WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Традиційність і новаторство ідіостилю Олега Ольжича - Реферат

Традиційність і новаторство ідіостилю Олега Ольжича - Реферат

Наявність жаргонізмів і газетних штампів у поезіях Ольжича зумовлена військовими настроями автора, що в основному виражені в його поемах. Так, у поемі "Городок 32" боєвик, погоня і куля — основні засоби боротьби за незалежність України:

Майно революції — цінний

Живий боєвик повсякчас [5:84].

У ліричних та історіософічних віршах прикладів штампованої публіцистики не знайдено, вони представлені у вищезгаданих поемах:

Розкрийте зіниці, розкрийте серця!

Черпайте криштальне повітря! [5:97]

Або:

Захочеш — і будеш. В людині, затям,

Лежить невідгадана сила [5:88].

Фразеологізми (від гр. — зворот і судження), тобто семантично цілісні і синтаксично неподільні мовні знаки, подекуди зустрічаються в партитурі творів Ольжича. Мовна природа компонентів фразеологізмів формується в процесі фраземотворчої взаємодії лексичних, морфологічних, синтаксичних, семантичних і стилістичних явищ. За функціонально-стилістичними ознаками фразеологізми поділяють на літературні і нелітературні. Літературні об'єднують нейтральні (розправити крила), книжні (перейти рубікон) і розмовні (приший кобилі хвіст) сполучення.

Зважаючи, що тематика поезій не вимагала використання діалектизмів, а до того ж митець народився в Центральній Україні і там же творив, прикладів діалектної лексики майже не вживає. Одиничні діалектні слова на кшталт "вулькани", "вітер-варіят", "триюмфальна", "експльозії", "злото" тощо не становлять бази для аналітичного вивчення.

Притаманні народній творчості плеоназми (гр. надмірність) — стилістичні фігури, що являють собою подвоєння близькозначних лексичних одиниць, у поезіях Ольжича не різняться індивідуальністю. Автор використовує їх як засіб стилізації під фольклорні зразки: "Бо позве-покличе Вождь Сліпучий їх" [5:42]; "Бачить Шан, що буде лихо-горе" [5:39]; "Обшарпана, спить матінка-земля" [5:35]. Ця лексикостилістична фігура більше зустрічається в ранній творчості Олега Ольжича.

Визначальними для громадянської лірики є семантично-понятійні поля, як-от "воля, боротьба, віра" тощо. Вони показові для індивідуального стилю Ольжича у вигляді контекстуальних синонімів, наприклад "неугнутість волі — волі граніт":

Для тих, що, нікчемні і кволі,

Заквилять про зламаний цвіт —

Неугнутість нашої волі,

І нашої волі граніт! [5:84]

Поет семантично протиставляє "неугнутість" цілій низці означально-оцінних слів: нікчемні, кволі, зламані, квилять. Революційні змагання мають і свої слова-символи, без яких автор не обходиться — зброя, меч:

Блискучий мечу, рівний і прямий,

Сліпуча думка, наче лезо, гостра.

Ти розітнеш напруженість пітьми,

Заплетений раменами цей простір! [5:109]

Є в мовно-поетичній культурі Ольжича традиційні "ріки, скелі, хмари і зірки", яким "на небі не вузько", мовні знаки далеких часів і культури його сучасників, а все разом становить психологічний простір поета, виявляє сенс його буття.

Як засіб образності Ольжич широко вживав стилістичні повтори, яким належить певна функція. У сучасній науковій літературі закріпилося розуміння стилістичної функції як явища, пов'язаного з передаванням читачеві різного роду стилістичної інформації, — експресивної, емоційної, оцінювальної, естетичної.

Лексичний повтор, тобто нагромадження однотипних мовних елементів (звуків, складів, слів або словосполучень) у певній синтаксичній одиниці, як засіб образного мистецтва в поетиці користується популярністю. В поетичних творах Ольжича можна виділити такі функції повтору: композиційно-образну, архітектонічну, функцію уточнення.

У реалізації композиційно-образної функції провідна роль належить повторам, що беруть участь у створенні стрижневої композиції поетичних зразків. Здебільшого це анафоричні повтори (гр. — піднесення — побудова на повторюваних початках суміжних уривків мовлення), де в ролі анафори можуть уживатися службові слова: Наприклад: "І жили ми в розкошах, слабі і блудливі, І не вірили в велич Кінця" [5:93]; "І блеснули на сонці ножі, І метнулись червоні обличчя" [5:64]. І навіть цілі лексичні блоки:

Над кручею, за садом, на горі

Розквітла яблуня. Іди, тебе немає [...]

Тебе немає. На траві прибитій

Не буде видко сліду ні на мить [5:98].

Повтори лексичних блоків в абсолютній більшості дистантні та варіативні. Варіативність виявляється в інверсії та заміні одного з компонентів лексичного блоку чи виключення одного компонента вихідного лексичного блоку.

Повтор, що виконує архітектонічну функцію, тобто функцію зв'язку цілих фрагментів тексту, може виявлятися через повторення певних слів:

Бог ясний поміж людьми ходить.

Бог навчає людей роботи [...]

Бог рече: "І буде громада,

Мудрі старці, врочисті свята" [5:53].

При поясненні текстової модальності важлива функція належить повторам, які виконують функцію уточнення. До них можна віднести синонімічні й антонімічні повтори. Так, синонімічний повтор дозволяє авторові уникати лексичної монотонності, сприяє створенню своєрідної лексико-синтаксичної конструкції, в якій синоніми зливаються в єдиний лексичний комплекс, що сприймається як аналітичне ціле. Особливо яскраві контекстуальні синонімічні повтори, за допомогою яких уточнюється семантика денотата: "Розкрий свої очі і прямо поглянь" [5:89]; "І блакить, і розриви, і дим Сонну землю черкає згори, Смерть черкає крилом голубим ... О, ця смерть, як холодна блакить" [5:115].

Відтак, можна узагальнити, що лексика Ольжича — досить різнобарвна. В його поезіях лексичні форми набувають стильової функції і гармонійно поєднують стилістично нейтральні і марковані мовні засоби. Завдяки досконалому володінню усіма засобами і нормами української мови письменникові вдалося створити неповторні і нові яскраві образи.

Олег Ольжич — чудовий знавець лексичного багатства рідної мови. Широке використання розмаїття лексичних засобів дозволяє йому створити посилену емоційність мови. Ця емоційність невипадкова, вона детермінована особливістю доби, що вимагала рішучих дій, постійної боротьби. Твори Ольжича багаті на образні засоби, що характеризують індивідуальну манеру поета. Стиль визначає оригінальне використання лексики та синтаксису, але найбільше — саме образно-тропеїчних засобів.

Науковці до сих пір визначають справжнє місце Олега Ольжича в українській літературі. Але можна з певністю сказати, що його творчість є своєрідним і неповторним явищем. Ольжич запропонував власний індивідуальний поетичний стиль, доти небувалий в українському письменстві. Він був оригінальним поетом тридцятих-сорокових років двадцятого сторіччя, активним поборником націоналістичної ідеї і, зрештою, однією з найяскравіших особистостей в історії України.

Література

1. Антологія української поезії: — Лондон, 1957.

2. Єрмоленко С. Мовотворчість Олега Ольжича // Дивослово. — 1998. — № 10. — С.10-13.

3. За героїчну духовність. — Нью-Йорк: Зарево, 1997.

4. Неврлий М. Муза мужності й боротьби // Ольжич О. Цитаделя духа. — Братислава, 1991. — С. 5-30.

5. Ольжич О. Незнаному Воякові. — К.: Фундація імені О.Ольжича, 1994. — 432 с.

6. Спадщина Олега Кандиби-Ольжича у контексті національного відродження України. — Тернопіль, 1999.

7. Череватенко Л.Я. "Я камінь з Божої пращі" // Самостійна Україна. — 1994. — Квітень-червень.

Loading...

 
 

Цікаве