WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Новий підручник — велика допомога для вчителів української культури - Реферат

Новий підручник — велика допомога для вчителів української культури - Реферат

Четвертий рік навчання української культури завершує музика. Цей розділ охоплює народні інструменти, музичні стилі в історичному аспекті, оперу, музичних виконавців, народний танець, балет, театр, шкільництво та науку, визначних учених і дослідників, філософію та інше. Шкода, що в лекції про народний танець, мистецький танок і балет не знайшлося більше місця для Василя Авраменка та примабалерини Роми Прийми-Богачевської, на їхні світлини тощо. Пані Рома все своє життя віддала навчанню молоді українського танку. Без неї впродовж десятків років не було жодного Фестивалю Української Молоді на Верховині та й не тільки. Своєю відданою працею вона заслужила на добру згадку в підручнику української культури.

Другу частину "Української культури" Ігор Мірчук доречно завершує словами Митрополита Іларіона про українську мову: "Мова — це наша національна ознака, в мові — наша культура, сутність нашої свідомости... Поки живе мова — житиме і народ, як національність. Не стане мови — не стане й національности: вона розпорошиться поміж чужим народом... Тому й вороги наші завжди забороняли нашу мову, аби знищити її дощенту".

Цей розділ книжки доповнює список славних українських діячів культури та науки, бібліографія, список ілюстрацій та окрема вкладка — 16 кольорових світлин.

Перечитуючи обговорювані підручники, я звернув особливу увагу на українську мову, а це тим більше, що до часу проголошення незалежности України, Шкільна Рада дотримувалась Харківського правопису. В обговорюваному підручнику з культури України помічаємо вже зразки Харківського і Київського правописів. Спостерігаються помилки, на які не дозволяє жоден правопис. Важко поясний, до чого зводились обов'язки мовного редактора названих книжок. Часто трапляється таке, що на тій самій сторінці написано: фасад і фасада, екслібріс і екслібрис, гравер і гравер, фігурки і фіґурки, пропаганда і пропаганда, гімн і гимн, західньоевропейський і західньо-европейський, барокко і бароко, Петербурґ і Петербург, еміґрація і еміграція, ґравюра і гравюра, варіянт і варіант, Ілля Рєпін і Ілля Репін, Европа і Європа, мініатюра, мініятюра і міньятура, канадський і канадійський, народна і народня, акомпанімент і акомпаньямент, ґенеза і генеза, М.Ґлінка і М.Глінка, епископ і єпископ, геніальний і ґеніяльний, диригент і дириґент, авангард і аванґард, оперовий і оперний, ґімназія і гімназія, саркофаґ і саркофаг, вертоліт, вертольот і гелікоптер і т.п.

Таке роздвоєння наведених слів про щось таки говорить, а як їх має сприймати кмітливий учень? Крім того, трапляються і друкарські та інші помилки, такі як: христини, хрищення, церкою, фасоля, укранцям, формів, дезинфектує, геометризованих, новітних, важається, їжою, вкривавали та інші. Знаходимо тут і англіцизм "інноватор" замість нашого "новатор".

Трапляються теж помилки у відмінюванні частин мови, що часто є вислідом змішування родового і давального відмінків або плутанини в написанні великої літери, напр.: у музею, у цьому розділу, у портретному живопису, фільм "Молитва за Івана Мазепи", Візантійський Хор в Утрехту...

Як відомо, офіціяльна назва України до часу проголошення незалежности нашої Батьківщини в 1991 році була Українська Радянська Соціялістична Республіка (УРСР), а назва червоної імперії Союз Радянських Соціялістичних Республік (СРСР). Автор книжки чомусь користується російською назвою "совєт", а відтак похідними назвами "совєтська" або "совіцька" Україна, майже постійно обминаючи слово "радянська". Невже "смачніше" російське слово? Тут і "совєтська влада", і "Совєцький Союз". Майже всюди спостерігаємо прикметник "большевицький" тощо.

У підручнику ніяк не відмічено нормативного написання власних назв, напр.: Києво-Печерська Лавра і Києво-Печерська лавра, на Східній і південній Україні, Страшний Суд і Страшний суд, Петербурзька Академія мистецтв і Українська Академія Мистецтв, фільм "Тіні Забутих Предків", видавництва "Радянський Письменник", "Радянська Школа", "Наукова Думка"; Великодні свята, Зелені свята, Свята вечеря, Провідна неділя, Великий піст; назв літературних творів "Лісова Пісня", "Наталка Полтавка", "Москаль-Чарівник" тощо.

Наявна також плутанина географічних назв, напр.: Дітройт і Детройт, Нью Йорк і Нью-Йорк, Нью Йорк Стейт, Нью Джерсі та інші.

Дуже часто маємо до діла з проблемами порушення правил синтакси. У безпідметових реченнях не слід вживати слова "було" при присудках на -но, -то, бо самі ці присудки вже означають минулий час, напр.: В Почаївській Лаврі було створено майстерню. За російським зразком "принимать участие", в підручнику майже всюди написано "приймали участь", замість "брали участь". Прикладів такої побудови речень багато.

В українській мові збірні поняття зараховуємо до однини, але в підручнику навпаки, напр.: Багато українських малярів здобули собі (замість "здобуло собі"), Багато мистців створюють (замість "створює"). Як пояснити такі речення: Фільм здобуло міжнародної слави, Більша частина фільмів Іллєнка було заборонено в Українській РСР, Ряд фільмів відображають (замість "відображає"), Збереглися невелике число пам'яток, Були це переважно мішанина..., Молодь співали пісень, При вході будинку, Пам'ятайте, щоб відмітити джерело, якими користуєтеся, і т.п.

При редагуванні книжки була нагода виполоти хоч великий бур'ян русифікації. На жаль, цього не зроблено. Всюди написано за російським зразком: "на українській (російській, англійській) мові замість "українською мовою". Як пояснити таке речення: — Назвіть три українські історичні фільми історії, Візантійського стилю мистці (замість "Мистці візантійського стилю"), Його фільми являли собою важливим поступом у розвитку кіномистецтва... Навчали церковному співу і читанню книг, В Україні є ряд чудових будівель побудований в стилі рококо, Однією з найкращих зразків того роду скульптури, на Юрському собору у Львові тощо.

Чомусь у підручнику автор послідовно використовує русизм "более", напр.: зібрали більше триста (замість "понад триста"). Крім того, Росія забирала до себе кращих українських співаків. — А найкращими погорджувала (М.Д.)? Що сталося з відмінюванням прикметників?

Із багатьох подібних речень учень зробить висновок, що або загубився найвищий ступінь ступенювання прикметиків, або хтось таки його не знає.

Знаходимо також помилки в іменах осіб, напр.: Олександр Мурашко і Олександер Мурашко, Василь Курелек (замість Курилик), Олександр Довженко і Олександер Довженко, Лука Мишуґа (замість Мишуґа), різьбарі Карпанюки і Шкрибляки (замість Корпанюки і Шкрібляки) тощо. Кому потрібна російська транскрипція українського імени?

Не можна не помітити некоректне вживання простих прийменників з, із, наприклад: шапки з шкіри барана (треба: шапки зі шкіри барана або баранячі шапки), черевики з шкіри (треба: черевики зі шкіри або шкіряні черевики), вироби із скла (треба: вироби зі скла або скляні вироби, скляний посуд), майже у всіх (треба: майже в усіх), з святом (треба: зі святом). Після приголосної ставимо прийменник із, а після голосної — зі.

Відмічаємо також зайве оминання прийменника до, напр.: підносилися таких вершин (замість: підносилися до таких вершин), величний вхід будинку (треба: величний вхід до будинку), при вході будинку (треба: при вході до будинку) та інші.

Перечитуючи сторінки "Української культури", помічаємо також непослідовність у вживанні розділових знаків, особливо крапки з комою.

Два томи "Нашої культури" написані, безперечно, вдало та професійно. Це ж бо найкращі з опублікованих досі підручників цього предмета для Шкіл Українознавства. Одначе, важко пояснити велику кількість правописних та інших помилок. З цим обов'язком повинен був упоратися редактор. При найближчому перевиданні цих книжок їх обов'язково треба виправити, а тоді вже могли б користуватися ними навіть у школах України.

Loading...

 
 

Цікаве