WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Світогляд Юрія Клена - Реферат

Світогляд Юрія Клена - Реферат

Світогляд Юрія Клена

У поетичному просторі Юрія Клена "тісно переплелися західноєвропейська лицарська романтика та антична героїка — із власне українськими культурними традиціями", — таке визначення дав Юрій Ковалів одному з "грона п'ятірного" [3:16]. Для того, щоб з'ясувати феномен Юрія Клена (Освальда Бурґардта) в світі українського менталітету, необхідно розглядати цю постать на тлі літературного процесу, не забуваючи про величезний вплив на життя і творчість вагомих постатей суспільно-історичного чинника.

Осмислюючи особливості поетичного самовираження Юрія Клена, слід зробити акцентацію на національно-культурній приналежності митця та на ролі класичної традиції у його світогляді, що стане запорукою глибшого розуміння специфіки його світосприймання та світовідтворення. Німець за походженням, вихований у строгому протестантському середовищі, перебуваючи у складному психолого-мовному оточенні (чергування німецької, російської, української мов у творчій діяльності), став українським поетом. Спершу його місце у колі неокласиків визначалось як досить скромне. Л.Череватенко відзначає, що Юрій Клен "...не сприймався як зірка першої величини, скоріше перебував десь на третіх-четвертих ролях" [5:54]. Цілком справедлива і думка Ю.Коваліва, який наголошує на тому, що поет не зразу наважився писати українською мовою, "не поривався голосно заявляти про себе" [3:9]. Саме у цей час митець яскраво реалізував себе як майстер художнього перекладу.

Однак дещо пізніше, у період рееміграції, мистецька позиція Юрія Клена дозволяє зробити висновок, що перед нами — український поет зі своїм оригінальним світобаченням, яке є наслідком, на думку Марії Богач, помежового існування митця на перетині різних етнокультурних середовищ.

Поет належав до третього покоління роду Бурґардтів на Україні. У німецькій сім'ї виховання проводилося в атмосфері поваги і любові як до рідної мови та культури, так і до української. Відомо, що людина в інонаціональному середовищі може займати різну позицію. Стосовно Юрія Клена можна твердити, що у його світогляді не відбулася повна асиміляція іншою культурою, він не втратив яскраво вираженої етнонаціональної самобутності, не спостерігаємо ми й повної ізоляції від зовнішнього етнонаціонального впливу. Натомість митець виступав у ролі єднальної ланки між різнорідними культурними традиціями, підтримуючи, з одного боку, генетично-культурну традицію предків, а з іншого — прилучаючись до духовної скарбниці іншого народу, в середовищі якого виріс. Тому Освальд Бурґардт віддає перевагу художньому перекладу і науковим дослідженням, прагнучи знайти й укріпити своє місце в літературі України.

Мистецька позиція Юрія Клена проявляється у відстороненості від колективних настроїв, дотриманні певної дистанції: він не брав участі у літературній дискусії 1925-1928 років, як Микола Зеров, або в національному русі, як частина представників "празької школи", підкреслено зберігав нейтральну позицію і таким же чином ставився до журналу "Вісник", редагованого Дмитром Донцовим.

Відстороненість від повсякденного оточення поєднувалася в Юрія Клена з активними пошуками відповідного оточення, об'єднаного спільними літературними і національними інтересами та творчою спорідненістю.

Ґрунтом високої філологічної та загальної культури поетичного мислення Юрія Клена був глибокий культурологічний пласт, що об'єднує еллінську, західноєвропейську, українську та народнопоетичну традиції. Йдеться про усталені символи, словесні формули, що своїм корінням сягають міфологемної пам'яті народу та літературних пам'яток.

С.Павличко відзначає, що представники нью-йоркської групи Богдан Бойчук та Богдан Рубчак у двотомній "Антології сучасної української поезії на Заході", даючи характеристику творчості визначних класиків, у поезії Юрія Клена виділяють "не раціональні неокласицистичні, а експресіоністичні елементи" [4:398].

Таким чином, осмислюючи феномен Кленової поезії, літературознавці прийшли до висновку, що це синтез неокласичних, символістських та неоромантичних традицій. Наприклад, у поезії митця активно оживають образи природних стихій — вітру, дощу, хмар, сонця, зір тощо. Наскрізним у його віршах став образ вітру, де через градацію вітер — бурун — буряавтор виражає наростання емоційного настрою, і водночас — розкриває іншу його смислову грань, таку, що уособлює силу, здатну долати перешкоди на шляху від дійсності до мрії і навпаки. Така організація поетової думки розкриває його призначення в системі буття та свідчить про наявність неоромантизму в синкретичному стилі Юрія Клена.

Значне місце в поетичній системі автора посідають образно-символічні формули на означення життя.У дусі класичної традиції, де узагальненими ознаками життя були подорож, вогонь, шлях, бенкет, поет використовує символічну міфологему життя — вода. У глибинно-психологічній символіці вода — "основоположний символ будь-якої безсвідомої енергії, який проте представляє небезпеку, якщо наводнення переходить розумні межі... добре, якщо вода (в якості озера чи ріки...) залишається на своєму місці" [2:44]. Образ життя — димвказує на ефемерність людського існування, тоді як архетип життя — поленаділений рисами безкінечності та необмеженості в часі і просторі (М.Богач).

Вражає обізнаність поета зі слов'янською міфологією та вміння оперувати фольклорною символікою, якою наснажені тексти його творів.

Творчість Юрія Клена доцільно розглядати також через призму філософії екзистенціалізму. Естетика екзистенціалізму зосереджує свою увагу на понятті існування як закономірної передумови життя в суспільстві, де людина почувається незахищеною перед ворожими й антилюдськими силами. Поняття абсурдності життя у творчості поета самовиражаєтьсячерез категорію трагічного (достатньо згадати хоча б поему "Прокляті роки", 1937). На підставі художнього аналізу проблем, поставлених життям, поет робить висновки у дусі філософії абсурду. Наприклад, автор приходить до висновку, що мистецтво — це, певною мірою, бунт проти інертного світу, його мінливості і недосконалості.

У передмові до книжки Юрія Клена "Вибране" Ю.Ковалів констатує, що визначальна лінія творчості митця — розкрити "...протистояння гуманізму, незнищенного людського сумління — і людиноненависницького тоталітаризму, а історична трагедія України у контексті тривалих світових катаклізмів — центральна тема його поезії" [3:18]. Так, у збірці "Каравели" звучить мотив любові до України, яка стала його батьківщиною. Автор осмислює долю України на всіх етапах її розвитку. Однак у Юрія Клена, на відміну від Євгена Маланюка, відсутні прокляття на адресу України — "повії ханів і царів". Поет прагне віднайти шлях спокути, на який разом з нею хоче стати сам.

Юрій Клен знаходить предтеч свого світовідчування, спираючись на досвід минувшини. Сонет "Сковорода", що був одним із перших кроків на шляху формування О.Бурґардта як українського поета, засвідчив вплив поглядів Г.Сковороди на формування внутрішнього світу неокласика. Отже, культурні орієнтації Юрія Клена не викликають сумніву: прадавні фольклорні елементи, класичні орієнтири та модерністичні пошуки у царині мистецтва слова.

Список використаних джерел

1. Богач М. "Навіщо нам кохати жінку..." // Слово і час. — 1998. — № 3. — С. 39-43.

2. Войтович В. Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — С.44.

3. Ковалів Ю. Прокляті роки Юрія Клена // Клен Ю. Вибране. — К.: Дніпро, 1991. — С. 9-20.

4. Павличко С. Теорія літератури. — К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2002. — 679 с.

5. Череватенко Л. "Немов хто в вічність відчинив вікно..." // Дніпро. — 1990. — № 7. — С. 52-57.

Loading...

 
 

Цікаве