WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Олесь Гончар про Херсон і херсонців - Реферат

Олесь Гончар про Херсон і херсонців - Реферат

ОлесьГончарпроХерсоніхерсонців

Життєвий і творчий шлях Олеся Гончара був тісно пов'язаний з Херсонщиною, нашим містом, багатьма селами і містечками краю. Він неодноразово бував тут. Херсонщина багато разів обирала його своїм депутатом до колишньої Верховної Ради понад чверть століття і він сумлінно виконував обов'язки народного депутата. На матеріалах нашого краю, міста та про його невтомних трудівників він створив не одне оповідання, новелу, романи й повісті ("Таврія", "Перекоп", "Тронка", "Берег любові", "Бригантина", "Чари-Комиші", "На косі"...). Прототипами його творів ставали наші земляки. У свої тексти він увів багато імен, прізвищ, поширених у нашій місцевості. Ось як письменник згадував про роботу над своїми творами, ділячись враженнями з читачами "Літературної газети" від 13 грудня 1970 року: "Древня Таврія дивно помолоділа. Помолоділи красень Херсон і Асканія-Нова. Херсон... Знаю і люблю його давно — і в цьому є, звичайно, свої особисті причини: декілька літ наполегливої праці я провів під його гостинним дахом, працюючи над романами "Перекоп" і "Таврія", а пізніше — над "Тронкою". Книги ці, як відомо, народжувались із життя, із історичної достовірності, яка тут, в "степу під Херсоном", і в самому місті постійно обступає мене".

Не раз він щиро зізнавався у своїй любові до Херсонщини, її працьовитих людей. "Не вперше мені бувати на Херсонщині, але ця недавня передвиборна поїздка чомусь особливо запала на душу, — згадував він у статті "Вогонь творення" (1966), — може, що травень був і все квітувало, і високі дощі ходили за нами по степах? Разом із степовим людом ми слухали музику тих майських дощів довгожданних... Було чому радуватись. Та найбільше радували самі господарі степу, ті, кого щоразу мовби знову для себе відкриваєш. У невичерпності своїй виступає щоразу цілющий дух людини-трударя, людини — глибоко творчої, вражає її оптимізм, душевне здоров'я, активність мислення, розум ясний і правдива, відкрита, як степ, душа. А яка молодь! Мати довір'я таких людей велика честь".

Іншим разом у публікації "Вершина" на сторінках "Наддніпрянської правди" від 24 лютого 1976 року він писав: "Життя назавжди зріднило мене з людьми сонячного степового краю. Доводилось бачити цей край в зимах і веснах, в красі золотих урожаїв і в шаленстві нищівних суховітриць, доводилось зустрічати безліч виявів людської мужності, трудової майстерності і хвилюючих свідчень зворушливої людяності, безкорисливості, доброти. Близький тобі цей край ще й тим, що ставав колискою твоїх книг. Не один образ художніх творів був навіяний саме зустрічами з людьми цього краю, з чабанами й мореплавцями, з будівниками каналів, з механізаторами і вчителями, глибоко в душу входило те, що бачилось тут на ранкових і на вечірніх зорях, про що розмовлялось з людьми так щиро, відкрито й довірливо. Думаю про Таврію — і щораз світлішає на душі: як багато там друзів, які чудові люди, які самовіддані трударі, що ти їх зустрічав на заводах, в широких степах і на лиманах дніпровських. Вітаю того, хто будує корабель, хто вирощує колос, хто в школі готує дитину до великого життя, хто горінням свого таланту створює книгу, — славна такими людьми херсонська земля".

Після створення молодіжного клубу при редакції газети він 21 жовтня 1969 р. тепло привітав його: "Юні мої друзі! Радий був дізнатися, що газета "Ленінський прапор" створила клуб сільської молоді під назвою "Тронка". Від щирого серця вітаю ваш клуб, бажаю йому цікавого змістовного життя. Хай полюбиться він юнакам і дівчатам Херсонщини, молодим трударям степового краю! Олесь Гончар".

Тепло вітав він наше місто й херсонців з окремими ювілеями, як от: "Вітаю красу Херсона, вітаю його чудових людей. Бажаю Вам, друзі, радісної творчої праці і щастя в житті. Вічного квітування цьому сонячному місту нашої прекрасної України. Олесь Гончар".

12 лютого 1978 р. у зв'язку з 200-річчям міста він надіслав з великою любов'ю для херсонського телебачення такі слова: "Двісті років виповнюється нашому славному Херсону, а він, мов юнак, повен снаги і сили, красується на своїх сонячних висотах.

Місто-трудар, місто-звитяжець, місто повите легендами, що сходяться до нього з просторів усього таврійського хліборобського краю. Будує кораблі і вони несуть по всьому світу славу нашої Радянської Батьківщини, тче барвисті тканини, і вони, мов райдуга, єднають народ наш зі всіма братніми народами Країни Рад.

Вітаєм сьогодні і старшу і юну робітничу гвардію Херсона, і тих, хто поруч з нею вирощує золотий повнозерний колос для Батьківщини. Від душі вітаємо і тих, хто плекає духовні плоди для народу, натхненно збагачує українську радянську культуру. Юний вогнистий танок і пісня, що лунає з Херсона, і натхненне слово поета і театральна вистава — їх чути і видно далеко. Хай ще рясніше квітує і величними звершеннями трударя і мистецькими художніми талантами щедра херсонська земля. Хай почуттям високої гордості зігріється серце матері, чиї сини мужньо захищали цю землю від фашизму, хай з патріотичною гордістю озирнеться в день свята на пройдений шлях сивочолий солдат-ветеран, що себе не щадив в боротьбі за щастя народів...

...В дні славного ювілею міста бажаю Херсону й херсонцям добра та щастя від усієї душі! Ваш Олесь Гончар".

Не раз бував він у нашому Херсонському педінституті (нині університеті). Про хвилюючу зустріч із студентами, викладачами, працівниками вузу 23 травня 1966 р. свідчить такий лаконічний щоденниковий запис: "Зустріч в Херсонському педінституті. Вінець всієї поїздки. Студенти виступають, робітник з порту, понад програму — землячка з Орлика. Мудрі слова". А у відповіді на привітання з 70-річчям та запрошення взяти участь в науковій конференції, авторові цих рядків письменник відповів: "Вельмишановний Павле Кіндратовичу! Щиро вдячний Вам, ректорові, всім філологам Херсонського педінституту за увагу, виявлену мені в ці весняні дні. Як видно з програми, конференція була змістовною, відкрився неабиякий науковий потенціал: щедрість душі — теж. Всього Вам світлого! Ваш Олесь Гончар".

Цікавим і розмаїтим було листування Олеся Терентійовича з багатьма херсонськими письменниками та журналістами (М.Братаном, І.Гайдаєм, І.Стариковим, Файнштейном...), вчителями, виборцями, читачами, учнями, гуртківцями.

Це лише частка свідчень щедро розсипаної любові і пошани до Херсона і херсонців, виявлених Великим Українцем, Всесвітнім Інтелектуалом.

Херсонці пам'ятають і вдячні йому за ті добрі справи, які він зробив, теплі слова, активну участь у сприянні будівництва шкіл, будинків культури, зокрема й обласної універсальної наукової бібліотеки, яка носить його ім'я, музеїв міста — Художнього ім. О.Шовкуненка та Літературного ім. Б.Лавреньова.

Loading...

 
 

Цікаве