WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Творча біографія Д.І.Дорошенка (1882-1951): еволюція історіографічних зацікавлень і поглядів - Реферат

Творча біографія Д.І.Дорошенка (1882-1951): еволюція історіографічних зацікавлень і поглядів - Реферат

Щодо останнього етапу творчості Д.І.Дорошенка (1945-1951 рр.), то треба зазначити скорочення його наукової діяльності, зміщення акцентів на перевидання творів минулих літ, написання мемуарів та популярних книжок. Як і завжди, історіографічні твори Дмитра Івановича були пов'язані з його громадсько-політичною, викладацькою діяльністю.

Д.Дорошенко як людина та особистість

Наприкінці спробуємо на підставі спогадів знайомих, друзів та учнів Д.Дорошенка, мемуарів та приватного листування відтворити його психологічний портрет. На нашу думку, це є важливим тому, що яскрава особистість, вдача цієї людини безпосередньо впливали на його наукову творчість.

Є.Чикаленко так схарактеризував Д.Дорошенка часів їх співробітництва в "Раді": "Дуже гарний на вроду, добре вихований, справжній український аристократ ... дипломат у поводженні з людьми..." [41:6]. Старі знайомі завжди добре відзивалися про нього [155]. Учень Д.Дорошенка в УНІ Б.Крупницький згадував: "В 1926 р. Д.І.Дорошенко був ще молодою людиною. Невеличкої, але стрункої постави, гарний на вроду брюнет, з блискучими карими очима, завжди пристойно одягнений ... з невимушеними манерами старих дворянських часів, в яких сполучалися простота й почуття власної гідності, ввічливість і стриманість, спокійний, без будь-якої нерівності в поведінці з людьми — він робив ... враження джентльмена англійського зразку" [118:10].

Дмитро Іванович Дорошенко був людиною "гуманної, лагідної, зрівноваженої вдачі, спокійний і толерантний, джентльмен у поводженні з людьми, тими ж рисами позначився і в своїй літературній діяльності" [40:XII-XIII]. Завдяки своїй вдачі, Д.Дорошенко часто виконував роль посредника у різного роду переговорах та конфліктах і, за твердженням сучасників, Дмитро Іванович "...у нас був буквально одинокий політик, якого знали росіяни як людину, що з нею можна говорити". Проте лагідність не означала слабохарактерність, навпаки, він міг гостро відстоювати свої переконання та погляди.

Д.Дорошенко дуже прив'язувався до людей, і тому його особисті і політичні симпатії неймовірно перепліталися і спричиняли йому самому багато прикрощів. Він легко сходився з людьми, викликав приязнь і цій приязні "звичайно був вірний" [156:131]. Дмитро Іванович був обдарований громадсько-політичним тактом і міг мати особисті і наукові зносини з людьми, з якими часто не сходився в ідеологічних і політичних поглядах. Так, під час святкування ювілею Д.Дорошенка у 1924 р. його вітали свої українці "без ріжниці партій" — і гетьман Скоропадський, і Шаповал, і Григорьєв. "І це мені здається правильно: я нічого не робив в чужих інтересах, але завжди для своїх", — писав з цього приводу сам Дмитро Іванович [117: арк.2зв. -3].

Особистий такт і обізнаність в актуальних проблемах і справах робили його бажаним співрозмовником. Він мав багато особистих приятелів, любив посидіти та поговорити за чаркою вина, або за пивом. Д.Дорошенку було притаманне неабияке почуття гумору, розмова з ним була дуже приємною — "його можна було слухати часами". При кожній нагоді Дмитро Іванович відвідував концерти, вечорниці та товариські зустрічі.

Велика життєва активність Дмитра Івановича і спроможність писати, а також надзвичайна пам'ять полегшували йому наукову діяльність, опанування іноземних мов.

Про красномовство Дмитра Івановича свідчать багато з його слухачів. У його мові яскраві східноукраїнські риси, західноукраїнські лексичні особливості притаманні його жартівливо-підкреслювальним висловам. І.Коровицький відмічав, що мова Дмитра Дорошенка стихійно винесена з родинного хутора і посилена перебуванням у різних частинах України та спілкуванням з багатьма його знайомими — літераторами, акторами, мовознавцями. У приватному листуванні вчений не цурається русизмів та архаїзмів [4:XXV]. Д.Дорошенко любив і вмів промовляти і як лектор завжди мав вдячну аудиторію. Сучасники високо оцінювали його лекторський талант і навіть казали, що лекції, промови Д.Дорошенка робили більше враження, ніж його писання [40:XXVII-XXXIV].

Д.Дорошенко боявся побутових труднощів, а зміна місця проживання виростала у величезну проблему. Часті недуги виснажували сили, але звернення до лікаря вимагало особливих зусиль його волі. В той же час Наталя Михайлівна — дружина Д.Дорошенка, своїми безперервними хворобами, а часом і примхами ускладнювала його існування [156:131-132].

Дмитро Іванович ніколи не був далеким від дійсності кабінетним ученим, знав українське життя з усіх його боків, саме тому його характеристики, чи то українського історичного процесу, чи то визначних діячів України, подані у державницькому аспекті, майже завжди об'єктивні та стримані. Тому він ніколи не вдавався в крайнощі [40:ХІІ-ХІІІ].

Взагалі Дмитро Іванович був обдарованою людиною і присвятив свої таланти Україні. Він безперервно працював, не зважаючи на будь-які особисті обставини, і саме там, де цього вимагали інтереси батьківщини — чи то у галузі науки, чи то у політиці.

Література:

1. OhlobIyn O. Ukrainian historiography (1917-1956) // The Annals of the Ukrainian Akademy of Arts and Scienes in the US. — 1957. — V.5-6. — No.4. — P. 307-435.

2. Білецький Л. Дмитро Дорошенко. — Вінніпег, 1949. — 24 с.

3. Оглоблин О. Дмитро Дорошенко // Енциклопедія українознавства: Словникова частина. — Париж–Нью-Йорк, 1953. — С.583-584.

4. Коровицький І. Дмитро Дорошенко // Липинський В. Твори. Архів. Студії / Заг. ред. Є.Зиблікевич. — Т.6: Листи Дорошенка до В'ячеслава Липинського / Ред. І. Коровицького. — Філадельфія–Пенсільванія, 1973. — XLIV c.

5. Ульяновський В. Автори "Української культури" // Українська культура. Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. — Київ: Либідь, 1993. — С.527-553.

6. Лист Д.Дорошенка до І.Я.Дорошенка з Києва (від 3.02.1908). — Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського НАН України. Інститут рукописів (далі — НБУ. ІР.). — Ф.318. — Оп.1. — Спр.89.

7. Лист Д.Дорошенка до Б.Грінченка з Києва до Італії (від 22.04.1910). — НБУ. ІР. — Ф.ІІІ. — Оп.1. — Спр.36946.

8. Пінчук Ю., Гриневич Л. Дмитро Дорошенко та його твір "Огляд української історіографії" // Огляд української історіографії. Державна школа: Політологія. Право. — Київ: Українознавство, 1996. — С.ІХ-ХХХ.

9. Чишко В.С. Біографістика як галузь історичної науки: історіографія та методологія. Автореф. дис.... доктора іст. наук. — Київ, 1997. — 48 с.

10. Пінчук Ю.А., Ясь О.В. Приймак Томас. "Микола Костомаров: Біографія" // Український історичний журнал. — 1997. — №2. — С.126-128.

11. Дорошенко Д. Мої спомини про давнє-минуле. — Вінніпег, 1949. — 167 с.

12. М.Забаревський (псевдонім Д.Дорошенка). Памяти П.Я.Дорошенка // Хліборобська Україна. — 1920. — Зб. І. — С.99-102.

13. Лисяк-Рудницький І. Консерватизм // Історичні есе. Собр. соч.: В 2-х т. — Київ: Основи, 1994. — Т.ІІ. — С.125-130.

14. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє-минуле. — Мюнхен, 1969. — 522 с.

15. Дорошенків хутір. — НБУ. ІР. — Ф.318. — Оп.1. — Спр.59.

16. Короткий українсько-російський словар. Склав для свого ужитку Д.І.Дорошенко (1900 р.). — НБУ. ІР. — Ф.318. — Оп.1. — Спр.22.

17. Грушевський "Історія України-Руси". Уваги і замітки (1900 р.). — НБУ. ІР. — Ф.318. — Оп.1. — Спр.21.

18. Дорошенко Д. Звістки про український театр // Літературно-Науковий Вісник. — 1899. — Кн. IV. — С.55.

19. Дорошенко Д. Відчит Д.Яворницького // Літературно-Науковий Вісник. — 1900. - Кн.VII. — С.207-208.

20. Дорошенко Д. Ученое общество имени Шевченка во Львове // Волынь. — 1901. — Ч. 224.

21. Статья "Украинское издательское общество в Петербурге" (початок жовтня 1905 р.). — НБУ. ІР. — Ф.318. — Оп.1. — Спр.14.

Loading...

 
 

Цікаве