WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Розвиток Франкового стилю - Реферат

Розвиток Франкового стилю - Реферат

Покинутий людьми рай сумний. Самотні дерева шепочуть, чудові квіти хитаються на стеблах. Посередині раю два найвищі дерева. Кожне з них пізнає Каїн, згадуючи колишні батькові розповіді. Ось дерево знання. Пишне воно, вкрите яскравими плодами. А дерево життя має скромний і непоказний вигляд зі своїми овочами.

Та ось у пустинному раю постає якась прозірчата рожева мла, а з неї зароїлося легкими прозорими постатями. Це — люди. І яка безліч їх. Здається, все прийдешнє людство заворушилося тут дрібною комашнею.

Раптом перед деревом знання з'явилася постать сфінкса, велика тварина спокійно розляглася, а її жіноча голова непорушне дивиться загадковими очима.

А під деревом життя розташувалося інше дивовисько, з хижими орлиними пазурями, із блискаючими усіма фарбами хвостом, із темними, як у нічного лилика, крилами, почвара ця лисніє і міниться кольорами, справжній звабливий хамелеон.

Люди кидаються до дерева знання, хапають розкішні плоди, які від дотику бухають вогнем і розсипаються в порох. Товпляться, падають, пориваються. Серед них різанина, кров, пожежі, брязкають кайдани. Один руйнує те, що збудував інший. З відчаєм і надією звертають очі до сфінкса, що загадково-байдуже мовчить.

А під деревом життя звивається друга потвора, вилискує фарбами, вабить до себе тих, що хочуть скоштувати плоду з дерева життя. І хто наближається до цієї потвори, той падає у провалля, в терни, і гине. І лише одиниці куштують непоказного плоду з дерева життя, і тоді незбагненна радість осяює їх обличчя, і вони кличуть до себе інших людей спільно зажити найчарівнішого овочу, але, розлючені плодами з дерева знання, люди кидаються на цих одинаків, катують їх і убивають.

Приголомшений цими картинами, у знесиллі падає Каїн на землю. Западає ніч. Вранці над раєм стоїть біла пелена туману. Але Каїнові досить. Бачене, мов камінь, лягло на нього. Він тікає з гори. І напружено думає. Він збагнув, що бачений рай — це символ людського змагання за щастя. Але Каїн бачив наочно, що знання ятрить спрагу нових пошуків.

Коли людина шукає у знанні щастя, то плід знання обертається в попіл, в ніщо. Значить, знання не є ні добром, ні злом. Але Каїн бачив, як знання стає знаряддям зла, руїни й сіяння смерти. А дерево життя? Потвора під ним — це спокуса зовнішніх ефектів і блискучих задоволень. Вона веде також до загибелі. Значить, не поверхова насолода є змістом життя. Плід дерева життя сповнював людей радістю й любов'ю. Зі словами любови на устах вмирали вони від руки своїх мучителів. Отже, не в зовнішніх принадах, а в житті серця й у любові, що сердечну глибину опановує, лежить безкрає й абсолютне щастя.

Чуття, любов! Невже ж це так, о Боже?

Невже в тих двох словах малих лежить

Вся розгадка того, чого не дасть

Ні дерево знання, ні загадковий

Той звір не скаже? Бідні, бідні люди!

Чого до того дерева претесь?

Чого від того звіря ви ждете?

Погляньте в власне серце, а воно вам

Розкаже більше, ніж всі звірі можуть!

Чуття, любов! Та ми ж їх маєм в собі!

Могучий зарід їх у кожнім серці

Живе — лиш виплекать, зростить його,

І розів'єсь! Значить, і джерело

Життя ми маємо в собі, й не треба

Нам в рай тиснутись, щоб його дістати!

О Боже мій! Невже ж це може бути!

Невже ж ти тільки жартував, як батько

З дітьми жартує, в той час як із раю

Нас виганяв, а сам у серце нам

Вложив той рай і дав нам на дорогу?

Отже, рай втрачає риси конкретности. Біблійний рай — це ж тільки сповнений найбільшої мудрости символ. Справжній рай є завданням, поставленим від Бога перед людиною. Всі вольові зусилля людини мають бути сконцентровані на плеканні в своєму серці любови до всіх людей. Любов степенується вічно. Вона творча, бо через неї все будується і нічого не нищиться. Знання може бути вартістю, коли підпорядковане любові.

Людина дістає від Бога в дар можливість вічного блаженства, що полягає в любові. Цей дар неплотський, він підноситься над плоттю, втілена в дію любов є безсмертям. Каїн тужив за безсмертям, але воно дане як можливість в любові. Безсмертя в біблійному раю було безсмертям пасивного стану, але безсмертя любові є таким, що здійснюється в творчому зусиллі серця. В любові визначає людина силу й індивідуальну своєрідність своєї особистости. Індивідуаліст Каїн може знайти вияв могутньости свого "я" у служінні альтруїстичним цілям.

Каїн скорився перед безмежною Мудрістю Божою. Він спішить до людських осель, щоб з'ясувати людям благодатну силу любови. Але коли він наближається до людських жител, в ньому бачать чужого, і стріла Лемеха, одного з Каїнових нащадків, пробиває струджене серце Каїна. Він умирає, але ясний щасливий усміх осяює його мертве обличчя.

Своєю поемою Франко дав відповідь на проблеми, що мучили Байрона. Високий ідейний рівень Франкового твору забезпечив глибоку відповідь та її універсальний характер. "Смерть Каїна" є визначним твором світової літератури.

"Панські жарти" і "Смерть Каїна" — твори, близькі не тільки в часі написання, а і своїм ідейним змістом. Написані в роках розцвіту таланту письменника, знаменують вони його творчу зрілість. Без них не зрозуміємо, чому Франко із замилуванням переклав на українську мову "Бідного Гайнріха", цю чудову апотеозу християнської любови, не буде зрозумілим і філософське звучання "Мойсея".

Обидва проаналізовані твори — "Панські жарти" і "Смерть Каїна" — хоч і близькі ідейним змістом, але між ними існує великий стильовий стрибок. Від реалізму до романтизму. "Смерть Каїна" розгорнено сильними сміливими штрихами. Каїн виступає як постать гігантська. Великий гріх вчинив він, могутні пристрасти сколихують його душу, безмежно одинокий він у світі. Образ витриманий у тій романтичній площині, в якій він виступає у Байрона.

Всі складові елементи Франкової поеми, всі її дрібні компоненти, наскрізь романтичні. Він по-своєму використовує образові складники байронічної поетики. Автор "Чайлд Гаролда" любив показувати, що могутня людина, цар природи, є водночас і мізерний хробак, який безсило повзає в поросі. Цей романтичний контраст перебирає і Франко. У нього Каїн чується безсильним, нікчемним червом і в знесиллі падає серед пустині. А ось він підійшов до стін раю:

Слабий, дрібненький, як ота комашка!

Та ні, комашка ще щаслива! В неї

Є крила, їй піднятись можна вгору,

На верх стіни, заглянути у рай,

У ту первісну щасливу вітчину!

Комашці підлій можна. А йому,

Царю всіх тварів, дідичеві раю,

Йому не можна!

Ляндшафт також витриманий у романтичних тонах. Повсюди монументальність, ґрандіозність, дикість, мелянхолійність. Це та похмура мелянхолійність, яку передав багатьом романтикам знаменитий Макферсонів Оссіян. Хіба ж не сумною дикою величчю віє від оцієї гори, змальованої в "Смерті Каїна"?

Серед пустині височенна гостра Гора.

Облитий світлом сонця шпиль

Купається в небесному блакиті

І шоломом іскриться льодовим,

Аж сліпить очі. Нижче голі скелі

Пошарпані стирчать, неначе зуби

Грізного звіря, що пожерти хоче

На небі сонце. Нижче — полонини

Сіро-зелені, а ще нижче ліс —

Могучий, дикий бір в тумані тоне.

Франко започаткував у нашій літературі неоромантизм. За ним пішла Леся Українка зі своєю "Лісовою піснею", Коцюбинський з "Тінями забутих предків", Олесь із циклем "На зелених полонинах", Черкасенко з "Казкою старого млина".

Сам Франко в площині романтичної естетики створив і "Похорон", і "Перехресні стежки", і "Зелений шум", і геніяльну річ "Мойсей".

Перехід від "Панських жартів" до "Смерти Каїна" в творчости Франка дуже знаменний. Він творить перспективу й ретроспективу в погляді на творчий шлях великого поета.

Loading...

 
 

Цікаве