WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Творча біографія Д.І.Дорошенка (1882-1951): еволюція історіографічних зацікавлень і поглядів - Реферат

Творча біографія Д.І.Дорошенка (1882-1951): еволюція історіографічних зацікавлень і поглядів - Реферат

Творча біографія Д.І.Дорошенка (1882-1951): еволюція історіографічних зацікавлень і поглядів

За рекомендацією і при посередництві Є.Чикаленка Дмитро Дорошенко влітку 1909 р. прийняв пропозицію директора Комерційної школи ім. Миколи II у Катеринославі А.Синявського зайняти посаду викладача історії. Вони листувалися і восени Д.Дорошенко переїхав до Катеринослава і став викладати. Сам А.Синявський дбав про затвердження Дмитра Івановича на посаді учителя Комерційної школи Міністерства торгівлі і промисловості (з затвердженням були деякі труднощі, пов'язані з його громадсько-політичною діяльністю). Цьому затвердженню допомогло те, що Чернігівська адміністрація (де був маєток Дорошенків) видала дуже гарну характеристику Дмитру Івановичу. Це було зроблено "з наказу губернатора Маклакова, з яким приятелював дядько Дмитра Івановича Петро Якович Дорошенко" [46:357]. Лише у лютому 1911 р. надійшло офіційне повідомлення про затвердження Д.Дорошенка з березня 1910 р. [51] (а весь час до того Дмитро Іванович почував себе непевно, не міг вповні віддаватися українській справі "щоб не докучати сатрапові" [52:арк.2зв.]).

Наталя Михайлівна переїхала до Катеринослава дещо пізніше, у 1910 р. через театральну роботу у Києві [46:357]. Так почався важливий чотирирічний "Катеринославський період" (1909-1913 рр.) у житті та творчості Д.Дорошенка.

Спочатку Катеринослав не сподобався Д.Дорошенкові [53, 54; арк.1-1зв.]. Проте, "вільна атмосфера" у навчальних закладах Катеринослава приємно вразила Д.Дорошенка: "...вчителі всі люди поступового напрямку" [54: арк.6], наука поставлена добре, українство розвивається вільно (в школі були портрети відомих українських діячів, в бібліотеці багато українських книжок, серед учителів було кілька українців, в кімнаті для учителів завжди лежали свіжі українські газети "Рада", "Діло", "Українська хата", "Наша школа") [11:118-119]. Гарними були й умови праці: будинок школи — "справжній палац", заробітна платня висока. Все це завдяки А.Синявському, який був "лібералом та українофілом", людиною високоосвіченою і чесною, учнем В.Антоновича, прихильником ідей М.Драгоманова" [54: арк.6].

Проте розчарувала Д.Дорошенка відсутність дисципліни в училищі, низька інтелігентність учнів, серед яких майже не було українців, а також байдужість учителів до української справи. Дмитро Іванович порівнював стан українських справ у Києві та Катеринославі: "де українство не переслідують, (як у Києві — B.A.) воно має зовсім спокійний характер, мало якось захоплює людей своєю ідейною стороною" [54: арк.2-2зв.]. У численних статтях і замітках, що дописував Д.Дорошенко у київські часописи, (до речі, у 1908-1913 рр. майже кожне літо він заміняв редактора "Ради" Є.Чикаленка [39:6]), у приватному листуванні з київськими друзями (бо родина Дорошенків при першій же нагоді проводила свята та канікули у Києві, Наталя Михайлівна відвідувала Київ часто і сама) містяться цікаві замальовки з культурного, політичного, громадського, просвітянського життя Катеринослава, зазначаються "рисочки", що характеризують "національну українську течію в житті цього міста" [55-57]. Так, Д.Дорошенко доходить до висновку щодо "українства": "... хоч як мало розвинута у нас взагалі тая свідомість, але все ж таки в наші часи уже майже скрізь по більших містах пустила вона свої корні і серед загального життя, хоч помаленьку, але все ж таки бринить звичайно і українська течійка" [55:102]. Ці замітки зроблені професійним істориком і заслуговують на увагу.

Під час перебування у Катеринославі Дмитро Іванович і його дружина належали до таємної організації ТУПу, до якої також входили А.Синявський, І.Труба, Ю.Павловський, В.Біднов, Є.Вировий та ін. Узагалі, родина Дорошенків брала активну участь у громадському житті Катеринослава, докладала багато зусиль щодо пропагування української історії та культури, відродження національної свідомості [58:30].

Крім викладання у комерційному училищі (12 годин на тиждень) та обов'язків вихователя класу, Д.Дорошенко викладав місцеву історію (краєзнавство) у жіночому єпархіальному училищі (2 години на тиждень). Цей курс захопив історика, багато сил і часу приділяв він його підготовці, про що наголошував у листуванні з батьком та друзями. До того ж Дмитро Іванович займався з учнями позакласною роботою, керував гуртком "родиноведения" ("українознавства"), який мав свою невеличку бібліотечку, намагався прищепити учням любов до рідного краю.

1909 р. за порадою А.Синявського Д.Дорошенко з своїми учнями здійснив дуже цікаву дводобову подорож на о.Хортицю. Вдруге побував Д.Дорошенко у м.Олександрівську три роки згодом, щоб "порозумітись з тамтешніми українцями в справі вибору спільного з російськими кадетами посла до Державної Думи". Під час цієї подорожі Д.Дорошенко зустрівся з "заслуженим українським етнографом" Яковом Новицьким, чиї записи народних пісень друкував у Катеринославі. Тоді ж він відвідав на міському цвинтарі могилу останнього кошового отамана Й.Гладкого [59:95-96].

Ті чотири роки Дмитро Іванович завжди називав "героїчною добою життя" і вважав за найкращі часи головно за плідну діяльність і прихильне ставлення селянства [4:XVII].

У Катеринославі він широко розгорнув українську національну роботу: був заступником голови місцевої "Просвіти", разом з дружиною сприяв зміцненню філій просвіт по селах і містечках, організовував театральні вистави, звіти, бібліотеки, займався збором коштів на пам'ятники українським діячам, був у числі організаторів та першим редактором просвітянського двотижневика "Дніпрові хвилі" [60:167-168].

Писали у "Дніпрові хвилі" майже виключно катеринославці: Д.Яворницький, В.Біднов, М.Новицький, К.Корж та ін., але й присилали свої розвідки Я.Новицький, І.Нечуй-Левицький та ін. Сам Д.Дорошенко надрукував у ньому статті та спогади про П.Куліша, Д.Яворницького, М.Лисенка, Т.Шевченка та ін. У листі до М.Грінченко, повідомляючи про надіслання їй примірників "Дніпрових хвиль", Д.Дорошенко зазначив, що вони за винятком белетристики складаються з його писань [21: арк.1]. У видавництві "Просвіти" виходили і окремі праці Д.Дорошенка [62].

Також співробітничав Д.Дорошенко з місцевими російськими часописами "Южная Заря" та "Приднепровский край", з московським щомісячником "Украинская жизнь".

У Катеринославі розкривається талант Дмитра Івановича як лектора. Поза школою його запрошують для викладання у місцевому науковому товаристві, на свята, в різні аудиторії — селяни, робітники майстерень, інтелігенція. Теми його виступів — з історії, історіографії, археології, історії літератури тощо: курс лекцій із історії української літератури XIX ст., історії Запоріжжя, "К истории крепостного права в России", "Служба в Московском государстве", "Изистории колонизации Новороссийского края" [5:531].

Д.Дорошенко виступав також з науковими доповідями на засіданнях Вченої Архівної Комісії про історіографію запорозького козацтва, місцеві архіви, українські наукові установи, М.Костомарова, Б.Грінченка [5:531]. Д.І.Дорошенко дуже жалкував, що не може викладати виключно українською мовою [63: арк.1-1зв.].

У Катеринославі Д.Дорошенко розпочав і систематичну наукову діяльність, перш за все завдяки Катеринославській Комісії. З архівних дослідів ученого постала низка робіт про архіви Катеринославської губернії [64, 65, 66], джерелознавчі розвідки. Опрацював він і справи фортеці Св. Єлизавети (щодо стосунків запорожців з татарами тощо) [67].

14 листопада 1909 р. Дмитра Івановича обирають секретарем Комісії [68], він же стає і редактором "Летописи" (томи VIІ-Х). Він сам активно друкувався в "Летописях" [69, 70, 66] та намагався оживити це видання [63: арк.4]. Рутинна праця у Комісії не дуже подобалася Дорошенку — "діло там сухе і казенне", "служба", яку він має робити "тільки тому, що на чолі комісії — мій директор, який, вважає для себе пунктом амбіцій держати комісію в своїх руках" [61: арк.1зв.].

Архівній Комісії Д.Дорошенко повинен завдячити співпраці з провідними істориками Катеринослава. Таке оточення сприяло зростанню Дмитра Івановича у науковому плані. Ось як описує еволюцію відносин з Д.Яворницьким сам Дмитро Іванович: "Спочатку він на мене дивився якось скоса, кажуть, сердився за рецензію на його оповідання. Але потім ми зійшлися ближче, почав він мені позичати книжки з своєї бібліотеки, показувати свої літературні та наукові матеріали, а останній раз читав мені навіть свої вірші!" [63: арк. 3 зв.]. Близько зійшлися Дорошенки також з І.Трубою, сестрою Лесі Українки Ольгою Косач та її чоловіком Кривенюком, родинами Біднових, Синявських.

Д.Дорошенко багато подорожує по Україні. Так, він двічі відпочивав у Криму, влітку 1911 р. здійснив захоплюючу маандрівку по Волині, наслідком чого постали цікаві подорожні замітки.

Катеринославський період життя і творчості Д.Дорошенка виявився дуже плідним: він продовжує свої студії над спадщиною видатних українських істориків (М.Грушевського, М.Костомарова, П.Куліша та ін.). Чільне місце займають роботи присвячені історикам півдня України — В.Біднову, Д.Яворницькому, Я.Новицькому [71, 72]. Як і раніше, виходять його роботи, присвячені діяльності наукових установ та дослідних центрів, численні рецензії на замітки та новодруковані книги, замітки про різні етнографічні регіони України та їх історію, нотатки про українські справи та сучасні йому політичні події. Ці праці свідомо носять публіцистичний характер і спрямовані на потреби національного руху.

Треба докладніше зупинитися на ідеологічних підвалинах наукової творчості Д.Дорошенка цього періоду. Великий ідейний вплив на Дмитра Івановича у цей час мав Б.Д.Грінченко (1863-1910 рр.). Листувалися вони з 1902 р., а за часів перебування Дмитра Івановича у Києві стали близькими друзями, перш за все завдяки спільній громадській роботі. Д.Дорошенко повністю довіряв старшому товаришу. Так, при переїзді з Глухова до Києва восени 1905 р. для співробітництва в "Новій громаді", Д.Дорошенко писав Борису Дмитровичу: "то доручите мені робити що буде потрібно" [73: арк.1].

Loading...

 
 

Цікаве