WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Антропонімікон роману «Марія» Уласа Самчука - Реферат

Антропонімікон роману «Марія» Уласа Самчука - Реферат

Наводить автор і прізвище письменника Кащенка, що визначає коло інтересів тогочасного українства [8, с.98].

Читання творів Андріана Кащенка відроджувало іскру козацького духу, почуття національної гідності і усвідомлення себе нащадками козацького роду.

Розуміння змісту і призначення антропонімів – одна з важливих сходинок у процесі пізнання художньої образності твору, яка веде до ідентичного розуміння авторського сприйняття світу.

Антропоніми Грушевський, Петлюра, Ленін, Сталін, Маркс та ергонім Центральна Рада Улас Самчук використовує у романі з метою відображення сприймання населенням України революційних подій "соціалістичних експериментів" Центральної Ради, гетьманщини за часів Павла Скоропадського (весна – осінь 1918 року), Директорії на чолі з С. Петлюрою і В. Винниченком, отаманщини (1919 р.) та захоплення влади більшовиками (т.зв. Савєцка власть [8, с.105]).

Імена відомих усім історичних осіб володіють, на думку російського дослідника В.Михайлова, однією дуже важливою властивістю: вони "здатні служити для вираження певного комплексу ідей та емоцій" [5, с.25] як персонажів, так і автора.

Селянам уже набридли революція і хаос: "Ах, коли б вже яка тверда власть прийшла, — зауважує Корній. — Сіяти он треба, а вони кожний день мітинги і мітинги... Україну якусь видумують..." [8, с.99].

Темноту селян, нерозуміння політичної ситуації, яка щораз змінювалася новою владою (Україна стала ареною найбільш хаотичних і складних подій громадянської війни), бажання сильної влади, до якої вони звикли за царизму, і паралельно прагнення такої влади, яка б роздала панську землю і сприяла б вільній праці на своїй землі, змальовує перед нами Улас Самчук.

"По-моєму, вже досить тої революції. Треба б до діла. От би тверду власть завели, а то чорт знає що. Кожний день нові оголошення та оголошення, а власті ніякої. Що хоч, то й роби... Якусь там Центральну Раду завели і тільки знай — радять. Де власть?" [8, с.99].

"І нарешті "тверда влада". Настав гетьман. Покликали дядьків до волості і "потребували" вернути все, що забрали у пана" [8, с.99].

"Минула тверда влада, і настала знов м'яка. На мурах оголошення. Вся влада, український народе, у твоїх руках. Виконай свій обов'язок, стань у ряди народної армії" – скиглить плакат" [8, с.101].

"Петро поволі читає, а український народ за кожним словом заходиться від реготу.

— Який йому дурень піде сповняти обов'язок... Цар як хотів брати, не просив, а брав...

— Кажуть якийсь памєщик Петлюра знайшовся. Двадцять п'ять тисяч десятин на Полтавщині має...

— А Грушевський, думаєш що? Капіталіст. У Києві миловарний завод. Сам на ньому работав..." [8, с.101];

"...От тобі і влада. Поки була власть, то, можна сказати, була. А То – тьху! – не власть. Влада якась..." [8, с.101];

"— ... нарікали на Петлюру, а воно був рай проти того большука" [8, с.107].

"— А я казав, що Україна ліпша. Були петлюрівці...

— Мовчи ти мені з тими петлюрівцями. Також вояки! Воювали, воювали і піддалися банді шарпатюг!... Тра було строгий режим, і все... А то оголошення щодня... Ні, он не оголошення, а деруть..." [8, с.106].

Українські селяни і не думали, що поява більшовиків буде початком жорстокого пореволюційного етапу і дасть сильну владу – диктатуру, а з часом стане причиною докорінних змін у політичному мисленні. Українські політики не змогли захистити український народ від "великого голоду" (у майбутньому), вони впустили на терени України страшний вірус, який і до сьогодні розкладає людей. "Бацила (підкреслення наше – Ш.Н.) розкладу родини натрапила на свій ґрунт. Настав початок кінця... Сонце так саме сходило і заходило. Але знаки на сході все більше і більше вказували наближення. Йшов, ступав і перемагав жорстокий дух руїни, і не було йому спину, бо ані Корній, ні Марія, ні сотні, тисячі Корніїв і Марій не знали і не могли знати, що близиться їх занепад, їх кінець..." [8, с.104].

Улас Самчук сказав правду про встановлення радянської влади на теренах України, про голодомор в українських селах, що мали чудові чорноземні ґрунти. Сказав у той час, коли за це накладали санкції. Оскільки письменник був за кордоном, то й покарати його можна було лише забороною друку і розповсюдження його творів на території колишнього Радянського Союзу.

Власні імена відомих літературних персонажів – Фауст і Мефістофель – Улас Самчук використовує для підкреслення тієї чорної згуби, що насувалася на Вкраїну: голод. Це подано образно: "Душа хліба мороком спаде на твої міста, на твої села, на цілу землю. І впадуть ваші храми, бароко і готика. І не буде Фавста, влуче Мефістофель, і квітуча яблуня засохне, не принісши плоду. Смерть вам!.." [8, с.126]. Оскільки голод нищить усіх без розбору – старих і малих, жінок і чоловіків у розквіті сил, тобто забирає десятки, сотні, тисячі, мільйони життів, то разом з ними "впадуть" віра (духовність) і культура, наука і революційний дух. (До речі, храм – це символ "святині", величне прагнення до духовності у повсякденному житті. Так сприймається храм релігією і світською соціокультурною традицією).

Мефістофель – ім'я одного з духів зла, демона, злого ангела. У художній творчості народів Європи це образ злого духа, з яким людина укладає союз у своєму прагненні пізнати невідоме.

Фауст – астролог і алхімік, який жив у першій половині XVI ст. у Німеччині. Учений Фауст став улюбленим героєм літературних творів в епоху Відродження, він вступив у союз із духом зла – Мефістофелем, який за його душу обіцяв відкрити таємниці природи, показати небо і пекло, віддати всі земні насолоди. Фауст у Гете – це образ науковця, для якого пошук істини і щастя для всього людства значить більше, ніж життя.

З часом образ Мефістофеля зазнав трансформації: образ диявола, злого Духа набуває значення критичного начала, що висміює соціальну світобудову, це сміливий бунтар, який повстав проти Бога і всього світу.

Використання автором імен Фауста і Мефістофеля для характеристики трагічної суті катастрофи, що насувалася на Вкраїну, — Великого голоду – стало можливим завдяки здатності цих власних імен розвивати додаткове значення, конотації, основані на рисах характеру і властивостях справжніх носіїв цих імен. На думку російського вченого О.Суперанської, залучення антропоніма для порівняння, підкреслення, увиразнення "можливе лише в тих випадках, коли у нього [у власного імені] достатньо конотації" [12, с.115].

Отже, Фауст символізує собою науку, вічний пошук невідомого, а Мефістофель – бунтівний дух.

Ім'я Ірода, царя Іудеї (на той час Римської провінції), служить для появи певних асоціацій у читача і фактично позначає людину, яка володіє відповідною харизмою, але є аморальною.

Примітка. Дізнавшись про народження Спасителя Світу, нового царя Іудейського, Господа Ісуса Христа, Ірод, побоюючись, щоб він не відняв у нього в майбутньому царство, наказав знищити 14 тисяч немовлят, прагнучи в такий спосіб умертвити Богонемовля Ісуса [1, с.298-298].

Улас Самчук наводить у романі легенду, що переповідається із уст в уста, про народження великого пророка, який "виведе народ наш з неволі. Чорні духи сповістили про цю вістку Ірода-знущателя, а той поморок і голод великий на народ наслав. Сто тисяч немовлят мусить вмерти" [8, с.130].

Таким чином, автор натякає на Сталіна, людину, яка керувала більшовицькою державою і заради втілення своїх марксистських ідей через своїх представників сприяла поширенню рукотворного геноциду – Великого голоду в Україні.

Ми виявили декілька способів фіксації антропонімів, які виконують у тексті відповідні функції або розраховані на певні асоціації.

Частину антропонімів автор подає у романі у мінімальному контексті (Оксана – мати Марії, Аникій Балаба та ін.). Про них іде розповідь на одній–двох сторінках або просто при побіжній згадці.

Інша частина антропонімів подана у широкому контексті – Марія, Гнат Кухарчук, Корній Перепутька. Розповідь про них пронизує всі три частини роману і пов'язує їх між собою: 1 – "Книга про народження Марії"; 2 – "Книга днів Марії"; 3 – "Книга про хліб".

Читач, можливо, і не звертає уваги на символічне використання автором імен і прізвищ героїв, наприклад: Марія і Корній Перепутька. А вони не випадкові і розраховані на цілий ряд асоціацій, суттєвих для ідейного змісту образів. Ім'я Марія (д.-євр.) має значення: 1) "чинити опір"; 2) "гірка" і 3) "кохана, бажана". Життя Марії було дійсно багате на кохання і в той же час сповнене гіркоти. Перед нами постає жінка, сповнена любові до життя. Про дух любові до всіх свідчить життя Марії – її любов до батьків, до людей, до праці, до співу, до чоловіка, до дітей, до природи.

В імені Марії – зерно всієї діалектики цілісної натури героїні, всього психологічного її складу. Це не просто жінка, це сильна жінка, це мати, яка здатна на любов, на розуміння і на всепрощення. Але в основі всього цього лежить праця, велика виснажлива праця. Автор оспівує у романі не просто жінку, а жінку-матір, яка нагадує нам Богоматір (Матір Божу), чий син віддав своє життя служінню іншим людям і пішов на смерть, щоб спокутувати їх гріхи на землі. Образ Марії, образ сильної жінки, яка бореться за своє щастя, їй чужі сльозоточивість і жалісливість, по життю вона – борець. Автор подає нам образ жінки-матері, що асоціюється нами з матір'ю-Україною, яка, як і Марія, втратила своїх дітей (тисячі тисяч) у роки голодомору.

Loading...

 
 

Цікаве