WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Український вільний університет (УВУ) як провідний діаспорний навчальний заклад світу - Реферат

Український вільний університет (УВУ) як провідний діаспорний навчальний заклад світу - Реферат

Після занять і зустрічей — звична дорога на вулицю Ізаррінг до інтернату "Рідна школа", де розміщують студентів літнього семестру. У ньому також діє суботня українська школа для дітей з німецьких родин українського походження. Тут за платною формою навчання діти вивчають українську мову, літературу, історію, культуру, релігію. На запитання "Чому ви вивчаєте українську мову?" зазвичай діти відповідають: "Це рідна мова моєї бабусі", "Мій батько — українець", "Я — українка, я мушу знати мову моєї історичної нації" [2: 63].

Особливе зацікавлення викликає УВУ в іноземних докторантів. Однак при цьому схвалені теми докторських робіт обмежуються німецько-українською чи відповідно європейсько-українською проблематикою. До уваги беруться теми, що можуть бути опрацьовані з використанням можливостей університету.

Як відомо, школа учительством стоїть. У цьому зв'язку не можемо не назвати визначних професорів УВУ. Це історики — Д.Дорошенко, О.Оглоблин, Н.Полонська-Василенко; географи — С.Рудницький, В.Кубійович; філологи —С.Смаль-Стоцький, О.Колесса, Ю.Шевельов, Я.Рудницький, О.Горбач; дослідники філософських наук — Д.Чижевський, І.Мірчук, О.Кульчицький, В.Янів; етнографи — З.Кузеля, В.Петров; історики мистецтва — Д.Антонович, В.Залозецький; історики церкви — В.Біднов, М.Чубатий, О.Лотоцький; правники — С.Дністрянський, О.Ейхельман, Р.Лащенко, В.Старосольський, А.Яковлів, Л.Окіншевич, В.Панейко; економісти — В.Тимошенко, О.Мицюк, Є.Ґловінський [3: 3420].

Крім них слід також назвати прізвища і Й.Торбачевського, В.Доманицького, В.Щербаківського, В.Державина, Л.Білецького, Шелухіна, І.Качуровського, А.Жуковського, Володимира Косика та ін. [2].

За часи існування УВУ його ректорами були О.Колесса, С.Дністрянський, І.Горбачевський, Т.Щербина, Д.Антонович, А.Яковлів, О.Мицюк, І.Борковський, О.А.Волошин, В.Щербаківський, І.Мірчук, Ю.Панейко, М.Васильїн, О.Кульчицький, В.Оролецький, Ю.Бойко, В.Янів, А.Кіпа та ін. [3: 3419-3420; 2].

Український Вільний Університет має досить високий авторитет у світі. Як і в кожному поважному науковому закладі такого типу, тут 1931 року було запроваджено інституцію почесних докторів. За час існування УВУ звання почесного доктора було присвоєно понад сотні осіб — видатним громадянам різних країн, зокрема й українцям, чиї заслуги перед історією та наукою є загальновизнаними. Усі вони вважали за високу честь прийняти таку відзнаку. Серед почесних докторів УВУ знаний у світі педагог Григорій Ващенко, президент Закарпатської України отець Августин Волошин, відомий історик та політичний діяч Дмитро Дорошенко, патріарх УАПЦ Мстислав Скрипник, патріарх Йосип Сліпий, українські письменники Ольга Кобилянська, Богдан Лепкий, Василь Стефаник, Олександр Кандиба-Олесь, згадуваний уже один із фундаторів УВУ Олександр Колесса, відомий у світі пропагандист української музичної культури Олександр Кошиць, федеральний суддя США Богдан Футей та багато інших. 1997 року диплом почесного доктора було вручено ще одному нашому співгромадянину, колишньому міністрові закордонних справ України, а нині — народному депутату Геннадієві Удовенку.

Загалом же можна назвати десятки і десятки наших поетів і прозаїків, які так чи інакше студіювали, чи здобували магістерку або докторат в УВУ: Василь Пачовський, Олекса Стефанович, Олег Ольжич, Андрій Тарасевич, Осип Турянський, Михайло Орест, Емма Андієвська та ін. Зокрема, Олег Ольжич не тільки слухав лекції в УВУ, а й деякий час працював тут асистентом кафедри археології та вів заняття з цієї дисципліни.

"Здавалося б, — пишуть Р.Лубківський та А.Погрібний, — дорожи, Україно, дарованим тобі самою долею освітньо-науковим закладом у центрі Європи, підтримуй його, сприяй!" [2]. Однак саме нині в стосунках із владою незалежної України постала для УВУ найчорніша пора: університет, котрий зумів пережити найтяжчі, у тому числі воєнні, лихоліття, нині на межі закриття через брак коштів на подальше існування. Останні сподівання — на рідну Україну. Більше покладатися немає на кого. Річ у тім, що уряд Баварії з літа 2006 року припинив фінансування УВУ, поясняючи свій крок так: "Ми підтримували УВУ за обставин, коли не було Української держави. Та й після її відновлення ще аж п'ятнадцять років продовжили фінансування. Але скільки можна? І яка логіка в тому, щоб Баварія і надалі фінансувала УВУ, якщо існує незалежна Україна? То потрібен УВУ Україні чи не потрібний?" [2]. Так (і згодьмося: цілком резонно!) аргументують свою позицію у ставленні до УВУ баварські урядовці. На сьогодні лише невеличку частку потреб УВУ (а це, окрім навчально-наукових цілей, ще й кошти на утримання будинку) спроможна забезпечувати Фундація УВУ, розміщена в Нью-Йорку. Для повноцінного функціонування УВУ потрібно сьогодні 250-300 тисяч євро на рік (принагідно зазначимо, що лише на утримання в 2007 році парку елітної лікарні "Феофанія" Верховна Рада України виділила значно більшу суму грошей). Тобто сума на утримання УВУ видається досить смішною як у масштабах Державного бюджету України. Навіть який-небудь один-єдиний олігарх міг би її виділити зі свого гаманця. Та чи є такі в Україні, кому б боліла доля української освіти? [2].

Проте запобігти злочинові перед Україною — остаточному закриттю УВУ — ще можна. Для цього слід: 1) прийняти спеціальну постанову Кабінету Міністрів України про фінансування закладу; 2) виділити цільові кошти департаментові міжнародного співробітництва Міністерства освіти і науки України на зв'язки із зарубіжними закладами, отже, й на підтримку УВУ; 3) надати допомогу УВУ через його фінансове поєднання з одним із міцних українських університетів (попередню згоду дав, наприклад, Київський лінгвістичний університет); 4) створити в Україні зацікавленими інституціями, насамперед освітньо-науковими, фонд підтримки УВУ; 5) вирішити фінансові питання УВУ через одержання ним орендної плати від Української держави за діяльність культурно-інформаційного Центру України в Мюнхені, що під нього університет готовий передати перший поверх свого будинку [2].

І вже в липні 2006 року міністр закордонних справ України Борис Тарасюк та міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко направили до Мюнхена робочу групу, яка ґрунтовно вивчила ситуацію та підготувала необхідні рекомендації, які, сподіваємося, будуть реалізовані.

Отже, національно-орієнтована громадськість України, як і українська діаспора, з нетерпінням очікує на вихід Указу Президента України про захист інтелектуального і культурного надбання українців за кордоном. Щиро сподіваємося, що Україна врятує і збереже УВУ, який стоїть на першому місці найважливіших українських інституцій, та згодом включить його до свого потенційного ресурсу в справі зміцнення світового українства.

Література

1. Сасько Тамара. Український Вільний Університет очима вчителя-словесника // Дивослово. — 2006. — № 11. — С.62-64.

2. Лубківський Роман, Погрібний Анатолій. Український Вільний Університет. Чи потрібен він Україні? Однозначно: так! // Урядовий кур'єр. — 2006. — 4 лист.

3. Енциклопедія українознавства. — У 10 т. — Т.9. — Львів, 2000. — С.3418-3421.

Loading...

 
 

Цікаве