WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Український вільний університет (УВУ) як провідний діаспорний навчальний заклад світу - Реферат

Український вільний університет (УВУ) як провідний діаспорний навчальний заклад світу - Реферат

Українськийвільнийуніверситет(УВУ)якпровіднийдіаспорнийнавчальнийзакладсвіту

На чужій землі, під чужим небом 85 років існує, дістаючи безкорисливу моральну й фінансову допомогу від Німецької держави, феномен незалежної української науки — Український Вільний Університет (УВУ) в Баварії. Не маючи аналогів щодо тривалості свого існування серед усіх діаспорних навчальних закладів світу, УВУ на довгі роки став твердинею вільної освіти й науки поневоленого комуно-тоталітарною системою Українського народу, виховав сотні кадрів української інтелектуальної еліти, дав професійні знання тисячам українців з усіх країн їхнього поселення, підготував сотні захищених магістерських і докторських дисертацій, видав цілу бібліотеку наукових видань.

Український Вільний Університет постав у Відні 1921 року в екзилі (вигнанні) для розвитку вільної української науки та вищої школи поза впливом негативного в Україні режиму (комуністичного). УВУ виник за ініціативою Товариства українських журналістів та письменників, Українського соціологічного інституту та Товариства прихильників освіти у Відні паралельно до Львівського (Таємного) українського університету. Його фундатори розуміли, що "серед еміграційних злиднів доконується велике культурне діло", що це є "здвигнення храму української науки" і що цей храм науки "при першій можливості буде перенесений до свого краю, забираючи туди з собою всі духовні і матеріальні здобутки" [1: 64]. Так зазначали засновники у відозві від 10 лютого 1921 року, під якою поставили власні підписи від імені університетської ради О.Колесса, С.Дністрянський, В.Старосольський, І.Ганицький та Олександр Олесь. У той час вони навіть не могли підозрювати, що чекати можливості перенести університет в Україну доведеться дуже довго. Принаймні своє 85-ліття УВУ відзначив у Мюнхені. Їх ініціативу підтримали професори колишніх австрійських університетів, при чому перемогла концепція традиційного університету, репрезентована О.Колессою, який став першим ректором УВУ, над проектом Народного університету М.Грушевського, який у висліді відійшов з очолюваним ним Соціологічним інститутом від співучасті в організації УВУ.

Датою заснування УВУ вважається день інавґурації 17 січня 1921 року. Початкового складу професорської колегії (12 професорів і 3 доценти), числа студентів (90) виявилися недостатньо, оскільки головним центром Української еміграції був не Відень, а Прага й Чехія із залишками інтернованого там вояцтва Української галицької армії. Керівництво УВУ бажало охопити цих потенційних студентів та віднайти додаткову фінансову базу, якої у Відні не було. Це питання вирішив продекан правничого факультету В.Старосольський через свої зв'язки з Я.Нечасом – довіреною особою президента Чехо-Словацької Республіки Т.Ґ.Масарика, який прихильно ставився до слов'янських наук та установ у новій державі*. Після офіційних переговорів О.Колесси і С.Дністрянського з прем'єром Чехо-Словаччини Я.Черним УВУ було перенесено до Праги, він отримав фінансове забезпечення від Чехо-Словацького уряду та можливість використовувати для навчального процесу аудиторії й кабінети надзвичайно престижного Карлового університету, численні стипендії для студентів. Рішенням міністерств закордонних справ і освіти від 16 та 30 вересня 1921 року УВУ у Празі отримав офіційне визнання, йому було надано структури Карлового університету у складі двох факультетів: філософського та правничого.

* Т.Ґ.Масарик активно долучився до утвердження чеської мови в державному управлінні (замість німецької). Завдяки його активним зусиллям за короткий термін німецькомовна Прага перетворилася в чеськомовну.

Після інавґурації в Празі 23 жовтня 1921 року викладацький склад упродовж 1921/22 навчального року збільшився до 16 професорів, 4 доцентів і 1 лектора, а на кінець першого десятиліття (1931 р.) професорська колегія нараховувала 39 членів. Кількість зареєстрованих студентів збільшилася з 702 (1921 р.) до 874 (1922/23 н.р.), причому деякі з них одночасно навчалися в УВУ і в Карловому університеті [3: 3419].

Як перша вища школа в Празі, УВУ став на той час центром українського наукового життя в Чехо-Словацькій Республіці. Згодом поряд з ним постали інші виші, студії, інститути, наукові товариства. Принагідно зазначимо, що кожен ректор УВУ одночасно очолював урядовий Український академічний комітет.

До кінця 20-х років бібліотека УВУ зросла до 10 тисяч томів. За перше десятиліття свого існування УВУ видав 27 томів праць, у тому числі кілька досить цінних, зокрема, два ювілейні збірники на пошану Т.Ґ.Масарика та три збірники з працями професорів університету.

У 30-х роках УВУ пережив кризи, оскільки у висліді переорієнтації політики Чехо-Словацької Республіки на зближення з СРСР і Польщею було обмежено права української політичної еміграції. Під загрозою опинився й УВУ, проте його було врятовано заходами тодішнього ректора І.Горбачевського. Однак зменшення фінансування не давало можливості продовжувати видавничу діяльність. Крім того, зменшилося число студентів. На 1939 рік їх було всього 61 [3: 3419].

Надії на суттєве поліпшення справ в УВУ виникли 1938 року, коли Карпатська Україна отримала широку автономію і планувалося перенести УВУ до Хуста як український державний університет. Проте цю спробу було перекреслено угорською окупацією, звуження колишньої Чехо-Словаччини до Протекторату Чехії та Моравії відбилося й на становищі УВУ, який було підпорядковано ректорові Німецького Карлового університету. Однак у цей час дещо збільшилося число студентів з т.зв. Генерал-Губернаторства (107 на 1940/41 н.р.), завдяки чому Український Центральний комітет зміг заходами його голови В.Кубійовича визначити спеціальні місячні дотації й фінансувати видавничу діяльність УВУ.

Наприкінці празького періоду в УВУ працювало 20 професорів, 10 доцентів і 3 лектори. За період з 1921 до 1941 року було видано 37 докторських дипломів на філософському та 95 на правничому факультеті [3: 3419].

Празький період діяльності УВУ закінчився разом з окупацією Праги Радянською Армією в травні 1945 року. Залишатися далі в Празі зі зрозумілих причин стало небезпечно, адже комуністична пропаганда розцінювала УВУ не інакше, як лігво українського буржуазного націоналізму. В очах радянського тоталітарного режиму це був чи не найбільший злочин. Усіх, бодай якось причетних до національно-визвольного руху, одразу зараховували до ворогів народу. У цей час останній ректор УВУ А.Яковлів передав керівництво прихильникові концепції залишення УВУ на території Чехії о.Августину Волошину, а сам з більшістю професорів виїхав за кордон. Однак, концепція о.Волошина виявилася ілюзорною і його самого було заарештовано і він невдовзі загинув у тюрмі. УВУ було ліквідовано, його майно знищено чи розграбовано.

З ініціативи В.Щербаківського, до якого була приєдналася група українських дослідників з Українського наукового інституту з Берліна під керівництвом директора І.Мірчука, УВУ було відновлено в Мюнхені*. Більшість професорів і студентів змушена була податися сюди на Захід, у Баварію. Тут у Мюнхені, розпочинається третій етап існування УВУ, який триває донині. Систематичне навчання у виші розпочалося 1946/47 навчального року. Уже 1947 року в УВУ працювало 44 професори, 16 доцентів та 18 викладачів й асистентів. До складу професорської колегії також приєдналися окремі вчені з Центральної і Східної України. За станом на 1947/48 н.р. в УВУ вже нараховувалося 493 студенти [3: 3419]. Принагідно зазначимо, що впродовж 1945-1946 років у відновленому Українському Вільному Університеті як вільний слухач поширював свої знання Яр Славутич (Г.М.Жученко) – губерніяльний херсонець, визначний український поет і педагог із далекого Едмонтона (Канада).

* Приміщення й садибу для УВУ тут придбав блаженної пам'яті кардинал Йосип Сліпий.

Loading...

 
 

Цікаве