формі євангельської притчі, шляхом алегорії художник дає широку картину сучасного життя, розкриває пороки і зло суспільства засобами гострої викривальної сатири.
Крім "Притчи" Шевченко намалював за біблійними легендами "Самаритянку", "Благословення дітей" та "Святу родину".
Підводячи підсумки, слід сказати, що не можна чітко розділити творчість Тараса Шевченка на дві частини. Його атеїстичні і релігійні погляди переплітаються і на початку його творчого шляху можем знайти слова, що підтверджують його віру в Бога ("Кавказ", "Чи ми ще зійдемося знову"), а на при кінці життя у вірші "Юродивий" знаходимо такі слова:
А ти всевидящеє око!
Чи ти дивилось звисока,
Як сотнями в кайданах гнали
В Сибір невольників святих,
Як мордували, розпинали
І вішали?! А ти не знало?
І ти дивилося на них
І не осліпло?! Око,Око!
Не бачиш ти глибоко.
Не важко здогататись, що зі всевидющим оком Шевченко порівнює Господа, якому байдуже до царських злочинів.
Отже такий творчий поділ - це досить умовна річ.
Loading...

 
 

Цікаве